Колишні робітники приватної шахти скаржаться, що з ними не розрахувалися. Виявилося, останній рік гірники працювали без офіційного оформлення. За видобуте вугілля люди отримали не гроші, а... борги. Цікаво, хто поклав до кишені кошти за видобуте паливо?
«Шановна редакціє! Ми були оформлені і працювали на шахті виробничо-фінансової компанії «Рутекс» у Сніжному. Частину зарплати отримували через банкомат, частину — готівкою. Але не повністю, були борги. 3 листопада 2008 року нас без попередження і заяв звільнили з підприємства. Усім роздали трудові книжки. Деякі робітники одразу пішли, а ми залишилися працювати. Піщанський Олег Євгенович (представник компанії, що є власником шахти. — Авт.) пообіцяв, що ми отримуватимемо зарплату в повному обсязі і що борги погашатимуть.
Але з кожним місяцем борги із зарплати зростали, гроші видавали частинами. Пояснення було таке: мовляв, розкрутимося — і виплатимо борги. Та цього не сталося. Робітники почали йти з підприємства. В нарядній є боргова книга, в якій помісячно розписано за кожного робітника, який у нього борг із зарплати. Ми зверталися до прокуратури та адвокатів. З «Рутексом» ніхто не хоче зв’язуватися. Робітники просять вас допомогти нам у вирішенні нашої проблеми.
Олег Бугаш, борг — 6000 грн., Володимир Петров, борг — 4555 грн., Володимир Логвінов, борг — 5170 грн., Ігор Колдашов, борг — 5280 грн., Володимир Корпало.
Сніжне
Донецької області».
«Роздали трудові книжки — і до побачення»
У листопаді 2008-го, в розпал економічної кризи, на невеликих приватних шахтах у Сніжному масово почали звільняти робітників.
«Одного дня я прийшов на наряд, а нам віддали трудові книжки, сказали: «Вас розрахували», — розповідає Олег Бугаш, який працював заступником начальника дільниці на шахті ТОВ «Виробничо-фінансова компанія «Рутекс». — Директор сказав: «Бажаєте працювати без трудових? Оклад буде меншим, але платитимемо, все буде нормально». Мені пообіцяли замість 2500 гривень, як раніше, 2000 гривень. Я погодився».
У такій ситуації опинилися й інші робітники. А хіба у них був вибір? Державні шахти припинили прийом на роботу. Навіть нелегальні «копанки» тимчасово згорнулися: не було збуту вугілля. За словами авторів листа, спочатку гроші видавали, а потім почалися затримки.
«Розраховувалися частинами: приміром, дали по 300 гривень, а наступну виплату ми могли чекати два тижні, — поскаржився Володимир Петров. — Траплялося, і 350 гривень на місяць отримували. Як хочеш, так і живи».
У більш виграшному становищі виявилися гірничі робітники очисного вибою та прохідники: з ними розраховувалися в першу чергу. Адже без тих, хто «на лопаті», шахта стане. На інших працівників ділили ті гроші, які залишилися. Щомісяця грошей було менше і менше. Хоча вугілля справно видобувалося: за словами колишніх робітників, його відвозили на спеціальний майданчик компанії «Рутекс». Куди і за якою ціною потім ішло видобуте паливо, люди не знають. На моє здивоване запитання, як могли звільнити робітників без попередження за два місяці і без згоди профспілки, Володимир Петров розсміявся: «Даруйте, яка профспілка?! Попереджати нас теж ніхто не збирався. Роздали трудові книжки — і до побачення».
«Директор сказав: де я тобі гроші візьму? Якби були, давно віддав би...»
«Я захворів, а коли одужав, сказав: задарма на роботу не ходитиму, — продовжує Олег Бугаш. — Виходить, я три місяці безоплатно працював. Віддав ключі і пішов собі. Щоправда, директор потім телефонував, запрошував повертатися. Ні, кажу. У мене саме стара травма далася взнаки. Може, від стресу. Колись мене вдарило по голові в шахті. Добряче вдарило: черепно-мозкова травма, струс мозку, розрив барабанної перетинки. Тепер сильний головний біль, ось уже чотири місяці хворію».
