На своїй присадибній ділянці я вже не один рік вирощую кавбузи — чудове поповнення у родині гарбузових. Цей дивовижний гібрид виведено оригінальним способом впливу препаратів нуклеїнових кислот кавуна і гарбуза. Він успадкував найкращі риси своїх «батьків» і є незамінним як у дитячому, так і в дієтичному й лікувальному харчуванні. Наявність у кавбуза значної кількості бета-каротину забезпечує протипухлинний ефект, а також має значення у профілактиці та лікуванні атеросклерозу. Щоб забезпечити потрібну для організму добову норму бета-каротину (20 мг), слід уживати не менше 100 г кавбуза на добу.
Зовні цей овоч-ваговик подібний до гарбуза, але зі світло-зеленим забарвленням, як у кавуна. М’якуш плода — м’ясистий, жовтогарячий, з великим золотистим насінням і специфічним ароматом. Він значно смачніший і ніжніший за м’якуш звичайного гарбуза, до того ж містить більше цукру.
Кавбуз споживають у свіжому, тушкованому та печеному вигляді. Особливо добре готувати з нього різні каші — і для дітей, і для дорослих. Цей дієтичний продукт надзвичайно корисний усім, хто потерпає від захворювань печінки, нирок, серцево-судинної і нервової систем, порушення обміну речовин. Кавбуз і продукти його переробки медики рекомендують вживати при статевих порушеннях, особливо при імпотенції та аденомі простати.
Велика врожайність (до тонни з однієї сотки) робить кавбуз незамінним джерелом кормів для тваринництва і птахівництва. Його згодовують окремо або в сумішах із зерном, борошном, комбікормом та соломою. Використання кавбуза як кормової культури сприятливо впливає на якість продукції та здоров’я тварин.
Виростити кавбуз нескладно. Його агротехніка — типова для всіх гарбузових (цукіні, гарбузи, патисони). Відсортоване насіння, попередньо прогріте, висівають, коли ґрунт у верхньому шарі прогріється до 11—13 градусів тепла. В умовах Полісся це має бути друга декада травня. Насіння висівають у лунку, добре заправлену перегноєм (чим більше, тим краще). Перегній ретельно перемішується з ґрунтом і промивається розчином марганцівки. Одну-дві насінини висаджують у лунку на глибину 5 см під пластмасову пляшку з вирізаним дном. Ємність пляшки — 2 л. Відстань між лунками — 0,7 м, між рядками — 1,4 м. Пляшка грає роль міні-теплички.
Цей спосіб прискорює сходження насіння на 2—3 тижні в порівнянні з відкритим ґрунтом. Коли насіння проросте, викручують кришечку. Якщо весна прохолодна, рослини ростуть в міні-тепличках до кінця травня, доки не мине загроза заморозків. Найкращі попередники — капуста, картопля, коренеплоди. Догляд за гарбузно-кавунним гібридом включає проривку сходів, знищення бур’янів, регулярне поливання рослин, видалення ураженого хворобами листя, гнилих плодів, формування рослин. Над п’ятим-шостим листками рослину прищіпують для швидкого відростання бічних пагонів, на яких утворюються зав’язі плодів. В умовах холодного літа залишають 2—3 плоди, в умовах спекотного — до 5—6 плодів. Проводять також інтенсивне пасинкування, тобто видалення пагонів, які відростають з пазух листків.
Найбільшої шкоди кавбузу завдає борошниста роса. Для боротьби з нею використовують 0,5%-ну сірку або каратан. Але найкращий варіант — це відмова від хімічних засобів захисту рослин з метою одержання екологічно чистої дієтичної продукції.
Запилюють квітки бджоли та інші комахи, тому, щоб мати чисте сортове насіння, треба дотримуватися просторової ізоляції від інших гарбузових. Велику користь для приваблювання комах має посів по краях грядки соняшнику, кропу, коріандру, а також штучне запилення, яке збільшує врожай майже наполовину.
Збирають кавбузи вибірково, по мірі достигання плодів, але за 1—3 дні до повного місяця. В цей період плоди мають найвищу енергетику і їх якнайкраще використовувати для лікування, харчування та довготривалого зберігання. Стиглі плоди зберігають у продезінфікованому сухому прохолодному приміщенні з доброю вентиляцією.
Леонід КАПУСТА,агроном.
Немішаєве
Бородянського району
Київської області.
