Сьогодні — Всесвітній день навколишнього середовища
«Дорога цивілізації вимощена консервними банками», — стверджував Альберто Моравіа. Але для більшості європейських країн цей афоризм уже давно втратив свою актуальність. Ознакою цивілізації стала пильна увага до екологічних проблем. Глобальне потепління, вирубування лісів, економія ресурсів, захист тварин — цим зараз стурбована освічена Європа. А екологічна політика нашої держави, як і раніше, будується за принципом — Чорнобиль пережили, отже, все переживемо. Саме в цьому й бачить основну проблему новий очільник Міністерства охорони навколишнього середовища Віктор Бойко.
— Які висновки ви зробили після перших місяців перебування на посаді керівника Мінприроди? Які завдання ставите перед собою?
— Нашому суспільству бракує екологічного підходу у всіх сферах життя. Природоохоронна тематика в Європі вже кілька десятиліть є визначальною. А в нас вона перебуває на задвірках державної політики. Але ж з екологічними проблемами громадяни ніяк не можуть упоратися самостійно. Ні ви, ні я поодинці не можемо зробити чистим повітря, воду, продукти харчування. Окрім як від держави й від нашого міністерства, допомоги чекати немає звідки. Наше завдання — подолання антагонізму між суспільством, економікою та екологією. Зараз вони існують незалежно один від одного, а мають перебувати у гармонії. Саме екологічна безпека повинна стати одним із наріжних каменів української національної ідеї.
— І як цього домогтися? Адже навіть виділення державою незначних коштів на екологію у нас сприймають як непопулярний захід.
— Потрібно вести роз’яснювальну роботу, ухвалювати закони, кардинально змінювати свідомість простих громадян і політичної еліти. Наше міністерство хоче зробити реальний крок для просування України в Європу. Ознаки європейської країни — екологічні ініціативи на першому місці, раціональне використання ресурсів, створення екологічного бізнесу. Екологічні проблеми — це справді питання життя і смерті. Життя кожного з нас скорочується з кожним вдихом, з кожним ковтком води. Подивіться на статистику. Україна — один із ключових забруднювачів в Європі. Київ нарівні із Черкаською та Житомирською областями — найбрудніші місця в країні. Рівень забруднень неухильно зростає. І це не закриті дані, які мені на стіл поклали. Це з ранкової преси. Її всі читають, але ніхто не б’є на сполох. Україна в небезпеці. І якби такого масштабу загроза виходила від зовнішнього ворога — це вже надзвичайний стан і тотальна мобілізація.
— Ви вже почали екологічну мобілізацію?
— Спочатку потрібен план кампанії, тобто законодавча база. Сьогодні Україна живе за екологічним законодавством 13-літньої давності. Наше перше досягнення — Кабмін схвалив розроблену нами Стратегію національної екологічної політики до 2020 року. Але на черзі цілий список законопроектів, які потрібно подати до Верховної Ради, — Екологічна доктрина України, Екологічний кодекс, Закон про Український фонд екологічних інвестицій і ще багато документів. Без них у нас просто зв’язані руки.
— Й чого стосуються ці документи?
— Ми поставили мету — у максимально короткий термін створити в Україні екологічний бізнес, керуючись європейським досвідом. Адже там екологічний ринок вирішує не тільки специфічні природоохоронні завдання. Це справжнісінький ринок, зі своїми суб’єктами, гравцями, регуляторами, сегментами та механізмами співробітництва. І на відміну від ринків нафти, нерухомості його фінансова криза абсолютно не зачепила. Якщо європейський бізнесмен інвестує гроші в екологію, він отримує прибуток, поліпшує свою репутацію, відкриває собі шлях до нових вигідних контрактів.
— І куди в екології вкладають гроші? У будівництво очисних споруд, в утилізацію сміття?
— Так, утилізація сміття — одна із пріоритетних сфер, в яку ми інвестуватимемо. Нарівні з ресурсо- і енергозберігаючими технологіями, альтернативною енергетикою, утилізацією та знешкодженням відходів АПК і агрохімікатів, зменшенням викидів в атмосферу. Ми розробили проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про узгодження використання коштів місцевих фондів охорони навколишнього середовища». Він «заточений» під те, щоб залучити до фінансування масштабних екологічних проектів великих інвесторів (українських і закордонних). Це буде набагато результативніше й вигідніше, ніж знову вкладати державні гроші у незначні проекти місцевих фондів.
— Що потрібно бізнесменові, щоб почати екологічний бізнес у нашій країні? Повністю профінансувати будівництво заводу зі спалювання сміття?
— Навіщо повністю? Більшу частину грошей у проект повинен вкласти інвестор. Частина буде профінансована з Державного фонду. Йдеться все-таки про екологічний бізнес, а не про добродійність. Бізнесменам самим буде вигідно розробляти проекти, які швидко розвиваються й виходять на самоокупність.
— Чи нескладно буде знайти інвесторів на таких умовах?
— Не повірите — не ми шукаємо інвесторів, а інвестори шукають нас. У нас уже на руках п’ять готових проектів, в які держава не вкладе жодної копійки! Їх представили компанія «Remondіs» — одного зі світових лідерів в сфері переробки побутових відходів, «Buіldhouse» (проект з будівництва екологічно чистого піролізного заводу), «ТИС» (один із лідерів в галузі збору біогазу на смітниках), «Агробаланс» (проект з утилізації відходів агропромислового комплексу) і компанії «Укрбіопаливо». Інвестори вже визнали нашу схему працюючою та вигідною. Підприємці звертаються до нас і просять тільки допомогти в організаційних питаннях, співробітництві з місцевою владою. Проекти, кошти та ентузіазм у них уже є.
— Що ще у планах Мінприроди, крім переведення екології в ринкову, економічну площину?
— Ми хочемо висунути галузь, яка всі роки незалежності була маргінальної, на ключове місце у державній політиці та економіці. Тож роботи непочатий край. Необхідно співвіднести вітчизняні природоохоронні стандарти з європейськими, налагодити ефективне співробітництво з міжнародними екологічними організаціями у рамках існуючих програм (Кіотський протокол, Глобальний екологічний фонд тощо). Раніше воно велося виключно для галочки, щоб заробити ще один бонус на вступ до ЄС. Наше завдання — поставити всі ці міжнародні документи на службу української екології. І, певна річ, з нашого поля зору не випадають теми, з якими Мінприроди повинно працювати постійно — ліквідація наслідків Чорнобиля, поліпшення якості питної води, повітря... Все це теж потребує вдосконалення законодавчої бази, пильної уваги й постійного контролю.
— Яку головну мету ви ставите перед собою як головний еколог країни?
— Усе просто. Я дотримують Конституції. Там чітко прописано — «Кожен має право на безпечне для життя та здоров’я навколишнє середовище й на відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди». Хотілося б передусім забезпечувати право українців на чисте й здорове навколишнє середовище, ніж компенсувати шкоду від життя в Україні. Я вважаю, що це справа часу, бажання й цілеспрямованості всіх, кому не байдуже майбутнє нашої країни та планети.
