Сергій ТИМЧЕНКО: «Викладачі вузів — уже держслужбовці. Завдяки закону про корупцію...»

— Введення ЗНО — своєчасний захід, — одразу визначив свою позицію ректор. — Інша справа, чи вирішує воно проблеми, заради яких вводилося. Адже більшість пересічних громадян, політиків і навіть керівників держави бачили в тестуванні лише засіб боротьби з корупцією в освіті. Та, переконаний, головне — відбір талановитої молоді. 

Передусім із числа тих, хто відслужив в армії чи працює на виробництві. Чому їх фактично позбавляли можливості навчатися? 

Ще одна проблема — пільговики. На деякі спеціальності їх було більше, ніж бюджетних місць. Тому 25-відсотковий ліміт для цієї категорії, як і обмеження кількості вузів, до яких вступає абітурієнт, вітаю.

Як на мене, прийняли логічне рішення і щодо мови. Тут з шаблюкою наголо питання не вирішити. Я полтавчанин з діда-прадіда, «україномовний українець», однак вважаю, що оскільки дитина навчається рідною мовою, вона має здавати й іспити нею. 

Щодо врахування середнього балу атестата, я рішуче «за». Останні три роки учень орієнтується на 1-2 предмети. Як в таких умовах почувається вчитель? Тепер повернуто інтерес до навчання і авторитет педагога.

Зрозуміло, вдосконалення освітянської системи — процес безперервний. Сьогодні, скажімо, існує один сертифікат з історії на цілу низку спеціальностей. А чому б не сертифікувати правознавство? Тоді історики підуть на історичний, а правознавці — на юридичний. Для якості відбору студентів це, на мою думку, великий плюс.

Про літературу. Є визнана в усьому світі методика, що передбачає певний рівень мовної підготовки для освоєння спеціальності. Підкреслюю — МОВНОЇ. Зрозуміло, з огляду на державницькі, патріотичні засади у нас тестування проводиться і з мови, і з літератури. Що не завжди виправдано. Адже навіть у нашому університеті 95 відсотків студентів — не українські філологи. У технічних же та медичних вузах 100 відсотків студентів — не філологи. Тому поряд з сертифікатом з української мови мав би з’явитися профільний предмет «Українська література» саме для відповідної спеціальності.

Проблеми, зазначу, поступово вирішуються. До думки ректорів дослухаються, з нами радяться. Зокрема, обговорювались питання надання статусу держслужбовців викладачам вузів. Як юрист переконаний, що педагоги ВНЗ уже держслужбовці. Нас прирівняли до них через... закон про корупцію. Тобто, воза поставили попереду коня.

Хоча я не поспішав би з наданням статусу. По-перше, закон про наукову і науково-технічну діяльність забезпечує викладачам такі самі пільги, як і у держслужбовців, але за умови наявності вченого звання. По-друге, вищу школу, у разі введення статусу, чекає переворот, адже тут давно вибудована своя ієрархія (доценти, професори, кандидати, доктори наук), яка зовсім не збігається з системою, наприклад, рангів. Існує до того ж порядок прийому на держслужбу, а у вузах — свої кваліфікаційні вимоги.

...Якщо чесно, то прийом абітурієнтів відбудеться за будь-якої погоди і статус держслужбовців сьогодні не найболючіша тема. Вузи серйозно турбує фінансовий стан. Ми, скажімо, в Запоріжжі сформували певну систему фінансового забезпечення, у якій серед найважливіших складових — енергозбереження. Вклавши за рік 500 тисяч гривень, отримали 2,2 мільйона економії. А наші витрати на енергоносії — сім мільйонів. Третина економії за рахунок енергозбереження в системі освіти чи в міському господарстві — мабуть, саме це може розглядатися як справжня революція.

Утім, про це — іншим разом.

Запоріжжя.