Гендерна рівність, тобто рівні права чоловіків і жінок, наразі існує в нашій державі лише на папері. А до реалізації європейських стандартів нам ще далеко — констатували учасники «круглого столу» на тему: «Про реалізацію в Україні конвенцій Міжнародної організації праці № 100 «Про рівну винагороду» та № 111 «Про дискримінацію в галузі праці та занять», який провів комітет з питань соціальної політики та праці спільно з проектом технічного співробітництва Європейського Союзу та Міжнародного бюро праці «Рівність жінок і чоловіків у світі праці».
Перший заступник голови комітету Олег Шевчук, відкриваючи зібрання, зауважив, що Україною запроваджено найважливіші законодавчі та інституційні засади для сприяння рівності жінок і чоловіків та вирішення проблем гендерної дискримінації. Вищезгадані конвенції МОП ратифіковано нашою державою ще 1956-му та 1961 роках. Значного прогресу досягнуто і в розробці законодавства за часів незалежності, зокрема, рівність прав гарантується Конституцією, 2005-го прийнято Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», а у 2006-му — державну програму з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві. Розроблені та реалізуються й регіональні програми. Нині на розгляді у Верховній Раді перебуває проект нової редакції Трудового кодексу, підготовлений до другого читання, який також передбачає низку попереджувальних заходів щодо дискримінації за статевою ознакою. Але чинне законодавство не завжди виконується.
Керівник департаменту соціально-економічних та культурних прав громадян Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Наталія Іванова, розповіла, що до Омбудсмана нещодавно звернулася випускниця одного з військових вишів Наталія С., котра отримала професію штурмана-винищувача, пройшла кваліфікацію, однак призначення не отримала, оскільки за наказом Міноборони жінкам забороняється служити на літаках-винищувачах. За словами представника Уповноваженого з прав людини, не краща ситуація щодо гендерної рівності спостерігається і на найвищому рівні — у нинішньому складі уряду серед міністрів немає жодної жінки, серед голів ОДА — також. У Верховній Раді менше восьми відсотків представниць слабкої статі (хоча «найжіночнішою» є фракція комуністів). У Збройних Силах України нині проходять службу 18 тисяч жінок (13 відсотків), серед них — 2,2 тисячі офіцерів. Однак у керівному складі Міноборони нині немає жодної жінки. «Попри створення законодавства, яке відповідає міжнародним стандартам, у виконанні цих стандартів значного прогресу не спостерігається за всіх президентів, урядів і каденцій Верховної Ради», — вважає Н. Іванова. Нині Омбудсман готує провадження щодо недопущення дискримінації жінок.
Заступник міністра праці та соціальної політики Андрій Черкасов також визнав, що, незважаючи на законодавчу норму про рівність прав чоловіків і жінок в оплаті праці, за статистичними даними, чоловіки отримують дещо вищу зарплату. У 2009 році розмір середньомісячної зарплати жінок становив 1677 гривень, а чоловіків — 2173. Це пов’язано з тим, що більше чоловіків працює на керівних посадах, де розмір зарплати вищий, залучаються до робіт із важкими та шкідливими умовами праці, до роботи у нічний час, а жінки використовують своє право працювати неповний робочий день чи тиждень для того, щоб приділяти більше часу родині та дітям.
Учасники «круглого столу» рекомендували Кабінетові Міністрів проаналізувати дотримання Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та за участю сторін соціального діалогу удосконалити норми цього закону з метою усунення гендерної дискримінації у галузі праці. Зокрема, чіткіше визначити поняття «гендерна дискримінація», «сексуальні домагання», відобразити у законі принцип рівної винагороди чоловіків і жінок за рівноцінну працю, встановлений у Конвенції МОП № 100 тощо. А Національній тристоронній соціально-економічній раді при Президентові України розглянути питання щодо доцільності подання узгодженого проекту нової редакції Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» до штаб-квартири МОП для отримання коментарів.