В Україні подешевшало євро — про те, чому, що робити і до якої валюти прибитися.

 Росія і Україна зблизилися — про користь пієтету і брак паритету.

 Фонд держмайна України відновлює велику приватизацію — про контроль і безконтрольність.

Панікувати — втрачати!

Євро проти основних валют дешевшає відтоді, як стало зрозуміло, що Європа потерпає від боргової кризи найслабших ланок (Греції, Португалії, Іспанії та ін.) на тлі відновлення позицій американської економіки. Звітного місяця про цю тенденцію просигналізував і готівковий ринок, бо купівля і продаж європейської валюти за добу раптово втрачали 18—22 копійки. Банки, звісно, відмовлялися її купувати, і Нацбанку довелося нагадувати про ліцензійні обов’язки й виходити з купівлею євро на міжбанківський ринок. Ця тенденція триватиме і в червні, про що свідчить ситуація на ринках міжнародного капіталу, відсутність твердих намірів у інвесторів та низка інших чинників. Якщо поведінка регулятора свідчить, що він продовжує довіряти євро, то його падіння викликає занепокоєння в уряду. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко має рацію: зменшення економічного зростання в зоні євро може спричинити корекцію цін на метал. І тоді це відчують на собі суміжні галузі.

Але поки що орієнтований на розрахунки здебільшого в американській валюті вітчизняний експортер явно не у програші. І непокоїть його інше: скажімо, стрімке зростання боргів нового уряду з повернення експортерам ПДВ. Або намір російської групи «Євраз холдинг» скоротити продажі коксівного вугілля через аварію на російській шахті «Розпадська». Бо основні споживачі вугілля та коксу від холдингу Романа Абрамовича — і металургійний завод імені Петровського у Дніпропетровську, і коксохіми, а значить, це обіцяє дефіцит сировини, від якого потерпатимуть і ММК імені Ілліча, і меткомбінат імені Дзержинського. І, зазначте, — з тими само негативними наслідками для суміжних галузей, про які мова. Наші металурги купують сировину не тільки в «Євразу», а російський уряд рекомендував обмежити експорт вугілля й іншим постачальникам, отже, сировинний ринок може спіткати доволі масштабний дефіцит, який потягне за собою скорочення обсягів виробництва, податкових надходжень валютного виторгу тощо.

Металургійні комбінати дадуть цьому раду, бо звикли заробляти за умов перманентних дефіцитів і тимчасових урядів. З нинішнім урядом — цілковита гармонія. Так, найбільш резонансний законопроект місяця щодо податкових змін передбачає звільнення імпортного газу від ПДВ, але дивним чином не врегульовує механізми його нарахування при реалізації кінцевим споживачам. Це дає змогу металургам та хімікам одержувати блакитне паливо за більш низькими цінами, заробляючи додаткові прибутки на реалізації своєї продукції. А з другого боку — зменшує дефіцит НАК «Нафтогаз України», який заважає одержати рятівний кредит від МВФ.

Набагато складніше обирати, до якої валюти зараз прибитися не обтяженим грішми громадянам, чия заробітна плата в доларовому еквіваленті за останній рік схудла у півтора разу. Банкіри стенають плечима і радять тримати заощадження у різних валютах. І не панікувати! А вже й ніхто не панікує , бо таке вкладникам і позичальникам радять упродовж кількох останніх років. А вони втрачають, то прислухаючись, то не прислухаючись.

Курсом на схід

Про рекомендації російського уряду обмежити сировинний експорт під час зустрічі з російським Президентом Дмитром Медведєвим ніхто з українських олігархів не згадав. Про не менш важливе: доступ наших хіміків до спотового ринку енергоносіїв, металургів — до транспортування азійського газу російськими мережами, машинобудівників — до сприятливих схем розмитнення устаткування тощо, — не договорили. Тому проголошений курс на широку секторальну кооперацію в судно- та авіабудуванні, енергетичній та банківській сферах, аж до космічної, залишили більше запитань, аніж відповідей. І серйозні сумніви в доцільності та своєчасності консолідації активів стратегічних галузей. Вже тому, що наш ринок капіталу (і проблеми, які стоять перед банківською сферою) не рівня російському (і проблемам, які стоять перед банківською сферою), хоч циклічність економік і залежність від світових сировинних ринків майже однакові. Вже тому, що глобальна економічна криза ще не згасла, про що свідчать глибокі дефіцити бюджетів європейських країн і реальна загроза грошовій одиниці єврозони. Вже тому, що критична доходність виробників азотних добрив ще не привід розпродавати активи за три місяці до відновлення сезонного попиту на українські добрива. Зрештою, вже тому, що країна має уряд, який позиціонує себе як антикризовий.

