Озеро Сасик на очах перетворюється на гнилу калюжу

В Одеській області сьогодні зареєстровано 16 об’єктів природно-заповідного фонду національного значення, серед них — заказники «Петровський» і «Коса стрілка» у Комінтернівському, «Савранський ліс» у Савранському, «Долинський» у Ананьївському районах. Вони по-своєму унікальні, мають особливу природоохоронну, наукову та історичну цінність. Перебувають під охороною держави і фінансуються з бюджетних коштів.

Але є в Одеській області «гарячі» екологічні точки, за які болить душа не в чиновників, а в людей, не байдужих до знищення річок, озер, лісів. І серед таких «гарячих» точок екологи називають озеро Сасик.

Місцеві жителі розповідають давню легенду про те, що дочка могутнього володаря Бессарабії у розпачі, що батько не дозволяє їй з’єднати свою долю з бідним пастухом, перетворилася на прекрасну лебідоньку і спробувала полетіти до коханого. Батько, довідавшись про це, вискочив на кріпосну стіну і пострілом з рушниці вбив гордого птаха. Падаючи об землю, лебідонька перетворилася на чудове синє озеро.

Цю легенду сьогодні часто згадують в Одеській області. Бо озеро Сасик знищується протягом тридцяти років чиновниками й людьми, яким начхати і на природу, і на те, що ми залишимо в спадок дітям та онукам. Тридцять років тому Сасик був лиманом, тобто сполучався з Чорним морем. Він став першим серед морських лиманів Одеської області, на якому чиновники вирішили по-

ставити злочинний екологічний експеримент. Його суть полягала в такому: лиман відгородили дамбою (пересипом) від моря. Чиновники припускали, що, одягшись у пояси дамб, колишні лимани перетворяться на прісні озера, воду яких можна буде використовувати для поливу посушливих полів. У перспективі цей ланцюг озер мав використовуватися для споруджуваної атомної електростанції. Її, слава Богу, не встигли побудувати, і потенційний Чорнобиль в Одеській області не відбувся.

Буквально через п’ять років Сасик став подавати перші сигнали екологічної тривоги: позбавлене проточної води, озеро почало ставати гірко-солоним. Ні про який полив посушливих земель і мови не могло бути. Сасик заростав водоростями, а органічні добрива буквально перетворили води на найнебезпечніший хімічний бульйон.

Експерти дійшли висновку: необхідно зруйнувати дамбу, що роз’єднує озеро й Чорне море, тобто повернути Сасику його первісний екологічний статус морського лиману. Від кого залежить розв’язання цієї екологічної проблеми? Оскільки Сасик є загальнодержавною власністю, то рішення про його подальшу долю може прийняти тільки Кабінет Міністрів України. Відповідей на крики розпачу, на благання про порятунок Сасика ні місцеві жителі, ні районна влада не одержали. В 1999 році Татарбунарська районна рада ухвалила рішення про роздамбування озера Сасик. За останні 20 років було проведено більше 10 екологічних експертиз за участю українських і закордонних екологів. Усі висновки експертиз були однозначні: якщо не зруйнувати дамбу, Сасик пропаде, загине, буде знищений.

Доведені до розпачу, місцеві жителі в серпні 2008 року вийшли з лопатами на берег озера й почали копати канал для того, щоб озеро з’єдналося з морем. Зібралося 500 чоловік. Звичайно, лопатами канал люди не викопали, він вийшов скоріше символічним — чотириста метрів завдовжки і один метр завширшки. Але цей стихійний виступ людей нарешті помітили в Києві, звідки в Одеську область терміново приїхала представницька комісія для визначення подальшої долі і дамби, і самого озера.

Комісія дійшла висновку, що необхідно повернути озеро в його природний стан, яким воно було до 1978 року, коли почалося будівництво дамби. Серед тих, хто активно підтримує всі зусилля місцевих жителів у порятунку Сасика, — перший заступник голови Одеської обласної ради Микола Андрійович Тиндюк. З його ініціативи обласна рада прийняла рішення від 13 жовтня 2009 року про виділення 295 тисяч гривень на розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) щодо відновлення природної екосистеми озера Сасик.

