З початку року в маленькому місті Дрогобичі розв’язують великі проблеми. Можливо, такого розмаху справі надав той факт, що події розгорнулися навколо підприємства республіканського значення, а може, те, що під запитанням опинилася доля мало не двох сотень душ — працівників ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод».

Власне, важкі часи на виробництві почалися ще з 2008-го, але, незважаючи на нерегулярні виплати зарплати та скорочений робочий графік, хоч якось кінці з кінцями людям зводити вдавалося. А на початку цього року багатьох із них відправили у безстрокову неоплачувану відпустку з «перспективою» на подальше скорочення без жодних виплат. У загостренні ситуації працівники звинувачують виконуючого обов’язки керівника О. Попова.

Здавалося б, чого дивуватися? Такі безчинства нині можна зустріти на кожному кроці. Однак дрогобичани вирішили не мовчати про своє лихо, а бити в усі дзвони. До того ж ішлося не лише про, так би мовити, шкурні інтереси. Під загрозою опинилась доля підприємства із власною історією.

Місцевий машинобудівний завод із 1956 року вважається флагманом виробництва обладнання для нафтогазовидобувної галузі. Усі ці роки тут не тупцювали на місці — запроваджували нові технології, налагоджували виробництво такої продукції, яку вимагав час. Звісно, це потребувало затрат на спеціальне та універсальне оснащення. А нині нове та й старе обладнання вивозять з підприємства невідомі особи. Принаймні так стверджують 124 працівники в колективній заяві, надісланій на адресу народного депутата Юрія Кармазіна. «Невідомими нам людьми, — пишуть вони парламентарію, — цілодобово здійснюється викрадення та вивезення майна із заводу, знищення машин та обладнання, перетворення їх на куски брухту та вивезення в невідомому напрямку як машинами, так і вагонами». На думку людей, які підписалися під зверненням, відбувається не лише розкрадання майна, а й його цілеспрямоване знищення.

Така інформація не залишилася поза увагою народного обранця. На початку березня з трибуни Верховної Ради оголошено про направлення депутатського запиту із цього приводу на адресу Генерального прокурора Олександра Медведька, виконуючого обов’язки міністра внутрішніх справ Михайла Клюєва та міністра соціальної політики Людмили Денісової. Відповідь довелося отримувати вже від представників нової влади.

Так, міністр соціальної політики Василь Надрага, поінформував, що державною інспекцією праці у Львівській області внаслідок перевірки встановлено, що через порушення термінів виплати зарплати на Дрогобицькому машинобудівному накопичилася заборгованість обсягом 197,3 тисячі гривень. Це за період із грудня 2009-го по січень 2010-го. У зв’язку з цим відділом державної виконавчої служби Дрогобицього міськрайонного управління юстиції четвертого березня накладено арешт на грошові кошти підприємства в сумі понад три мільйони гривень.

Натомість перевіркою не виявлено фактів простою підприємства та відсторонення працівників від виконання обов’язків. Комісія встановила також, що відпустки без збереження зарплати надавалися терміном на 15 днів за особистими заявами працівників. У відповіді міністра зазначено, що виконуючий обов’язки генерального директора О. Попов справді видав низку наказів про ліквідацію і реорганізацію структурних підрозділів, однак усі вони погоджені з головою ради трудового колективу А. Сенівим. Результати перевірки надано в органи прокуратури для вжиття заходів.

Генпрокуратура вивчити обставини, викладені в депутатському зверненні, доручила прокуратурі Львівської області. «Слідчим відділом Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за фактом розтрати службовими особами ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» основних засобів товариства без відповідного рішення загальних зборів акціонерів та зборів спостережної ради», — йдеться у висновку заступника Генпрокурора 

Т. Корнякової. У ньому також вказано, що, за попередніми даними, розмір завданої шкоди сягає 2,8 мільйона гривень. На момент, коли надсилалась відповідь народному депутатові, для уточнення розміру шкоди у Дрогобичі та 

Дрогобицькому районі проводилась ревізія КРВ.