Усе інше — то від лукавого. Бо, прямо кажучи, небагато однодумців знайде віце-прем’єр Володимир Семиноженко, який наполягає на створенні СП з випуску обладнання для навігаційної системи ГЛОНАСС, яка не має попиту в споживачів. Хіба що серед них буде колишній прем’єр Юлія Тимошенко, яка вбачала в цьому сенс навіть при тому, що потужні транспортні або агропромислові компанії віддають перевагу супутниковій навігації від американської GPS. Тому я б, швидше, розцінив підписану з росіянами угоду про розміщення наземного устаткування для посилення російського супутникового сигналу, а заразом і про створення абонентських приладів, як запрошення на свій ринок. Тож із пієтетом, який супроводжував переговорний процес з росіянами, уряд, вочевидь, переборщив, а в паритеті задекларованих об’єднавчих процесів посіяв дуже серйозні сумніви. Зрештою, нічого страшного в тому, що наші підприємства інтегруватимуться в орбіту російських супутників, немає, на інформаційну безпеку це навряд чи вплине, а там, диви, дійде до запуску і українських супутників. Але не варто відриватися від землі. Бо виходить так, що про спільне виробництво «Русланів» у Вашингтоні цього місяця вели переговори російські урядовці, тоді як наші літали в Петербург на саміт членів СНД. Так виглядало, ніби росіяни обстоювали цінові паритети, а українці — дбали про пієтети. Микола Азаров привіз із Петербурга привіти, а міг би — принаймні обіцянку уряду Казахстану не обмежувати експорт нафтопродуктів.

Фіскальні гайки заскрипіли

Навіть якщо заплющити очі на глобальну фінансову кризу, активи, торгівлю, соціально-економічні проблеми, то, на думку міжнародних експертів з Інституту розвитку менеджменту (Швейцарія), наша країна поступається Росії в рейтингу конкурентоспроможності лише п’ятьма сходинками. Однак у п’ятому десятку країн. Може, тому наші малолітражки так схожі одна на одну, а переговори про обмін високими технологіями асоціюються з малолітражками? Це — із царини відчуттів, бо що стоїть насправді за україно-російськими переговорами на тему злиття (як читається, так і пишеться) активів, нескладно здогадатися: створення газотранспортного консорціуму, в якому, незалежно від кількості учасників, знов бракуватиме паритету. Бо він — чудова платформа для вимивання стратегічних активів через невиконання боргових зобов’язань. Недарма віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко побоюється, що таке питання може вирішуватися або без Росії, або без ЄС. Дивно тільки, чому він вважає, що Україна не може модернізувати свою ГТС самостійно? Заковика не в тому, що бракує грошей, а в тому, що не вистачає політичної волі.

Якщо, підсумовуючи події перших трьох місяців, я наголошував на тому, що діяльність уряду Миколи Азарова дуже скидається на роботу його попередників, то травень показав виразні відмінності. Це спало на думку, коли АК «Київенерго» занурила в темряву центр столиці з головними адміністративними будинками через борги комунального підприємства «Київміськсвітло». За правління Юлії Тимошенко, подумалося, не наважилися б.

Упродовж місяця уряд дав зрозуміти, що його взаємовідносини з платниками податків не терплять будь-якого пієтету. Якщо уряд Тимошенко «відзначався» збиранням податків наперед, то нинішній пішов ще далі, законодавчо закріпивши за податковими органами право регулювати трудові відносини. Податкова відтепер з власної ініціативи й у спосіб, який вона вважає прийнятним, може перевіряти будь-яке підприємство на сумлінність і законослухняність. У травні вже доводили до виконання плани не лише з мобілізації податків, а й штрафних санкцій до неплатників, і, кажуть, вони становили більш як третину податкових завдань. Саме приголомшливий дефіцит держбюджету (за деякими даними, за підсумками чотирьох місяців — більш як 30 відсотків) зумовив появу найбільш резонансного податкового закону, який позатягував фіскальні гайки для бізнесу всіх рівнів, підняв акцизи на бензин, тютюн і спиртне, що може погано позначитися на цінах споживчого ринку. (Утім, до цього закону в парламенті ще повернуться.) Цей дефіцит спонукав відновити велику приватизацію у незручний для цього момент — за відсутності відповідної програми і списку стратегічних підприємств, за падіння цін на активи та ін. Нагадаю, голова ФДМУ Олександр Рябченко підписав наказ про продаж ВАТ «Укртелеком» у серпні, а восени — теплової генерації. Заради наповнення бюджету уряд ладен відмовлятися від контролю над енергоринком, бо мова про всю генерацію: «Донбас-», «Центр-», «Захід-» і «Дніпроенерго». Чи є такі, хто сумнівається в тому, що до торгів запрошуються представники російського капіталу, крім, звичайно, наших олігархів?

Президент Віктор Янукович пообіцяв на початку червня представити народові системну програму політичних та економічних реформ. Невже нарешті почуємо щось новеньке?