Із досьє «Голосу України»
Трудову діяльність почав студентом у 1966 році. Працював різноробочим, вантажником, майстром на будівництві. Служив в армії в ракетних військах стратегічного призначення (1971—1972 роки).
Працював майстром, виконробом, старшим виконробом на будівництвах Молдавії (1973—1976 роки).
В 1977—1987 роках працював в Одесі в будівельних організаціях.
З 1990 року — голова Жовтневого районної ради міста Одеси. Із квітня 1994-го — депутат Верховної Ради України, з липня 1994 року — міський голова Одеси. У березні 1998 року переобраний на посаду міського голови з відривом в 70 тисяч голосів. Однак у результаті судових махінацій Кіровоградським обласним судом результати виборів визнано недійсними. До перевиборів Гурвіц допущений не був.
У 2002 році знову балотувався на посаду міського голови. Однак у результаті фальсифікацій підсумків голосування не мав змоги обійняти посаду міського голови Одеси.
В 2002 році обраний депутатом Верховної Ради 4-го скликання.
У 2005 році Приморський районний суд міста Одеси анулював результати виборів міського голови 2005 року й ухвалив рішення, яким зобов’язав територіальну виборчу комісію зареєструвати Едуарда Гурвіца міським головою.
У квітні 2006 року Едуарда Гурвіца учетверте обрано міським головою Одеси.
— Едуарде Йосиповичу, відмінна риса нещодавньої весни в Одесі — робота ремонтників з відновлення дорожнього покриття, що постраждало від морозів минулої зими. Це — стратегічна лінія міської влади на поліпшення якості життя одеситів чи бажання сподобатися виборцям?
— Цієї весни, як мені здається, ми чесно виконали те, що обіцяли ще на початку року, коли бюджетні перспективи були надто туманні, а наслідки зими обтяжуючі. Довлатов, звичайно, писав, що єдино чесна дорога — це шлях помилок, розчарувань і сподівань, але одеські автодороги тут абсолютно ні до чого. Для них із усієї цієї формули я залишив би тільки «сподівання», поставивши їх після професіоналізму й сумлінності. А якщо серйозно, наші недоброзичливці не встигнули навіть як слід розписатися на цю тему, хоча спочатку чергували біля кожної ями. Ті, хто розжарюють атмосферу, завжди швидко випаровуються, особливо, коли їхні прогнози не збуваються. До речі, реконструйовані нами в 2006—2008 роках магістралі пройшли випробування минулої зими якнайкраще. Вони, на відміну від доріг, що пройшли тільки через ямковий ремонт, практично не постраждали. Проблеми, звичайно, залишаються. Дорогами ми займатимемося постійно, але нам справді вдалося оперативно звести до можливого мінімуму незручності, пов’язані з наслідками дуже непростої зими. Ми розуміємо, наскільки це важливо для одеситів: інформація про дату й місце проведення трьома десятками бригад одночасно ремонтних робіт, а її регулярно розташовували на офіційному міському сайті, була однією із найзатребуваніших. Чи прагнув хтось сподобатися городянам? Я гадаю, у цьому сенсі гарні шляховики мало чим відрізняються від гарних художників, які творять і з любові до справи, і для того, щоб сподобатися глядачам.
— На останній сесії міської ради затверджувався міський бюджет на 2010 рік. Нечисленні критики назвали проект цього бюджету «мильною булькою», у тому числі й тому, що попередній бюджет був виконаний не в повному обсязі. Ви були готові до такої атаки супротивників нинішньої міської влади?
— Треба сказати, що, говорячи про нечисленних критиків, ви все-таки сильно перебільшили їхнє число. Хоча приводів критикувати будь-який фінансовий документ, тим паче прийнятий у сьогоднішніх умовах і зі значним (через незалежні від міської влади причини) запізненням, можна знайти скільки завгодно. Питання лише в тому, яку мету при цьому перед собою ставлять критики й в якості їх аргументів. Можна, наприклад, у розпал епідемії висувати претензії головлікареві у зв’язку з перевищенням середнього для лікарні рівня витрати медикаментів. Із цією же користю можна обвинувачувати міську владу за невиконання бюджету в період світової кризи, коли невиконаними залишилися бюджети всіх інших міст країни, та й самої країни також. Такого роду критику я намагаюся не коментувати ні під час сесії, ні після неї. Не випадково кажуть, що найнещадніший критик — це людина, яка втратила надію привернути до себе увагу, зробивши щось сама. У цьому разі нещадність стає синонімом безглуздості.
