Двоє у «Хлібні»

Піаніст-акомпаніатор, телеведучий, музичний критик та заповзятий мандрівник Олександр Москалець має дивовижну властивість — відкривати Києву нових співачок, закохуючи їх у камерну музику та невелику сцену. Офіційний статус голосу Наталії Максимчук — мецо. Закінчивши Національну музичну академію України, більшість своїх оперних партій співачка виконала в театрах Польщі. Там могли бачити і чути її Фенену з «Набукко», Еболі з «Дон Карлоса», Поліну з «Пікової дами», Любашу з «Царевої нареченої» та Корчмарку з «Бориса Годунова». Наступного сезону співачку можна буде почути в партії Кармен.

Наталія Максимчук володіє голосом оперної сили, проте легко пристосовує цю силу до камерної сцени. У перші дві сольні програми у музеї «Хлібня» були включені вокальні цикли Шумана («Любов та життя жінки», Вірші Елізабет Кульман) та окремі романси Чайковського і Шостаковича. Проте лише у монографічній програмі з трьох вокальних циклів Шостаковича виявилося, що пані Максимчук однаково добре може співати в діапазоні від найнижчого контральто до найвищого сопрано. Власне, так і розгорталася програма концерту — від контральтових Шести віршів Марини Цветаєвої, графічно-чітких, лаконічних, написаних композитором буквально за п’ять днів і тому трохи подібних на музичні афоризми; через забарвлені національним колоритом мецові «Іспанські пісні» до знаменитих сопранових «Сатир» на вірші Саші Чорного, які композитор присвятив Галині Вишневській, зважаючи на її голос та сильний темперамент. На наступному концерті в «Хлібні» дует планує додати до нинішніх сімнадцяти пісень шостаковичівські Два вірші Лермонтова. Здається, що всі ці твори написані цілу вічність тому — змінився світ, змінилося те, що ми називаємо сучасною музикою. Але ж від смерті Шостаковича минуло якихось 35 літ. Висновок із цього лише один: поспішайте слухати!