За цей час колишній гірник витратив на лікування та обстеження 8 тисяч гривень. Гроші давали брат та мати-пенсіонерка. «Томограму зробити — 459 гривень, аналіз крові — 280 гривень, — загинає пальці Бугаш. — Коли лежав у лікарні, мені потрібні були 150 гривень на день на крапельниці та уколи. Пішов на шахту, просив повернути зарплату. Директор дав 300 гривень. І перед цим ще 500 гривень дав. Але цього дуже мало. Адже мені понад 6 тисяч винні! Директор каже: «Де я тобі візьму? Якби були, вже давно віддав би».»
Колишній заступник начальника дільниці каже, що робочі зміни, обсяг видобутого палива та сума оплати фіксувалися в спеціальній книзі, яка зберігалася в сейфі нарядної. Першим питанням, яке лунало, коли зміна збиралася на наряд, було: «Коли виплатять гроші?» Для багатьох робітників зарплата так і залишилася цифрою на папері.
Олег Бугаш пригадав, що звільнився з іншої приватної шахти — «Вітрен» — також із боргом у 3100 гривень. Потім подавав позов до суду, щоб отримати гроші. Позов він виграв, адже був офіційно оформлений на шахті. А от роботу в «Рутексі» після отримання трудової книжки на руки підтвердити нічим. «Адвокат, яка колись допомогла виграти мені суд, дізнавшись про мою проблему, лише похитала головою: мовляв, це важко буде довести в суді».
Прокуратура ініціювала перевірку
На ім’я директора ТОВ «ВФК Рутекс» Сергія Постнікова я відправила запит із викладенням суті звернення колишніх робітників та пропозицією прокоментувати викладену інформацію. І ось редакція отримала відповідь керівника компанії.
«1. Працівники Бугаш, Петров, Логвінов, Колдашов, Корпало справді працювали в компанії «Рутекс» на шахтодільниці «Суховська» м. Сніжне Донецької області на підставі поданих заяв про прийом на роботу. Згідно із заявами про звільнення, власноруч написаними, вищеперераховані працівники були звільнені за власним бажанням 03.11.2008 р., наказ № 75/к від 03.11.2008 р.
2. Чинним законодавством України не передбачена робота без офіційного працевлаштування. Викладена колишніми працівниками інформація, на наш погляд, не підтверджується жодними факторами, оскільки це не передбачено законодавством України.
3. Компанія «Рутекс» виконує норми законодавства і не співробітничає із працівниками (на благодійній основі).
4. Таким чином, вважаю, що дане звернення не є аргументованим з боку названих осіб, які, можливо, хочуть ввести редакцію газети «Голос України» та її читачів в оману.
Директор ТОВ «ВФК Рутекс» Сергій Постніков».
У прокуратурі Сніжного спростували твердження, нібито прокуратура відмовилася приймати заяву від колишніх працівників «Рутекса». Після звернення редакції, адресованого прокурору Донецької області Володимиру Гальцову, правоохоронці зацікавилися проблемою. Олег Бугаш написав заяву, і прокурор Сніжного ініціював проведення перевірки. Про її підсумки ми повідомимо додатково.
«З оплати праці ми цього року вже порушили дві кримінальні справи, по одній із них посадову особу вже засудили, — розповіла помічник прокурора міста Рита Кальян. — Тому не можна сказати, що ми ігноруємо такі заяви. Але перевірка вимагає часу: це і залучення фахівців, і робота з документами».
Коментар
Анатолій Близнюк, голова Донецької обласної державної адміністрації:
— Заборгованість із заробітної плати в області становить 296 мільйонів гривень, з них 80 відсотків — це заборгованість гірникам. Якщо раніше гроші в економіці працювали, то тепер, із урахуванням кризової ситуації та можливості мінімізації доходів підприємцями ми маємо мінімум 40 відсотків тіньового ринку. Це не лише нелегальний видобуток вугілля, а й інші сфери — приміром, підпільне розливання алкоголю тощо. Що необхідно зробити? Потрібно створити систему стимулів. Якщо ти не заплатив податки і на цьому упіймався, то як мінімум сядеш до тюрми або заплатиш учетверо більше, ніж на цьому виграв. Кінець кінцем, ми повинні вибудувати систему, яка б і кнутом, і пряником стимулювала працювати лише через касовий апарат, а заробітну плату — видавати за відомістю.