— До речі, про бюджет. Які орієнтири в міському бюджеті 2010 року є головними? І питання фінансового характеру — чи є у міста борги? Якщо є, то як іде їх погашення?
— Ми виходимо з поки що досить обережного прогнозу, що 2010 рік буде роком поступового виходу із кризи. Міський бюджет залишиться соціально-орієнтованим, що має пом’якшити наслідки деякого зниження рівня життя городян. Це проблемний і компромісний бюджет. Вибирати доводилося між надто важливим і вкрай необхідним. Але сперечатися можна нескінченно, а жити треба вже сьогодні. Абсолютна більшість депутатського корпусу це розуміє.
Що стосується боргів, а саме боргів з позик, то їхні розміри жодних побоювань не викликають. Вони вчасно обслуговуються й свідчать лише про те, що місто живе, користується довірою кредиторів і незважаючи ні на що — розвивається. Борги — улюблена тема популістів і демагогів, і дуже шкода, що на їх «інтелектуальний продукт», як на щойно пофарбовану лавочку, не можна повісити табличку «Обережно! Прикрашено!».
— Час від часу особисто вас, знову-таки нечисленні критики, обвинувачують в угодовській позиції з партійними фракціями в міській раді. Як вдалося об’єднати і на якій основі всі фракції представлено в міськраді?
— Є таке поняття — одеський патріотизм, його дуже важко імітувати, і саме він дає змогу говорити про міську раду як про щось ціле. Але це не той випадок, коли убогість думки породжує однодумців, або як писав Фазиль Іскандер про наше недавнє минуле — коли колективний сморід видається за єдність духу. До згоди ми приходимо тільки через розуміння, що те чи інше рішення відповідає інтересам розвитку Одеси. Саме це, а не якісь абстрактні політичні гасла, є безумовним пріоритетом відповідно до «Меморандуму про співробітництво заради досягнення громадської згоди й процвітання Одеси», який на самому початку цієї каденції підписали 90 відсотків міських депутатів. Проте про повний штиль у роботі ради говорять лише ті, хто мало знайомий з роботою депутатських комісій, не був на погоджувальних засіданнях фракцій, і для кого зразком політичної активності стали парламентські бійки, які періодично виникають.
— Одеса — лідер в Україні за обсягом допомоги, яку надають соціально незахищеним верствам населення і ветеранам. Чи дотримувалися цієї політики під час фінансової кризи і чи триватиме вона?
— Так, цей підхід витримувався навіть у період піка кризи. І ветерани Великої Вітчизняної, і «афганці», і багатодітні матері, і прийомні родини, й інші «проблемні» категорії населення одержували й одержують від міста допомогу, яка найчастіше перевищує допомогу держави. Інша річ, що навіть у сумі цих засобів не завжди вистачає для гідного життя. І все-таки можна сказати, що одеські ветерани порівняно з ветеранами, котрі живуть в інших містах, перебувають у більш привілейованому стані. Є й інші моменти, які ми вважаємо принциповими: місто щомісяця доплачує всім педагогам-пенсіонерам, усім молодим фахівцям, які обрали професію вчителя чи лікаря, щомісячні стипендії одержують учасники оборони й визволення Одеси, усі одесити, які досягли столітнього віку, ветерани спорту, народні артисти, талановиті діти. За три останні роки вихованці інтернатів, які досягли повноліття, отримали загалом 30 квартир. Лише на 65-річну річницю Перемоги 8 нових квартир місто надало інвалідам Великої Вітчизняної війни 1-ї групи. Так, це люди 1924-26 років народження, але щоб оплатити подібні борги минулого зовсім не соромно взяти небагато у борг у того світлого майбутнього, яке цим людям обіцяли все їхнє дуже важке життя. Взагалі, як я зрозумів, діюча соціальна політика залежить від дуже багатьох чинників, але от від чого вона зовсім не залежить, так це від числа представлених у раді будь-якого рівня прихильників книжкового марксизму-ленінізму. Хоча вони, звичайно, думають зовсім інакше.
— У Верховній Раді зареєстровано проект закону про проведення дострокових виборів Одеського міського голови. На вашу думку, чим викликана така, скажімо так, нелюбов до Одеси й одеситів? Чи реальна можливість дострокових виборів? Що думають із цього приводу самі одесити?
