Розбудити, вислухати, об’єднати

Ніч застала нас далеко від дому. На щастя, під’їхав бус, в якому знайшлося одне місце на двох. Водій виявився балакучим. «З Грицева їдете, кажете... І ради чого це вихідного дня дома не сидиться?»

— Там збиралися люди з різних областей, які хочуть відродити наші села.

— А їм добре платять?!

— Технічну й матеріальну підтримку вони мають. Але працюють не для того, щоб сколотити власний капітал.

— Якісь дивні. Вони що, у себе вдома вже все поробили?

— Навряд. Усього не переробиш.

— А чому я ніде про це не чув? У моє село їх теж можна запросити?

З великим інтересом спостерігають у різних куточках України за реалізацією партнерського проекту «Створення корпусу волонтерів для сільських громад України» Агентства США з міжнародного розвитку (USAІD), Хмельницької обласної громадської організації фонду «Стара Волинь» та корпорації «Сварог Вест Груп». У його рамках здійснюється вже другий набір добровольців, котрі готові два роки жити та працювати в селі, щоб активізувати громаду, допомогти людям віднайти родзинку своєї місцини й громади, об’єднати формальних та неформальних лідерів, підказати, де є ресурси для розвитку. Автори проекту вважають: спеціально підготовлена людина зі сторони це може. Перший набір був здебільшого на півночі Хмельниччини, а вже за рік обізвалися з усіх куточків України — так різко зросла популярність Корпусу. До офісу проекту в Грицеві Шепетівського району на Хмельниччині приїздять і представники громад, місцевої влади. Селяни спочатку дивуються, що вони комусь потрібні. Не знають, що є «третій сектор», громадські організації. Сумніваються, чи вдасться достукатися до всієї громади. А там, дивись, уже й дня не можуть жити без того, аби дізнатися щось нове від свого волонтера. Щось схоже трапилося в селі Сеньків на Тернопіллі. Там теж руками махали: та навіщо нам той Білл Гейтс і що це за публічний (ха-ха!) Інтернет у бібліотеці? Нині завдяки інтернет-новинкам щодо вирощування томатів, які відшукала для них сільська бібліотекарка, масово вирощують помідори, розбагатіли.

За час своєї діяльності волонтери допомагають започаткувати в селах інформаційні центри, створити групи стратегічного планування, виявити і залучити додаткові ресурси, реалізувати місцеві міні-проекти. А головним завданням директор проекту Михайло Ганаба бачить запуск у кожній громаді «механізму» постійного розвитку. Мало зробити одну добру справу: почистити громадські криниці, прибрати стихійні смітники, збудувати автобусну зупинку. Необхідно, щоб після реалізації задуму люди далі хотіли робити разом корисне. Нині вже шість міні-проектів від громад прийняті до фінансування «Старою Волинню». Своїми враженнями про співпрацю з Корпусом і процес «прокидання» громади поділилися сільський голова з Новичів Шепетівського району Валентина Михальчук та директор школи, координатор від громади Ніна Щербатюк. «Ми хочемо переорієнтувати дозвілля сільської молоді на здоровий спосіб життя, привчити її до систематичних занять фізкультурою. За два місяці спорудимо спортмайданчик. Будуть здорові — буде кому відроджувати Новичі». Загальний бюджет проекту становить понад 14 тисяч гривень, більше шести — внесок громади. Схожий проект і в селян Лозичного. Тут закладуть міні-парк та спорудять дитячий майданчик. «Культурне дозвілля — це реально» — назвали проект лозичняни. Але чому в більшості сіл воно досі нереальне?! У Лозичному теж понад 50 відсотків бюджету — внесок громади. І це не так гроші, як благодійна праця, саджанці дерев тощо.

Директор фонду сталого розвитку «Стара Волинь» Наталія Гнатюк: «Сільська громада — основа, яка повинна стати передумовою сталого розвитку України. Без села Україна може перетворитися на країну, яку важко буде ідентифікувати. Неправда, що в селах нема ресурсів. Вони є, але стають видимими, коли люди об’єднуються. До прикладу, найбільший загін волонтерів з Миколаївщини вже отримав запевнення сільських голів: допоможуть волонтерам транспортом, нададуть житло».

Усі звернули увагу на новачка — молодого хлопця на інвалідному візку. Юрій Островський (на знімку в центрі) із села Полянь Славутського району теж хоче стати волонтером. Зовсім недавно він отримав диплом юриста, дистанційно закінчивши Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». У Поляні організував та очолив осередок громадської організації Союз інвалідів України. Разом із друзями має намір відстоювати інтереси односельців. Узяти хоча б проблеми з електропостачанням. Полянь поруч із першим блоком АЕС, де все сяє, а село часто сидить без світла. Бо мережі старі, не витримують напруги. У Юрія та його товаришів найперший спосіб спілкування — через Інтернет. Юрій бере в зуби паличку і «бігає» нею по клавішах комп’ютера так швидко, що інші ручкою пишуть повільніше. У його селі більше ніхто не користується світовою «павутиною». От і виходить, хлопець став найпередовішою людиною своєї Поляні. Саме він та його друзі відшукають для неї таку інформацію, яка допоможе їй піднятися.

— Щороку готуватимемо по 30 волонтерів. Це дуже мало. Тому хочемо створити комунікаційну мережу, яка об’єднає не 30 громад, а всю Україну, — ділиться Михайло Ганаба. — Для цього підбираємо регіональних координаторів. Нині іде процес реєстрації нашого Корпусу як окремої міжнародної організації. Також звертатимемося до держави щодо фінансового забезпечення на постійній основі. У нашій країні зневажливе ставлення до праці, а до такої, як у нас — дармової — ще зневажливіше. Час змінити зневагу на шану. Адже наші добровольці не просто готові працювати в селі, вони готові йому служити.

Хмельницька область.