— Ми розуміли, що цих коштів буде недостатньо. Але виділеної суми мало вистачити для того, щоб виконати частину робіт, — каже Микола Тиндюк.

Замовником роботи була визначена Татарбунарська районна державна адміністрація. Але вона, на жаль, виділені гроші з обласного бюджету використати не змогла. Районні чиновники пояснили це напрочуд легковажно: мовляв, не вдалося знайти профільну організацію, яка змогла б розробити проект.

Але депутати обласної ради своєї позиції щодо порятунку озера Сасик не змінили. Під час формування проекту бюджету 2010 року був оформлений бюджетний запит в обсязі 1,4 мільйона гривень на розробку ТЕО з роздамбування Сасика.

— На думку депутатів обласної ради, — каже Микола Тиндюк, — ця сума відображає реальну вартість документації ТЕО. І ми перейдемо до другого етапу — створення конкретного технічного проекту робіт. А третім етапом у порятунку Сасика від зникнення могло б стати звернення до Президента України про надання фінансової допомоги для реалізації запланованого комплексу заходів, бо без допомоги Державного бюджету України реалізувати цей проект практично неможливо.

За оцінками експертів, щоб урятувати перлину Бессарабії — озеро Сасик, потрібно 40 мільйонів гривень. Здавалося б, плани відомі, завдання визначені, залишилося приступати до практичних дій. Але в Одесу надійшло повідомлення, що Кабінет Міністрів розробив проект рішення про створення ще однієї, 14-ї за ліком комісії з вирішення питання доцільності ліквідації дамби на озері Сасик.

— Особисто в мене немає жодних претензій щодо складу комісії — в ній досить витримане представництво місцевих органів влади і громадських організацій. Але в положенні про комісію зазначено, що її основною організаційною роботою є засідання, які проводяться не рідше одного разу на рік. На мою думку, цей документ — чергова спроба Міністерства охорони навколишнього середовища «заговорити» проблему, зволікати з нею, зовсім не вирішувати питання.

Обласна рада буде категорично проти узгодження такого проекту постанови. Ніхто не заперечує проти створення міжвідомчої комісії на рівні держави. Але в нас є свій варіант вирішення. Необхідно чітко визначити, що, наприклад, протягом трьох місяців ця комісія вивчає всі наявні документи, зокрема, висновки й обґрунтування вчених, протоколи заяв громадських організацій. Далі — на основі вивчення цих матеріалів проводиться засідання комісії для ухвалення остаточного рішення з приводу поновлення природного стану озера Сасик, і потім дає свої пропозиції Кабінету Міністрів. Це буде правильно.

Голова громадської екологічної організації «Відродження» Ірина Вихристюк каже, що ось уже 14 років екологи бігають по колу, намагаючись достукатися до високих кабінетів і переконати чиновників взяти участь у врятуванні озера. За ці роки змінилося 10 міністрів охорони навколишньої природи, пережито 6 виборчих кампаній, але віз, як мовиться, і нині там.

Свого часу на будівництво дамби було витрачено 5 мільйонів доларів. Приблизно така само сума необхідна для руйнування дамби і проведення меліоративних робіт. А шкода, заподіяна навколишньому середовищу за 30 років, оцінюється в 30 мільйонів доларів. Ось ця цифра і є ціна за бездіяльність чиновників, які не можуть або не хочуть ухвалювати рішення щодо відновлення озера Сасик.

Лебідонька з місцевої легенди, підстрелена батьком-деспотом, перетворилася на найпрекрасніше озеро. Минули століття, а люди як і раніше продовжують стріляти в білих лебедів. Цього разу їх мішенню стало озеро Сасик, на очах перетворене на гнилу, смердючу калюжу.