Для доброго врожаю треба добрих коштів

Хоча нищівні буревії і грози, котрі заливають поля, Хмельниччину обминули, проте погода останніх тижнів особливо не радує. Хлібороби побоюються, що висока вологість може призвести до спалаху низки хвороб, і тоді сподіватися на високі результати — справа марна.

Протистояти стихії важко, проте вберегти хліб, інші зернові від великих втрат все-таки можливо, переконані фахівці. Міцні, здорові рослини значно витриваліші й до хвороб, і до примх погоди. Але для того, щоб колос став справді сильним, потрібно дотримуватись багатьох агротехнічних заходів. А кожен потребує чималих коштів.

Здавалося б, ця умова має поставити господарства у глухий кут, бо в цій порі пересихають майже всі фінансові джерела. Однак навіть побіжний погляд на лани агроформувань Хмельницького району свідчить про інше: попри все землероби намагаються жити за правилами, а тому на більшості полів — порядок. Приміром, у СТОВ «Хорост-Поділля» озима пшениця, жито, соя, кукурудза — просто в ідеальному стані. Тож і сподівання на майбутній врожай найкращі.

Свого часу господарство, котре об’єднувалось навколо села Малиничі, було одним з найбільших у краї — до його складу входило сім сіл. Згодом йому довелось пережити і процеси розпаду, і нового згуртування. Нинішнє товариство обробляє землі п’яти сіл, і це чималі площі, котрі потребують серйозних фінансових вкладень. Якщо ж взяти до уваги, що воно працює без підтримки заїжджих фінансово сильних інвесторів, неможливо не запитати, як виживає самотужки? Де знаходить кошти на добрива, гербіциди, засоби захисту рослин, котрі й стали такою міцною основою для щедрого врожаю? Адже це товариство не обійшли всі проблеми, що пов’язані із відсутністю кредитування та дотаційної підтримки.

Відповідь на ці запитання виявилась досить банальною: щоб бути успішним, господарство має бути комплексним, тобто традиційно поєднувати рослинництво і тваринництво. Можливо, далеко не всі погодяться із такою тезою. Адже великі сільськогосподарські холдинги демонструють останніми роками зовсім іншу аграрну політику, коли ставка робиться якраз на певну спеціалізацію, котра так само приносить успішні плоди. З цим також не посперечаєшся. Але одне діло — потужна компанія, за плечима якої завжди є міцна фінансова підтримка. Зовсім інше — невелике господарство, котре сподівається лише на місцеві ресурси і власні сили. Таке просто не має права спиратись лише на одну культуру чи галузь. Бо якщо невдача — то це повний крах. У СТОВ «Хорост-Поділля» це правило засвоїли раз і назавжди. Тому, взявшись за рослинництво, не забули про своє давнє заняття — птахівництво. І хто знає, у якому стані знаходилися б сьогодні тамтешні поля, якби не курник.

Очевидно, не те що конкурувати, але вижити на «пташиному» ринку, де давно правлять бал потужні птахофабрики і концерни, було надзвичайно важко. Але саме птахівництво стало тією важливою економічно підпорою, котра зробила успішним і рослинництво, відгородивши його від стрибків цін, інколи нестерпних умов зернотрейдерів та грошового дефіциту. Бо що може бути рентабельнішим від зерна, котре «переробляється» на м’ясо?

Мало того, господарство отримало можливість істотно економити на добривах. Нова технологія ферментації посліду з соломою, яку застосовують у господарстві, дала дешеву, але натуральну і високопродуктивну органіку. Не дивно, що на ній піднімається добрий колос. Так що своя тактика господарства таки спрацювала.

За схожим принципом організували свою роботу і в СТОВ «Шумовецьке». Ось тільки замість птахівництва тут зайнялись свинарством. Хоча і у останнього є свої проблеми, і частенько галузі доводиться переживати то стрибки зростання, то стрімке падіння, проте важливий кінцевий результат. А він наразі полягає в тому, що господарству так само успішно вдалось пережити посівну і тепер боротись за урожай, не шкодуючи для цього коштів.

А от у Гвардійському працюють за іншими принципами. Тамтешні землі тепер обробляє інвестор, котрий зробив ставку на зернові. Цей орендар вирощує врожаї не на одній тисячі гектарів у Волочиському та Городоцькому районах. І так само, щоб не бути у програші, змушений вкладати чималі кошти, аби дотриматись технології. А паралельно проводить кардинальну реконструкцію зернотоку. Щоб уже завтра не мати проблем із зберіганням врожаю, сьогодні не шкодують грошей на розбудову.

Не можна сказати, що скрізь і у кожному господарстві на полях такий же лад, як у згаданих хазяйствах. Навіть у тому ж Хмельницькому районі є два таких, де нинішньої весни так і не приступили до посівної. А, скажімо, у Деражнянському, Летичівському районах не використовується майже третина орних земель. Головна причина — не знайшлось поки що господаря, котрий зумів би поєднати свою тактику, а без неї неможливо, із загальними тенденціями. Та навіть попри такі серйозні промахи минулий рік та цьогорічна посівна дали свої позитивні плоди. І великі корпорації, і зовсім крихітні фермерські хазяйства, і господарства середньої руки чи не вперше не скаржились на відсутність державної підтримки і прожили без неї. При цьому кожен зумів знайти свій власний ресурс, котрий, на диво, виявився таким, що дає підстави сподіватись на відмінний урожай.

На жаль, синоптики не обіцяють ідеальних умов ні тепер, ні під час жнив. Але навіть такі прогнози не можуть змусити хліборобів опустити руки. Переважна більшість господарів не економить на агротехнічних заходах, активно підживлює, обприскує рослини, сподіваючись на те, що всі витрати і праця таки будуть винагороджені справді щедрим урожаєм.

 

Хмельницька область.