Як з’ясувалося, людей, які померли на робочих місцях через, так би мовити, природні причини, тобто поганий стан здоров’я, аж ніяк не менше, ніж загиблих на виробництві. Зокрема, торік на підприємствах Дніпропетровської області смертельно травмувалося 55 осіб, а у 61 працівника просто зупинилося серце.
Багатьом до пенсії було ще далеко
Ці сумні повідомлення надійшли уже цьогоріч: 4 січня в кабіні вантажного автомобіля помер 59-річний водій дніпропетровського ТОВ «Спецтехоснастка»; 15 березня, після закінчення роботи, ще один 59-річний водій — із будівельно-монтажного управління Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці — раптово відчув себе зле і помер на місці; того самого дня мертвим знайшли 48-річного помічника складача поїздів станції Рокувата, а 22 березня на території металургійного комбінату в Дніпродзержинську — 35-річного монтажника підрядної організації ТОВ «Кисеньмонтаж»; вранці 19 квітня, через дві години після початку робочої зміни, упав замертво 48-річний слюсар-інструментальник ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод». І зовсім недавно, 5 травня, під час виконання завдання на дільниці хімводоочищення знепритомнів 44-річний електрослюсар Придніпровської теплоелектростанції ВАТ «Дніпроенерго». Викликані на допомогу лікарі «швидкої» констатували смерть.
На підприємствах гірничо-металургійного комплексу області кількість таких смертей зросла вдвічі. А загалом в області за останні три роки на робочих місцях померли понад 230 працівників. Причому більше 60 відсотків з них — це люди працездатного віку, багатьом до пенсії було ще далеко.
Причини очевидні: це і надзвичайно низький життєвий рівень переважної більшості населення, і незадовільне медичне забезпечення, особливо профілактика захворювань, і, звісно, умови використання робочої сили.
Кожній області — свій прожитковий мінімум
Торік в області більше половини працюючих не мали гідної винагороди за свою працю: зарплата майже 64,5 тисячі чоловік була за межею бідності, тобто не досягала навіть 799 грн., майже 160 тисяч отримували до 900 гривень і близько трьохсот тисяч — від 900 до 1500 гривень на місяць. До цього слід додати заборгованість з виплат, яка минулого року зросла до 86,5 мільйона гривень, причому більше половини цієї суми заборгували економічно активні підприємства.
Через відмінності в оплаті праці робітників і чиновників, менеджерів високого рангу в Україні зростає майнове розшарування населення. Водночас власники підприємств не поспішають підвищувати зарплату робітникам. Хоча саме через це втрачають сотні кваліфікованих кадрів, які не згодні працювати за мізерні гроші.
— Під час колдоговірної кампанії ми провели анкетування. Ось погляньте, — голова обласного комітету профспілки робітників металургійної і гірничодобувної промисловості Василь Шевченко показує результати, отримані на нікопольському ЗАТ «Інтерпайп Нікотьюб»: сім’я (середній склад — 3-4 особи) витрачає 52 відсотки своїх доходів на харчування, 27 відсотків — на комунальні послуги, 9,3 відсотка — на автотранспорт. Що лишається із середньої зарплати 2200 гривень на одяг, взуття, меблі, побутову техніку, ремонт, навчання дітей?.. Підходить до мене вальцювальник і каже: «У вихідні йду тесати камінні надгробки або допомагаю дружині торгувати на базарі. Але навіть з цим приробітком на життя не вистачає...» Звідки ж здоров’я буде, якщо він працює без перепочинку?
За весь минулий рік на підприємствах ГМК, наприклад, зафіксовано лише два трудові спори, один з яких було призупинено. І це за значного і майже повсюдного зниження заробітної плати, незадовільних умов праці, численних порушень трудового законодавства і положень колективних угод. Рідко хто зважився відстоювати свої права у судовому порядку самостійно.
Власники підприємств користуються відсутністю у робітників правової компетенції в питаннях колективного захисту своїх трудових прав і тим, що на ринку праці завжди можна знайти дешеву робочу силу. Із заявлених роботодавцями вакансій у службах зайнятості області 10 відсотків — з мінімальною заробітною платою, 80 відсотків — із зарплатою не більше 1500 гривень.
— Оскільки регіон має свої особливості щодо цін на харчі і послуги, ми вважаємо, що необхідно встановити мінімальну зарплату на галузевому і територіальному рівнях, — каже голова обласного об’єднання профспілок Віталій Дубіль. — І наполягаємо на законодавчому запровадженні регіонального прожиткового мінімуму, який має враховуватися органами влади під час формування бюджетів усіх рівнів. Така соціальна гарантія підсилить значення Регіональної угоди як нормативно-правового акта.
«Маніфест» чи протест?
Мало втішного й у справі охорони здоров’я, зокрема, профілактики хвороб: знизилася якість медичних оглядів, майже повністю знищено інститут цехових лікарів, поменшало пунктів охорони здоров’я і поліклінік на підприємствах. Водночас 260 тисяч чоловік трудяться на дільницях зі шкідливими умовами праці, кількість профзахворювань постійно зростає (а скільки їх ще не враховано?!). І на зміни найближчим часом сподіватися марно: заходи з охорони праці і промислової безпеки фінансуються за залишковим принципом, часто не виконуються, переносяться на пізніші строки. А зменшення кількості смертельного травматизму на виробництві (55 випадків у 2009-му проти 88 у 2008-му) пояснюється лише тим, що у зв’язку з кризою на підприємствах і, зокрема, у найбільш травмонебезпечних галузях, запроваджено скорочений робочий режим.
Що може змінити ситуацію — «маніфест» чи протест? У ролі першого дніпропетровські профспілки пропонують Загальнонаціональну програму збереження і розвитку трудового потенціалу, яка, вважають вони, допоможе змусити власників встановити гідну оплату праці найманих робітників. І водночас самі себе заряджають на конфлікт: мовляв, досить бути покірними «соціальними партнерами» адміністрацій, треба добиватися свого. Про серйозність своїх намірів заявили нещодавно міськелектротранспортники, які пікетували Дніпропетровську міськраду з вимогою повернути 19 млн. грн. боргів із зарплати, — інакше, погрожували вони, уже завтра не вийдуть на лінії трамваї і тролейбуси. Їх умовили ще зачекати...
Фото надано прес-службою Держгірпромнагляду в Дніпропетровській області та інформаційним агентством «Новий міст».
P. S. Поки матеріал готувався до друку, стало відомо про нові випадки смерті працівників на робочому місці. Зокрема, 14 травня 39-річний робітник фасонно-ливарного цеху ДП «Дніпродзержинський сталеливарний завод» втратив свідомість і через кілька годин помер у лікарні. Того самого дня без ознак життя в кабіні вантажної машини знайшли 59-річного водія служби електричних мереж у Покровському районі. Вранці, перед рейсом, він пройшов медичний огляд.
17 травня у навчальному корпусі знайшли мертвим 69-річного майстра виробничого навчання одного з вишів Дніпропетровська, наступного дня — 59-річного сторожа загальноосвітньої школи у Кривому Розі.
...А працівники міськелектротранспорту, схоже, дочекались: борги із зарплати їм обіцяють повернути з коштів державного бюджету. Крім того, електротранспорт визначено одним із пріоритетів міського кошторису на нинішній рік.