— Розчаровані люди й ті, хто не знайшов місце в житті, завжди намагалися знайти розраду в мріях. Про такі проекти заведено говорити, що вони не варті чорнил, якими написані. Їх реєструють із поваги до статусу народного депутата. Але формальною реєстрацією все і обмежується. Так, тиждень можна на телеканалах, які тобі належать, говорити про те, що я зареєстрував проект про дострокові вибори в Одесі або про перенесення термінів Євро-2012. Але через тиждень навіть у найдовірливіших виникає запитання: «І що далі?». А у відповідь вони, як правило, чують: «Я тут новий проект зареєстрував, то він ще кращий від першого». Принцип «піраміди» — універсальний принцип усіх пройдисвітів, незалежно від сфери застосування їх талантів. Але в Одесі знають головне правило поведінки з наперсточниками — просто проходьте мимо.
— Відомо, що Антимонопольний комітет України, який очолює колишній одесит і колишній народний депутат України Олексій Костусєв, вимагає від міської влади зниження тарифів на житлово-комунальні послуги, мотивуючи це тим, що вони найвищі в країні. Це твердження АМКУ відповідає дійсності?
— Ви назвали його «колишнім одеситом», а я його назвав би «одеситом наїздами», тобто кимось на кшталт «недільного тата». До того ж неділя ця настає не частіше одного разу на чотири роки, саме під вибори. І кожний такий наїзд зазвичай супроводжується новою казкою. Казка про найвищі одеські тарифи не гірша і не краща за попередні, але гадаю, що жити їй залишилося зовсім не довго. Старші товариші Олексія по партії й уряду, схоже, уже пояснили йому, що спекуляції на тему тарифів перестали бути тієї невинною забавою, якою вони були до підбиття підсумків президентських виборів. Цього року Одеса була визнана найкомфортнішим для проживання містом в Україні. 9 травня на святковому концерті на Потьомкінських сходах «Народний посол» Людмила Гурченко передала місту «Знак якості» міжнародної програми захисту прав споживачів. От пан Костусєв справедливо й розсудив, що якщо при цьому й з тарифами в Одесі все в порядку (а це так і є), тема дострокових виборів просто зависне в повітрі. Небезпека таких спекуляцій полягає в тому, що в період кризи будь-який натяк на завищені тарифи навіть за повної відсутності доказів призводить до різкого скорочення платежів населення. Це, у свою чергу, призводить до ще більшого напруження в системі ЖКГ, яку й так давно трусить. Виникає ефект сніжного кому, а головними заручниками цієї ситуації стають органи місцевого самоврядування, які за всього бажання не можуть змінити ні чинне законодавство, ні обумовлені в Києві головні складові тіла тарифів. Реформа в цій сфері давно назріла, і вона при найсприятливіших розкладах буде занадто хворобливою для населення й влади, щоб дозволяти державному чиновникові відверто маніпулювати темою тарифів і перетворювати таку структуру, як АМКУ, на філію свого передвиборного штабу.
— Промайнуло повідомлення про те, що в Одесі планується будівництво «Зеленого острова». Розкажіть про це докладніше.
— Це дуже дорогий, амбіційний і вкрай потрібний Одесі проект, який поки що має лише документальне забезпечення. Йдеться про комплексну реконструкцію Центрального парку культури й відпочинку імені Шевченко, прибережних схилів, що прилягають до нього, і перетворення цієї території на величезний сучасний зелений майданчик для відпочинку й розваг. За рік чи два такий проект реалізувати неможливо, навіть у разі вирішення головного питання про фінансування, тому говорити про нього сьогодні більш докладно я не буду. Додам лише, що «Зелений острів» одержав підтримку президента й уряду, і згодом ми обов’язково доведемо його до логічного завершення.
— І останнє запитання — сімейне. Як зростає ваш синочок, якому в лютому виповнилося два рочки, чи радує вас?
— Росте швидко. Ну а радості діти в цьому віці (2 роки й 3 місяці) приносять батькам стільки, скільки ви самі можете собі побажати. Щодня — відкриття і для нього, і для тата з мамою.
Едуард Гурвіц (у центрі) жваво і невимушено спілкується з ветеранами війни.
Фото Олега КУЦЬКОГО.
