«Вони вбили наших дітей, а тепер убивають нас...»

— Поки що я не отримала жодної копійки, — зітхає співрозмовниця. — 86329,44 гривні мають стягнути з убивці мого сина. Гроші потрібні найбільше на лікування.

Сім років минуло відтоді, коли по-звірячому сокирою вбили сина Тетяни Миколаївни — Владислава. Вбивцю знайшли. Жінка каже, він так переховувався, що навіть ходив у жіночому одязі. Нині він за гратами. «Мені кажуть, поки цей катюга в тюрмі, звідки в нього гроші? Навіщо тоді приймати рішення, яке завідомо не буде виконано? Виходить, спочатку вбивці познущалися над нашими дітьми, а тепер держава знущається над нами?»

Уже дві хірургічні операції перенесла Тетяна Миколаївна. Вона вдячна лікарям за надану допомогу. А добрим людям за підтримку. Бо грошей на лікування не має. Хворіти почала після того, як не стало сина. «Владик був моєю єдиною надією, — каже жінка. — Дуже гарно вчився в школі. На відмінно закінчив училище цивільної авіації. Служив в армії. Спочатку строкову службу, а потім залишився на контрактну. Йому було лише 28 років, коли згасла його зіронька. Вірите, після того мені самій не хотілося жити. Уже сім років минуло, як його не стало, а рана на серці не гоїться. Тільки додалося ще більше фізичних болячок. Але лікуватися нема за що. 675 гривень пенсії ледве вистачає на хліб і молоко та на те, щоб сплатити за квартиру і комунальні послуги. Вбили сина, а тепер добивають мене. Бо якби повернули гроші, то можна б хоч трохи підлікуватися. Але ж не платять. Ми й не віримо, що заплатять. Де він візьме гроші?»

Тетяна Кушнір намагалася з’ясувати, чому не виконується рішення суду про відшкодування їй матеріальних і моральних збитків.

— Дуже непросто це робити, коли не маєш на руках виконавчого листа, — каже Тетяна Миколаївна. — Сім років добиваюся, щоб отримати його копію, де Верховний Суд присудив відшкодувати на мою користь за моральні й матеріальні збитки 86329,44 гривні, але так і не вдалося цього зробити.

У Староміському відділі державної виконавчої служби їй повідомили, що боржник вибув з Вінницької установи з виконання покарань до виправної колонії у Сокирянах Чернівецької області. Туди ж направлені виконавчі листи про стягнення боргу. Але із Сокирянського районного управління юстиції написали, що виконавчий лист про стягнення боргу до районного відділу Державної виконавчої служби не надходив і на контролі не значиться. Щоправда, уточнили, такий лист є у виправній колонії.

Начальник Сокирянської виправної колонії підтвердив факт отримання виконавчого листа. Уточнив дату його надходження — 23 квітня 2007 року. Але утримання коштів за цим листом не проводиться. Як сказано у листі, «у зв’язку з низькою зарплатою боржника та першочерговими утриманнями коштів за харчування та речове майно».

У Вінницькій організації «Батьки вбитих дітей» підготували звернення до керівництва держави, депутатів Верховної Ради. Сподіваються, що, можливо, вони відреагують на нього після опублікування в газеті. З болем у серці просять переглянути схему відшкодування коштів за вбитих дітей.

«У мирний час ми залишилися без своїх годувальників, — йдеться у зверненні. — Більшість з нас люди уже пенсійного або передпенсійного віку, яких позбавили надії на допомогу у старості від своїх синів і дочок, бо нелюди звели їх зі світу. Кожен з нас пережив велике горе. І тепер ще маємо випрошувати у вбивць свої гроші. Де ж справедливість? Навіть коли вбивці вийдуть на волю, нам знову доведеться з ними судитися. Де вони візьмуть гроші? Якщо їх в тюрмах не примушують працювати, то хто це зробить на волі? Їм простіше буде те саме зробити з нами, що зробили з нашими дітьми, аніж виплачувати заборгованість.

Нехай держава визнає, що злочинці — це її люди, які навчалися і виховувалися в державних установах, такими їх виховали, то нехай візьме на себе відповідальність за їхні дії».

У зверненні вибудувана схема витрат батьків убитих дітей, точніше кажучи, названо тих, кого вони утримують і хто наживається на їхньому горі. Першими названі ритуальні служби, яким сплачено з власної кишені за поховання вбитих дітей. Далі в переліку значаться медичні установи, адвокати, яких доводилося наймати на час судових слухань. Тут же — юристи, прокурори, податкова система, вбивці утримуються в тому числі за рахунок податків батьків, чиїх дітей вони відправили на той світ.

У зверненні є ще одна схема під назвою «Хто захищає убивць?». Не секрет, що родичі злочинців правдами й неправдами шукають підхід до слідчих міліції й прокуратури, суддів місцевих, апеляційних і Верховного Суду. З хабарами не рахуються, бо ж ідеться про долю їхніх близьких людей. Не зацікавлена у наданні допомоги потерпілим і Державна виконавча служба. Наведений вище приклад з вінничанкою Тетяною Кушнір — яскраве підтвердження сказаному.

«Нехай державні чиновники не на словах, а на ділі доведуть, що вони справді захищають інтереси своїх згорьованих громадян і змінять схему відшкодування встановлених судами коштів», — йдеться у зверненні.

Вінницька область.