Карпилівка, що в Рокитнівському районі, — велике село. Нині тут мешкає три тисячі осіб. І з року в рік ця цифра зростає. Адже тут висока народжуваність, є сто багатодітних родин. Із села майже ніхто не виїжджає. Вже затісно стало Карпилівці у її межах, тому сільська рада виготовляє доповнення до генерального плану забудови населеного пункту.

І при цьому проблеми в Карпилівці ті самі, що й у кожної сільської громади в поліській глибинці. Головна з них — працевлаштування. Існуючі робочі місця фактично обмежені можливостями установ соціальної сфери та хіба ще місцевим лісництвом. Сільськогосподарського підприємства у селі немає. Щоправда, є надія, що незабаром відновить роботу кар’єр із видобування каменю габро.

— Попри це, мої односельчани живуть заможно — ледве не в кожному дворі є якщо не трактор, то легкове авто чи принаймні пара коней або мотоцикл. А все тому, що, зневірившись у заробітках на чужині та надії на допомогу держави, вони навчилися давати самі собі раду, — каже карпилівський сільський голова Віктор Бричка. — У нас добре розвинене мале підприємництво. Лише торговельних точок у селі майже два десятки, сім підприємців займаються переробкою деревини. У нашому селі одними з перших селяни порозбирали для господарювання усі 720 паїв, що їм належали, вирощують гарбузи на насіння для продажу, тримають свиноматок тощо. Ще одне джерело поліпшення матеріальних статків місцевих родин — дари лісів. Коли настає сезон збирання чорниць, журавлини, грибів, у лісі люди днюють.

— Важка це праця, проте упродовж літньо-осінньої пори, — веде далі сільський голова, — кожна сім’я може непогано заробити. А ще — це вагоме джерело поповнення бюджету. До речі, збір за використання природних лісових ресурсів сплачують підприємці, котрі в місцевого населення скуповують ягоди та гриби. Щоправда, клопіт стосовно цього маю чималий. Адже треба пильнувати, аби заготівельники сумлінно сплачували належний збір.

Справно поповнюється бюджет і завдяки господарському ставленню до землі. Це результат того, що свого часу сільрада провела її інвентаризацію.

Загалом перелік добрих справ, які є в доробку сільради упродовж останніх кількох років, доволі вагомий. Зокрема, саме тут створене єдине в районі сільське пожежне депо.

— Це питання було дуже болючим для громади, — пояснює Віктор Бричка. — Адже село розташоване за шістнадцять кілометрів від райцентру Рокитне, тож у разі лиха надія на оперативну допомогу була слабка. При цьому Карпилівка мала пожежну машину, але вона була несправна і перебувала на балансі колишнього колгоспу. Тож на чергову сесію ми запросили правонаступника колективного господарства і поставили питання руба — нехай або самотужки дбає про пожежну безпеку села, або ж передає відповідне приміщення і техніку на баланс сільської ради. Зійшлися на останньому. Завдяки бюджетним коштам, допомозі підприємців та Державного підприємства «Рокитнівське лісове господарство», яке очолює Анатолій Петрук, приміщення і пожежний автомобіль були відремонтовані, й ось уже впродовж чотирьох років поспіль мешканці нашого села сплять спокійно. За потреби виїжджають наші пожежники і в сусідні села. Ми забезпечили їх засобами зв’язку, формою та всім необхідним.

Предметом постійної уваги сільської ради є і благоустрій, належне облаштування, матеріальне забезпечення установ соціальної сфери та безліч інших питань. Не впізнати тепер місцевий дошкільний заклад «Барвінок», куди батьки з радістю приводять малечу. Порядок й у Карпилівській дільничній лікарні, будинку культури та інших установах. От тільки медиків бракує, тому, аби привабити в село молодих фахівців, сільська рада придбала приміщення та облаштовує там житло для майбутніх фахівців.

Є й чимало інших задумів та напрацювань. При цьому, наголошує Віктор Бричка, вагому роль відіграє ініціативність та небайдужість керівників установ, активна позиція громади. Сільський голова вдячний за постійну підтримку лісничому Карпилівського лісництва Валентину Прокопчуку, підприємцям Миколі Мисюкевичу, Володимиру Шупрудьку, Петру Бричці, Анатолію Сеннику, Анатолію Козаченку, Олександру Лозовському та іншим. Долучаються до вирішення місцевих проблем і релігійні громади. До речі, один із підприємців навіть передав сільраді у користування спеціальний трактор, який знадобився для благоустрою села, зокрема, для упорядкування доріг. Крім цього, рада ще й придбала трохи техніки, газозварювальне та інше обладнання.

— За що не візьмися у сільській раді, всюди треба техніка. А що ж це за організація, що це за влада, яка є безпорадною і не може вирішити хоча б мінімальну проблему? — міркує Віктор Петрович. — Одна печатка і ручка... А так самі тепер можемо дати раду і з вивезенням сміття, і з розчищенням каналів, якщо десь є підтоплення...

Поза цим є у Карпилівці проблема, яку не під силу вирішити ані активній місцевій громаді, ані енергійному сільському голові. Йдеться про добудову школи. Там є два освітні заклади (один — 1903 року зведення, інший — значно новіший), проте місцевим дітям там уже давно затісно. Якщо ж зазирнути у майбутнє, коли підростуть малята, котрих там щороку з’являється на світ до сотні, проблема стане й узагалі критичною...

Світлана ТУБІНА, Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.

На знімках: пожежник Сергій Козаченко на чергуванні; акушерка Світлана Боюка задоволена, що в їхньому селі народжується багато дітей.

Фото Світлани ТУБІНОЇ.