Сьогодні над цим запитанням ламають голови не так агрономи, як податківці та представники місцевої влади. Адже для багатьох громад саме земля стала чи не єдиним джерелом наповнювання бюджетів.
Ще не так давно «врожаї» на цій ниві були дуже скромними, і фінансове поле заростало бур’янами боргів. Податківці пригадують час, коли сума неплатежів з орендної плати за землю до місцевих бюджетів сягала восьми мільйонів гривень.
Охочі безплатно скористатися землею залишились і тепер. Щоправда, під пильним оком податківців їх стає дедалі менше. І вже торік земля «вродила» надходженнями до місцевих бюджетів більш як на 58 мільйонів гривень. А в першому кварталі ця сума наблизилась до 24 мільйонів гривень, перевищивши минулорічні показники майже на третину.
— Коли ми почали аналізувати земельні платежі, то були просто вражені тими сумами, котрі значились у договорах оренди, — зауважує перший заступник голови ОДА Микола Дерикот. — Залишається тільки здогадуватися, чим керувались окремі представники влади, укладаючи договори на оренду землі за плату, яка вимірювалася ледь не копійками. Адже громада автоматично втрачала мільйони гривень, котрі їй так необхідні, і які дуже непросто заробити.
Після перевірок і аналізу таких договорів податківці запропонували майже сотні суб’єктів господарювання переукласти їх. І результати не забарилися: додаткові надходження до бюджету від орендної плати за землю торік становили більш як два мільйони гривень.
Але далеко не скрізь земля приносить такі доходи в бюджет, на які варто було б сподіватися. Так, податківці називають Городоцьку міську раду, де для окремих підприємств встановлено таку низьку земельну орендну плату, що втрати до бюджету тільки протягом першого кварталу перевищили 170 тисяч гривень. Чомусь таку само незрозумілу поблажливість до одного з підприємств виявила влада і Кам’янець-Подільського району, коли встановила орендну плату за землю в 12,4 тисячі гривень замість 44,5 тисячі, як того вимагає закон.
Податківці твердять, що подібні приклади можна знайти практично в кожному районі. Мало того, на території краю працює чимало підприємств, котрі мають спеціальні дозволи на використання надр, проводять декларування платежів за їх використання, проте так і не виготовили правовстановлюючі документи на землю. А в результаті плата за неї так і не потрапляє до місцевих бюджетів. По приклади далеко ходити не потрібно. В Деражнянському районі проводять роботи на цегельному заводі, розташованому на території Вовковинецької сільради. Два роки тому рішенням РДА підприємству надано в оренду майже шість гектарів землі для відкритої промислової розробки родовища суглинків. Але через те, що договір на оренду так і не був укладений, до бюджету не надійшло понад п’ятнадцять тисяч гривень. Для дотаційного сільського бюджету, якому доводиться рахувати кожну копійку в буквальному розумінні слова, такі втрати просто злочинні.
А в Шепетівському районі ВАТ «Буто-щебеневий кар’єр» користуються 38 гектарами землі на території Судилківської сільради, також не поспішаючи продовжувати договір оренди. Оскільки йдеться про чималі площі, то й втрати зростають пропорційно. Податківці переконані, місцева громада могла б поповнити свій бюджет майже на сто тисяч гривень, але так і не зробила цього.
На жаль, громади продовжують втрачати там, де повинні були б мати прибутки. Бо хтось із забудькуватих орендарів не провів державної реєстрації договорів оренди, хтось після закінчення договору продовжує користуватися землею, але вже не платить за неї, комусь бракує сил, аби розрахуватись з уже існуючими боргами... Земля все це терпить мовчки. А от реальним її господарям не варто забувати про необхідність завжди обстоювати свої інтереси.
