У квітні 2003 року депутати Орлинівської сільради рішенням сесії заснували для своєї громади нове свято — День волонтера. Документ формалізував об’єктивну реальність: за рік до цього ветерани війни, праці та військової служби, котрі мешкають у селах сільради, розгорнули волонтерський рух. Його ідеологію ємно передавало гасло, що його для себе обрали активісти цієї в цілковитому сенсі громадської ініціативи: «Ветеране! Допоможи ветеранові!».

«Відправним пунктом» в історії зародження й розвитку волонтерського руху в селах Байдарської та Варнутської долин стала ініціатива тодішнього голови ради ветеранів Михайла Ситка з організації роботи при Орлинівському центрі культури й дозвілля (ОЦКД) «Ветеранської вітальні». Спочатку припускали, що тут ветерани зможуть поспілкуватися один з одним за чашкою чаю, пограти в шахи, почитати періодику. Сама по собі розмова перейшла в найживотрепетнішу для людей похилого віку сферу — самопочуття і здоров’я.

Вирішили провести збори ветеранів-медпрацівників і запропонувати їм й надалі виконувати професійні обов’язки, але вже на громадських засадах. Голова Орлинівської сільради Валерій Сендерович підтримав ініціативу, й незабаром в одному із приміщень ОЦКД відкрилися двері пункту вимірювання артеріального тиску та фізіотерапевтичного кабінету. Тепер щорічно тут ветерани-медики безплатно надають елементарну, але таку необхідну людям похилого віку допомогу.

Із часом коло надаваних волонтерських послуг розширювало саме життя. Так, наприклад, одного разу Валерій Сендерович довідався, що в одному з розташованих на підвідомчій сільраді території пансіонаті начальство списуватиме морально й фізично застаріле обладнання. Попросив його забрати.

Так у майстерні, в якій волонтери Віктор Калайда та Іван Черкасов безплатно на прохання літніх односельчан ремонтували меблі й побутові електротехнічні прилади, з’явився «підмінний фонд». Тепер замовник не чекав, поки відремонтують його праску або пилосос, а, здаючи свій непрацюючий, одразу брав справний із запасів майстерні.

Волонтерська робота тісно переплітається з іще однією формою громадської діяльності — функціонуванням сільських комітетів (сількомів). Найчастіше голови сількомів одночасно є неформальними координаторами волонтерів у селі. Переважно навіть не координаторами, а основною рушійною силою волонтерської допомоги: нарубати й скласти в стіс дрова, допомогти обробити город, принести води, закупити продукти в магазині, полагодити паркан, провести дрібний або косметичний ремонт у сільській хаті — ось далеко не повний перелік турбот, які ні в яких документах не прописані, але якими, проте, день у день, рік у рік доводиться займатися волонтерам.

На доброму прикладі безкорисливої турботи про сусідів, про тих, хто живе поруч з тобою і потребує твоєї допомоги, виховується «стратегічний резерв» волонтерського руху: нерідкі випадки в селах Байдарської і Варнутської долин, коли цілі родини залучені в процес безкорисливої допомоги односельчанам. За словами голови ради ветеранів війни, праці й військової служби сіл Орлинівської сільської ради Валерія Борисовича Галикіна, особливу радість у нього викликає той факт, що сенс у безкорисливій турботі про ближніх знаходять школярі.

В одній із доповідей до Дня волонтера, який святкують в Орлинівській сільраді, була така фраза: «Організоване волонтерство стало нормою в багатьох державах, уряди яких підтримують його розвиток і морально, і фінансово». Судячи з останніх новин з парламенту, наша держава теж усвідомлює важливість волонтерського руху: у Верховній Раді України зареєстрований відповідний законопроект. Щоправда, в ньому основний акцент зроблено на добровільну допомогу нашими громадянами іноземцям, які приїдуть на Євро-2012. Але футбольне свято, за всієї його масштабності й важливості для європейського іміджу України — подія, строго обмежена за часом і територією.

На думку волонтерів, які працюють ось уже більш як десять років у селах Орлинівської сільради, час можновладцям звернути увагу на цю народну ініціативу. Вони не просять для себе особливого, закріпленого в законодавстві, статусу, а тим паче — привілеїв. Але бодай два-три рядки в законі, «приуроченому» до футбольної топ-події, варто було б присвятити й тим, хто в понятті «волонтер» розуміє первісний, споконвічний зміст: людина, котра допомагає іншим з власної доброї волі.

 

Севастополь.

На знімку: жительку Передового Мотрону Ревенко прийшла провідати голова ради ветеранів села, волонтер Ніна Тягло.

Фото автора.