Пам’ятник заробітчанам має постати у Марійському духовному центрі в Зарваниці на Тернопільщині вже цього року. Кошти на нього зберуть самі заробітчани та їхні родичі. Автори проекту — колишній заробітчанин Василь Пилипів і його син Андрій. Композиція з металу зображатиме радісну зустріч матері, батька і дитини біля родового дерева. Позаду — капличка, оповита меридіанами, стела із мозаїчним зображенням Оранти.
Ця тема близька Василеві Пилипіву, художнику-графіку, журналісту, котрий сам кілька років поневірявся на заробітках в Італії. За його словами, це був найважчий період його життя. Пам’ятник має нагадувати усім, хто прийде до Зарваниці на прощу, про непросту долю тих, хто заради утримання сім’ї змушений був податися на заробітки. Він також спонукатиме до роздумів: чому мільйони українців поневіряються у чужих краях? І до відповідальності за вибір влади, яка розвіяла свій народ по всьому світу. Це буде пам’ятник і тим, хто навіки залишився у чужій землі або повернувся на рідну землю у домовині. Лише в Італії кожні півроку гине понад 100 українців. У мільярдів зароблених тяжкою працею доларів і євро, вкладених в українську економіку, є зворотна сторона медалі: 75 відсотків сімей-заробітчан розпадається (дев’ять років тому їх було 35 відсотків), соціальне сирітство, споживацьке ставлення до життя, коли діти лише чекають на грошові перекази і не цінують зароблені батьками кошти, 25 відсотків заробітчан повертається додому з букетом хвороб, в тому числі венеричних.
Церква усвідомлює проблему: саме з ініціативи виконавчого секретаря пасторально-місійного відділу УГКЦ отця Василя Поточняка споруджується цей пам’ятник заробітчанам. Намагаються допомогти українцям і закордонні організації. Нещодавно у Тернополі побували керівник досліджень та проектів Міжнародної організації з міграції Сара Креггз та аналітик інституту NEXUS (Женева) Ребека Суртіз. Вони особливо цікавилися проблемами трудового рабства чоловіків, котрі працювали у сфері будівництва та риболовства. За словами науковців, вони хочуть вивчити проблеми сучасного рабства зсередини, щоб розв’язати їх. А ось думка заступника директора обласного центру зайнятості Бориса Довжука: «Гранти — це, звичайно, добре, але проблему слід вирішувати на державному рівні, створюючи передусім нові робочі місця. Тільки так суспільство може вберегти своїх співгромадян від митарств і випробувань».