Як народні депутати оцінюють послання Президента України

— Громадськість та політикум зустріли звернення дуже позитивно. У своєму виступі Віктор Янукович не лише змалював картину завтрашнього дня, того життя, яким усі ми хочемо жити, а й показав конкретний шлях -що й кому потрібно зробити, щоб швидше до цих стандартів життя прийти. Позиція опозиції цілком зрозуміла. Чи ви бачили, щоб в якійсь країні опозиція аплодувала діям влади? Такого ніде немає.

Ми живемо в демократичному суспільстві. А головний принцип демократії — публічність. Глава держави хотів довести своє бачення, як зробити країну кращою, як консолідовано працювати не 450 народним депутатам, а громадськості. Ми вважаємо, що це в кращому прояві — ознака публічності влади.

— У багатьох деклараціях, проголошених учора, міститься певний позитив. Але, порівнюючи декларації з практичними кроками перших ста днів — коли Президент проголошує принципи демократії, а за межами палацу «Україна» розганяють групу киян, які мають конституційне право висловити свою незгоду, — вимальовується зовсім інша картина. Тут абсолютна аналогія ставлення до конституційних свобод із Москвою. Але найбільше мене стурбувало те, що, на думку Президента, нинішня молодь не повинна бути обтяженою вчорашнім минулим. Тобто виходить, що вона не має знати власної історії, традицій, бо це, на думку глави держави, буде для молоді важким тягарем. Він наголошує на ідентичності нашого народу і водночас, робляться кроки, які нищать цю ідентичність, зокрема у питанні мови, історії, тощо. Він хоче побудувати якусь космополітичну державу без, як він висловлюється, модерної ідеології і культури. Модерна культура в розумінні фахівців не може бути абсолютно відірвана від свого історичного коріння. Бо все модерне базується на якихось традиціях національних чи загальносвітових.

У мене склалося дуже сумне враження, це послання — велике фарисейство, бо декларується одне, а реалізовуватимуть інше.

— Як можна оцінювати звернення Президента? Глава держави виконав свій конституційний обов’язок — звернувся до українського народу. Потрібно його вивчати, подумати і працювати.

— Я уважно прослухав виступ Президента. Але всі, навіть хороші, слова розбивалися об ту величезну брехню, яка була на підходах до палацу «Україна», оточеного міліцією в бронежилетах. Якщо сто днів глави держави святкують із спецпідрозділами міліції, що розганяє мирні демонстрації, —очевидно, це не виступ людини, яка претендує стати лідером нації. Ніяким лідером 

В. Янукович не став, а наблизив нас до авторитаризму і побоювання за завтрашній день. І до того, що в суспільстві зріє думка: мирні етапи переходу до влади закінчуються. Вважаю, що після доповіді залишилося більше запитань, ніж відповідей. Я, наприклад, зрозумів, що він хоче все приватизувати в державі і не збирається проаналізувати ефективність вже приватизованого. Це перше. Друге. Зрозумів, що явище політичної корупції, яка сьогодні процвітає у нас в парламенті, і надалі процвітатиме. Оцінки цього ніхто не збирається давати. Не побачив у посланні і тривоги за долю нації. Вважаю, що те зібрання взагалі можна назвати розширеним з’їздом Партії регіонів.

— За своє життя я прослухала чимало звернень. Більшість із них були мудрі. І це мудре. Головне, щоб воно стало реальністю. Ситуація ж біля палацу — це насамперед перестороги наших органів, які перестраховуються, щоб не мати надалі клопоту. Не думаю, що це мудро. У нас країна демократична. Назад дороги не буде. Вона залишиться демократичною. Не вірю, що Віктор Янукович ухвалить якість радикальні заходи.