«На голови посипався білий порошок, а після того стало темно, як уночі»

— Це так страшно, коли задихаєшся, а не бачиш, де двері, щоб вибігти на вулицю, бо навкруги темінь, — каже одна з робітниць підприємства «Термінус», що в Калинівському районі на Вінниччині. Тиждень тому в цеху, де працювали люди, спрацювала пожежна сигналізація, на голови посипалася хімічна речовина для гасіння вогню.

Як ми вже повідомляли, одинадцять робітників (троє чоловіків і вісім жінок) з отруєнням опинилися у лікарні. Наступного дня потерпілих відпустили, хоча й попередили, що вони мають право до кінця тижня не виходити на роботу. Робітники хочуть знати, як впливає на здоров’я людини хімічна речовина для гасіння вогню. Офіційно про це їм не повідомили. Поки що вони чують пояснення від свого начальства про те, що нічого небезпечного у цьому нема. Працівники санепідемслужби, які брали речовину на аналіз, своїх висновків робітникам не повідомили. У декого з потерпілих досі погане самопочуття.

Протипожежна сигналізація спрацювала під час грози. Версію про те, що в цех потрапила кульова блискавка, керівник одного з підрозділів заперечив. За його словами, цей факт не знайшов свого підтвердження. «Нас уже перевіряла не одна служба — Держігрпромнагляд, санстанція, пожежники, але про блискавку ніхто не говорить». Чому сигналізація спрацювала без попереджувальних сигналів, питання залишається відкритим.

— Я почула якийсь гуркіт, — каже одна з робітниць. — Звук йшов згори. Тільки підняла голову, як на мене ніби хмара впала. Посипався білий порошок. Ми знаємо, що там під стелею встановлена протипожежна система. Зразу стало тяжко дихати. Так, ніби туман огорнув. А тоді зробилося темно, як уночі. Руку протягнеш — не видно. Хто був ближче до дверей, той вибіг на вулицю. Хто далі, почав шукати вихід, але куди йти, не було видно. Так страшно — задихаєшся, а не знаєш, де вихід. Блукали, як сліпі кошенята. Мене схопив за руку чоловік. Його звати Віктор. Він вивів на вулицю не тільки мене, а ще чотирьох людей.

За словами співрозмовниці, на вулиці усі потерпілі почали блювати. Потім їх доставили в лікарню. Там знову в декого продовжилися ті самі приступи. Їм констатували отруєння і поклали на лікування в інфекційне відділення.

— Нам кажуть, нічого страшного, мовляв, цей порошок не шкідливий. Це ми чуємо від нашого начальства. Коли на підприємство приїжджав представник фірми, яка встановлювала протипожежну сигналізацію, робітниці запитували, скільки часу людина може знаходитися під таким порошком. «Він нам так і не відповів на це запитання, — приєднується до розмови ще одна робітниця. — Кажуть, цей порошок для того, щоб убивати кисень, аби далі не розгорався вогонь. А людина хіба може без кисню?».

— У мене такий стан, що постійно хочеться спати. Дуже скоро стомлююся, — каже одна з робітниць. — Зробиш яку-небудь хатню роботу — речі випереш чи підлогу вимиєш — і вже немає сил. Буває, ходиш, як п’яна. Переживаємо, чого чекати далі. Хоч би сказали нам, що це за хімія і як вона впливає на здоров’я.

ВІД РЕДАКЦІЇ