Переоцінка цінностей

І енергетики, і споживачі, і влада мотивують потребу у підвищенні цін на газ тим, що вони не відповідають економічно обгрунтованому рівню. Хто б сумнівався, якщо собівартість виробництва і розподілу блакитного палива, пропорції перехресного субсидування його вартості для населення, зрештою, реальний стан трубопровідних мереж мало кому відомі. Перевірити, чи, бува, не від ліхтаря визначається цей «економічно обгрунтований рівень», споживачеві практично неможливо.

А відтак і собівартість комунальних послуг, яка залежить не тільки від вартості енергоносіїв, а й від зношеності розподільчих мереж, альтернативних видів палива, непродуктивних витрат, якості обслуговування тощо, для людей недоступна. І їм залишається вірити владі на слово, що комунальні послуги в столиці становлять лише 71 відсоток від собівартості. Отже, підсумовують, щоб дістатися економічно обгрунтованого рівня, влада підніматиме тарифи ще на 29 відсотків? Аби ж то! Столична міська адміністрація підвищила тарифи на комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення з 1 липня відповідно на 34 і 41 відсоток. І закріпила своїм розпорядженням від 31 травня ц. р. подальше поетапне здорожчання послуг з 1 вересня та 1 листопада цього року. Але, як на мене, столичні чиновники знову погарячкували, забувши про намір уряду не ворушити поки що тарифи. По-перше, ще не все утрясли з МВФ, по-друге, по області зростають борги у заробітній платі, по-третє, урядовці ж обіцяли... І міському голові Леоніду Черновецькому довелося виправдовуватися: мовляв, редакція розпорядження ще не остаточна, а оприлюднена для вивчення громадської думки з цього приводу.

Як тут не згадати, що проект фінплану НАК «Нафтогаз України» передбачає перегляд газових тарифів двічі на рік на 25 відсотків, знову ж таки виправдовуючи це економічно обгрунтованим рівнем.

Днями зателефонувала якась роздратована мешканка одного з мікрорайонів столиці, обурена тим, що тарифи піднімають на гарячу воду, яку відключають без попередження. Вона прийшла з громадських слухань, влаштованих, на її переконання, заднім числом, вже після виходу розпорядження міської влади.

Справа, однак, не тільки в місцевій владі, хоч тарифна політика в комунальній сфері у їхній компетенції. Підняття тарифів на житлово-комунальні послуги і газ для населення — це одна з умов МВФ і Світового банку, на яких може відновитися рятівне для уряду кредитування країни. Експерти МВФ вірять економічно обгрунтованим показникам влади приблизно так, як споживачі комунальних послуг — тарифам. Вони резонно вказують на політичний підтекст усіх економічних обгрунтувань і на бюджетні прогалини, які уряд видає за стартовий майданчик для реформ.

Але добре вже те, що реформи у бюджетній, податковій, енергетичній, пенсійній, фінансовій сферах обіцяно розпочати (нехай навіть з наступного року). Запропонована цього тижня Програма соціально-економічних реформ на 2010—2014 роки Президентом країни — не цукор: комунальні тарифи зростатимуть, пенсійний вік для жінок — також, соціальні зобов’язання держави знижуватимуться. Погодьтеся, скоротити бюджет сектору держуправління до 5,3 відсотка від рівня ВВП уже до кінця поточного року (і довести його не більш як до 2 відсотків на фініші 2014 року) — амбітне завдання.. Серед найближчих намірів — прийняття Бюджетного і Податкового кодексів, відшкодування ПДВ підприємствам шляхом емісії цінних паперів. До 2012 року планується зменшити кількість малозначущих податків і зборів, скоротити сферу застосування спрощеної системи оподаткування, запровадити екологічні і реформувати  адміністративні податки. До кінця 2014 року планується знизити податок на прибуток. Як наслідок — і частку тіньової економіки на 30 відсотків проти 2010 року. Чого більше? Виконати, що запланували.

За три роки влада зобов’язується продати держмайна на 100 мільярдів доларів США, знизивши частку держсектору у ВВП з 37 до 20—25 відсотків. Інвестиції забезпечать і приватизація і особлива політика держави, орієнтована на розбудову інфраструктури.

Зрозуміло, якщо все вищезгадане та інше узяти за керівництво до дії, то влада не зрадить своїм намірам піднімати ціни і тарифи з політичним підтекстом. Бо, прямо кажучи, до таких програмних дій вона й сама не готова. Про це свідчать і очевидні розбіжності у питаннях стратегічних (Програма соціально-економічного розвитку Президента, м’яко кажучи, не узгоджується з відповідною урядовою), і в питаннях поточного управління — міністр аграрної політики пропонує запроваджувати продовольчі картки, а міністр економіки Цушко — проти соціальних. Річ навіть не в позитивах або негативах, а у відсутності єдиного підходу до розв’язання тієї чи іншої суспільно значущої реформи. Не вистачає і політичної волі, і достатнього фізичного та політичного капіталу, і надійної громадянської платформи. В її основі — киянка, яка скаржилася у слухавку на те, що її змушують платити за гарячу воду від «ліхтаря», харків’яни, які так і не врятували дерева парку імені Горького, миколаївці, які страйкують через борги у заплатах та ін.

Про позитивну новину тижня. Наглядова рада УЄФА затвердила всі чотири міста — Київ, Донецьк, Львів та Харків, як такі, що мають право приймати чемпіонат Європи з футболу 2012 року. То не злива пройшла — то зітхнули з полегшенням усі вболівальники... за майбутнє країни. Я не обмовився, бо не маю сумнівів у тому, що успішна (чи неуспішна) реалізація цього грандіозного проекту вплине на імідж країни в очах світової спільноти. А з огляду на те, що у квітні риторика перевіряльників мала ультимативне забарвлення, поточне засідання наглядової ради очікувалося, визнаємо, з особливою тривогою. І ось ті само перевіряльники констатували неабиякий прогрес України у підготовці до Євро-2012. Не деінде, а на проблемних об’єктах. Знімаю капелюха перед усіма, хто до цієї перемоги зараз причетний. Ще б наші футболісти грали на рівні європейських. Але вони того щиро прагнуть. Дивним чином це прагнення щодня перегукувалося з проголошеними реформами. Бажання не завжди збігаються з можливостями. Але це не той випадок, бо можливості втілити в життя намічене є, і гріх цим не скористатися.