Однак працівники Дрогобицького машинобудівного звернулися до Юрія Кармазіна вдруге. Цього разу під звинуваченнями у зловживанні посадовців підприємства і доведенні його до банкрутства підписалися 111 працівників. Вони стверджували, що на заводі продовжують демонтувати і вивозити обладнання. Люди також скаржилися, що керівництво підприємства бралося повернути борги із зарплати до 15 березня, але цього не сталося. На підставі такої заяви парламентарій звернувся до Генерального прокурора Олександра Медведька з депутатським зверненням, в якому попросив створити комісію для перевірки фактів зловживання та бездіяльності працівників дрогобицької міжрайонної прокуратури і голови Дрогобицької міськради стосовно належного реагування на звернення громадян. У відповідь — інформація про те, що питання вивчатиме прокуратура Львівської області. Коло замкнулося.

Та, за словами представника керівництва заводу — директора з економічної безпеки Андрія Кузбита, на місці події мають не такий трагічний характер, як може видатися зі столичних пагорбів. Він запевняє: ситуація стабілізувалася за рахунок того, що нині виконуючим обов’язки генерального директора призначено нову людину — Василя Очеретнюка. Представники заводу (і адміністрація, і звичайні трударі) шукають шляхів виходу із ситуації за допомогою Національної служби посередництва і примирення. Минулого тижня відбулося вже друге таке засідання. За словами А. Кузбита, за спільним столом обидві сторони вирішили всі спірні питання і це запротокольовано. Він запевнив, що сьогодні частково погашено заборгованість із зарплати й досягнуто згоди погасити її повністю. У заводу з’явилися замовлення більш як на півтора мільйона гривень, а це дає підстави сподіватися, що працівники все-таки побачать свої кошти. До слова, від держави замовлень це підприємство не бачило вже багато років. Немає їх і нині.

Директор з економічної безпеки підприємства підтвердив, що завод не раз перевіряли на підставі і депутатського запиту, і особистих звернень громадян. Перевіряльники приходили із КРУ та інспекції праці, із прокуратури та внутрішніх органів — усі шукали факти розкрадання майна підприємства. Однак нічого такого не знайшли. Андрій Кузбит упевнений: працівники змушені були «прикрасити» свою історію, щоб на них звернули увагу, і фактично домоглися свого — скорочення зупинено, зарплата погашається. Із заводу начебто вивозили лише те обладнання, яке вже вичерпало свій ресурс. Факти нищення майна управлінець категорично заперечує.

Натомість один із працівників заводу Н., який попросив не називати його імені, все-таки наполягає на тому, що завод намагалися розтягнути на шматки. За його словами, цього вдалося уникнути лише завдяки тому, що працівники насправді перегороджували дороги і здійняли багато галасу, який дійшов до верхівок влади. Поки що із заборгованого людям виплатили лише незначну частину, каже Н. Із звільненими розраховуються ще гірше. Незважаючи на всі заводські проблеми, звільнятися із Дрогобицького машинобудівного люди не поспішають — в маленькому містечку роботи катма. Тож великі надії покладають на нового керівника підприємства. Кажуть, він хоча б із людьми спілкуватися вміє.

Ми двічі намагалися зв’язатися із новопризначеним виконуючим обов’язки генерального директора ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» — його не було на місці. Однак після того, як удалося поспілкуватися із працівниками та директором з економічної безпеки підприємства, Василь Очеретнюк зателефонував нам сам. Розмовляючи із кореспондентом «Голосу України», виконуючий обов’язки гендиректора наголосив, що виправдає сподівання працівників і докладе максимум зусиль, щоб вирівняти ситуацію, що склалася. На його погляд, всі проблеми на заводі виникли саме через відсутність господаря. Поки двоє людей ділили владу (йдеться про О. Попова, який замінив на керівній посаді Віктора Колодяжного), працівниками ніхто не переймався. «Підприємство, як маленька держава або велика сім’я, — потребує господаря», — каже В. Очеретюк і сподівається, що йому вдасться вивести завод на рівень, який був до 2008 року.

Сподіваються на це і заводчани. Хоча в них і залишається побоювання з приводу того, що їх рідний машинобудівний, на якому дехто працює вже й три десятки літ, не омине чиясь загребуща рука.

Мал. Михайла САЧКА.