У Бурківці цього року пройшов успішні випробування картоплесаджальний агрегат, яким якісно висаджено насіннєві бульби на багатьох приватних городах округи. Його змайстрував за зиму місцевий фермер Михайло Шулежко. Картоплесаджалка багаторядна і маневрена, дуже добре себе показала на дачних ділянках під Ніжином.
Цієї весни сільська новинка, виготовлена майстровитими руками, була нарозхват і дала добрий заробіток величенькій родині фермера.
Аж дев’ятеро дітей мають подружжя Марії та Михайла Шулежків. Тож доводиться обом щоденно займатися ділом, раціоналізаторством, аби належно прогодувати велику сім’ю, забезпечити її всім необхідним.
Доля цієї родини неординарна. Марія рано овдовіла, втративши чоловіка, який потрапив в аварію. На руках у молодої медсестри було двоє маленьких діток.
— А моя перша дружина подалася на заробітки до Москви, — згадує Михайло Шулежко. — Зв’язалася з азербайджанцями. Забрала у Росію двох наших діток. Однак там у неї життя пішло наперекосяк. Загуляла. Часто змінювала квартири. Дізнавшись від наших заробітчан про це, я попросив Ваню та Марину додому на літо. А коли вона їх хотіла восени забрати, то діти не захотіли повертатися до Москви.
Були і погрози, і наїзди найнятих бандитів, і суди. Та все-таки діти залишилися з Михайлом. Він запропонував у 1996 році Марії жити разом. Так і склалася ця родина, яка згодом поповнилася ще п’ятьма дітьми.
У 2001 році Михайло Шулежко офіційно став фермером, отримавши 29-гектарний наділ.
— Я, може, ним і не став би, — розповідає. — Так прийшла голова сільради, почала просити. Бо їй треба було відзвітувати, що у селі є хоч одне фермерське господарство.
Був у нього тракторець
Т-40, який він встиг ще купити у 1990 році за 1000 рублів. Орав ним городи, возив дрова. Та цієї техніки було замало для фермерування. Коли розорився колгосп, 40 чоловік попросили його, аби «взяв» їхнє майно. Тож уклав з людьми договір про оренду.
Попри труднощі, господарство фермера крок за кроком розвивається. Вчорашній колгоспний майстер-наладник відновив розібраний МТЗ-80, поставив на колеса колишній металобрухт — сільгоспінвентар. Він виростив 100 свиней і купив старий іноземний комбайн. Знову-таки самостійно виготовив навісний розбризкувач отрутохімікатів. Останній має такий вигляд, ніби щойно зійшов з конвеєра машинобудівного заводу. На жаль, не отримав потрібного зиску від вирощування зернових. Продав їх, по суті, за безцінь.
— За виручені гроші купив бензовоз солярки, — зізнається. — Ну, хіба це діло?
— Цього року вирішили вирощувати картоплю на 7 гектарах, — каже. — Торік було удвічі менше. Купив в елітному господарстві 10 тонн насіннєвих бульб. Сподіваюся, що отримаю належний урожай.
Фермер нині готує комбайн до жнив. Молотитиме зернові на сільських городах. Розраховує теж на пристойний заробіток. А тим часом і зміна підростає. Старший син навчається у сільгоспвузі. Марина після закінчення технікуму працює у Києві. Дві дочки, Тетяна та Катерина, вже вийшли заміж, мають дітей. Нині у родині четверо школярів і п’ятирічна Леся.
— Хоч як важко, — каже Марія, — але такого ще не було, щоб сини і дочки залишилися на день народження без торта.
Родина фермера добре облаштувала будинок. Є поряд з ним і власна лазня. Планують купити машину.
Шулежки якось сподівалися отримати допомогу від держави. Усе-таки стільки дітей! Але, як з’ясувалося, за документами виходило ніби якесь підприємство «Малятко» щомісяця перераховувало з Києва на їхню багатодітну родину по дві-три тисячі гривень. Отож про яку субсидію можна було вести мову! Фермеру радили поїхати у столицю розібратися. Та він вважає, що це не його особиста справа виводити на чисту воду якихось тіньовиків, приховувачів прибутків. Шулежки, як і в попередні роки, вирішили розраховувати лише на власні сили.
Чернігівська область.
На знімку: Михайло Шулежко з дружиною та дочкою Лесею демонструють їхню «годувальницю» — картоплесаджалку «Шанс».
Фото автора.
