У Луцьку відкрито пам’ятник видатному українському краєзнавцю, педагогу та церковному діячу Миколі Івановичу Теодоровичу. Його встановлено на погості найстарішої в місті Покровської церкви. Робота виконана відомим волинським скульптором Іриною Дацюк.
Історія часто буває несправедливою до своїх літописців. Забуті автори «Повісті минулих літ», немає жодної згадки про укладачів багатьох історичних хронік. Ім’я Миколи Івановича Теодоровича теж довгий час замовчувалося. Залишаються невідомими дата його смерті та місце поховання. Список його праць вражає. Чого тільки варте лише п’ятитомне енциклопедичне видання з історії краю та Православної церкви Волині, в якому Микола Теодорович дає історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії. Такої детальної і ґрунтовної історичної праці, в якій знайшлося місце тисячам міст, містечок і сіл нашого краю, ні до Теодоровича, ні після нього ніхто більше не створив.
Окрім цього були історичні нариси, видані окремими книгами, про древні міста Волині — Кременець, Заславль, Старокостянтинів, Володимир та багато інших наукових досліджень.
Тиражі видань були невеликі, з часу від виходу книг минуло понад сто років, тож всі вони стали рідкісними. Та й ті поодинокі екземпляри, які збереглися, мали ветхий вигляд. Книги ж, як і століття тому, були постійно в роботі. Ними користувалися науковці, краєзнавці, студенти. Завдяки старанням небайдужих людей останніми роками було здіснено репринтне видання книг Миколи Теодоровича «Историко-статистическое описние церквей и приходов Волынской епархии. Том V. Ковельский уезд», «Празднование 900-летнего юбилея Волынской епархии» та «Город Владимир Волынской губернии».
Життя Миколи Теодоровича було віддане важливій справі вивчення і увіковічення історії рідного краю. Останні відомості про нього стосуються початкового періоду Першої світової війни, коли він разом з педагогами і вихованцями Маріїнського жіночого інституту, інспектором якого в ті роки працював, виїхав із Варшави до Саратова. Тут його сліди й загубилися. Невідомо, ні коли Микола Теодорович помер, ні де його поховано.
Понад тридцять років тому дослідник нашого краю М. Бойко у часописі «Літопис Волині» (Вінніпег, Канада) написав: «Микола Теодорович у вільній Україні повинен бути по смерті нагороджений поясним пам’ятником за майже епохальну працю для добра Волині, яку він віддано любив». Відтепер пам’ятник історику стоятиме на краю невеликого цвинтаря на погості Покровської церкви, де поміж інших є й дві могили священиків на прізвище Теодоровичі. Тож одиноко тут Миколі Івановичу не буде.
Ініціаторами увіковічення пам’яті великого дослідника стали народний депутат України Анатолій Горбатюк, голова ОДА Борис Клімчук, керуючий Волинською єпархією УПЦ митрополит Луцький і Волинський Нифонт, керуючий Володимир-Волинською єпархією єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Никодим, краєзнавець Геннадій Гулько.
