Країна має почати реагувати на загрозу з боку Румунії

Зовсім недавно я наголосив на ще одному важливому питанні — загрозі втрати значної частини української території. У засобах масової інформації чомусь пройшла інформація тільки про територіальні претензії Румунії на острів Майкан. Але Майкан — це, насправді, найменший острів (кілька квадратних кілометрів) з ланки тих островів (Єрмаков, Великий і Малий Даллер, Лімба та декілька інших), на які може претендувати Румунія, враховуючи принцип головного навігаційного фарватеру.

І в усіх цих випадках наші сусіди-румуни мають серйозні наміри. Більше того, румунські політики та високопосадовці зовсім не приховують цих намірів та дозволяють собі доволі нестримані висловлювання щодо України, наприклад, в Європарламенті:

1. «Україна є штучною державою, яку необхідно тримати під контролем міжнародної громадськості за участю Росії», — заявив голова партії «Велика Румунія», депутат Європейського парламенту від Румунії Корнелій Вадим Тудор. За його словами, Україна «тримає румунські території», зокрема, Північну Буковину.

2. «Скажіть мені, який внесок до світової цивілізації зробила Україна, окрім Тараса Шевченка? — ставить питання лідер «Великої Румунії». — Я нічого не чув про українську культуру, можливо, це моя провина. Українці, безумовно, теж діти Божі, але їх терзає непомірна гордість, не підтримувана ніякими історичними фактами».

3. Назвавши Віктора Ющенка «американським агентом фальшивої помаранчевої революції», Корнелій Вадим Тудор відзначив, що Бухарест офіційно визнав межі України під примусом і через погрози, що Румунія не зможе вступити в НАТО. «Наша партія протестувала проти цього договору, який принижує румунів», — заявив румунський політик.

Тоді українська сторона, як завжди, промовчала, але необхідно розуміти, що в недалекому майбутньому румуни від слів можуть перейти до конкретних дій, про що свідчить ситуація навколо вже згаданого острова Майкан.

Як можна побачити, питання територіальних претензій, яке я порушив, є лише невеликою складовою. На мою думку, вже протягом не одного року сусідньою країною реалізується програма створення штучних передумов для створення в українському Придунав’ї зони несприятливих умов проживання людини. А щодо цих територій, то президент сусідньої країни офіційно визначав їх як майбутню територію його держави.

При цьому, слід зазначити, підтримка Україною на державному рівні національно-культурних потреб румунської меншини просто незіставна з позицією, яку займає Румунія щодо українців, які проживають на території цієї держави. Наші земляки там практично позбавлені шкіл із рідною мовою викладання, україномовних засобів масової інформації тощо, тоді як в Україні діють 87 шкіл із румунською мовою навчання, а тільки в Чернівецькій області з регіонального бюджету на підтримку румунськомовної преси витрачається мільйон гривень на рік. Крім того, більш ніж красномовним є факт встановлення у Чернівцях і на Одещині пам’ятників румунським фашистам, які воювали на боці нацистської Німеччини у Другій світовій війні проти Радянського Союзу, проти нас! Як то кажуть, без коментарів.

Як член Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та зв’язку я протягом останніх років цілеспрямовано займався питаннями реалізації українського проекту відновлення глибоководного суднового ходу (ГСХ) «Дунай — Чорне море», головною метою якого є транспортна інтеграція України до Євросоюзу. Крім того, він націлений на оптимізацію та соціально-економічний розвиток депресивного регіону українського Придунав’я. Але я вважаю, що, разом з цим, є ще одне дуже важливе питання, яке буде вирішено завдяки цьому проекту — це питання збереження територіальної цілісності України і відновлення гідрологічного балансу на користь Кілійського (українського гирла Дунаю) гирла, яке Румунія штучно змінила на власну користь. Напевно, всім відомо, що за останні 100 років (згідно з висновками українських та іноземних спеціалістів-гідрологів) водотік Дунаю штучно змінився на 25% на користь Румунії внаслідок її господарської діяльності.

Отже, я в повному обсязі володію ситуацією щодо відновлення судноплавства на р. Дунай та хочу запевнити, що позиція Румунії в цьому питанні занадто неконструктивна. Зокрема, я особисто направляв низку офіційних звернень до робочих органів Конвенції ЕСПОО, Орхузької, Бернської, — і жодної реакції не отримав, хоча факти, на яких я наголошував, були вкрай кричущими з точки зору екологічного впливу Румунії на екологію української дельти Дунаю.

На мою думку, в умовах сьогодення лише реалізація Україною на всі 100% проекту відновлення судноплавства на р. Дунай допоможе нашій державі витримати натиск Румунії щодо зазначених спірних питань.

А що ж буде з українською дельтою Дунаю в разі, якщо Україна відмовиться від проекту?

1. Регіон з населенням 250 тис. осіб буде вимушений і далі жити у жебрацьких умовах, бо портова інфраструктура зупиниться.

2. Румунія через проведення потужних гідротехнічних робіт буде мати п’ять власних судноплавних каналів і повністю забере водостік Кілійського гирла.

3. Впадуть глибини на українській дельті Дунаю, великотоннажне судноплавство буде втрачене назавжди.

4. З забором прісної води підійде солона морська вода, що не тільки призведе до нестачі питної води, а й, скоріш за все, призведе до загибелі Дунайського біосферного заповідника та його прісноводних плавень.

Далі — більше. Втрата води призведе до нових територіальних претензій з боку Румунії, які вона дипломатично називає переглядом лінії державного кордону. Цей перелік негараздів, які Україна може вже найближчим часом отримати, можна продовжувати і надалі.

Треба починати реагувати.

Для того, щоб на відповідному державному рівні втрутитись в ситуацію та відстояти національні інтереси України на Дунаї, пропоную:

1. утворити відповідну депутатську комісію, яка б зафіксувала усі проблемні аспекти, які загрожують національним інтересам України та її територіальній цілісності;

2. за результатами роботи комісії та виявлених фактів, на рівні Кабінету Міністрів, Президента, Верховної Ради, РНБОУ виробити заходи для вирішення проблемних аспектів, але вже не з Румунією, а з ЄС та НАТО, членом яких вона є.