Михайло Андрієвський 17 років пролітав на бомбардувальнику ТУ-16. Військовий пілот міг би задовольнитися високою військовою пенсією підполковника, але після виходу у відставку в 1988 році з головою занурився в кооперативний рух. Спочатку працював на інших підприємців, а згодом і сам очолив кооператив. На початку 1990-х років йому вдалося започаткувати фірму «КРОК-УкрЗалізБуд», яка невдовзі отримала вигідні замовлення із роззброєння, будівництва під’їзних колій, важливих об’єктів на ЧАЕС. У 2000 році підполковник вирішив ризикнути і вкласти частину зароблених грошей у село.

У Прилуцькому районі йому порадили «взяти на буксир» Мазки. Чоловік оформив договір оренди із селянами на 800 гектарів. Важко сказати, який зиск він отримав спочатку. Адже нова справа змушувала постійно вкладати додаткові кошти у придбання техніки, добрив. Та сьогодні можна з упевненістю казати, що прилучани отримали інвестора, який вболіває за розвиток села. Орендуючи нині понад 6000 гектарів ріллі у районі, він не схожий на багатьох орендаторів, які стараються за кілька років витиснути з чернігівських полів якнайбільше капіталу, не вкладаючи у землі потрібного мінімуму поживних речовин.

Михайло Володимирович демонструє інший підхід.

— У 2003 році моє господарство отримало в оренду 170 корів, 600 свиней, — каже він. — Нині маємо 470 корів, 10250 свиней. Якщо надій спочатку становив 2000 літрів на рік від однієї корови, то нині він утричі вищий. У товаристві активно розбудовують свинарники та корівники у Білорічиці та інших селах.

У серпні минулого року німецькі партнери не повірили М. Андрієвському, коли він замовив у них на жовтень доїльний зал.

— У вас немає для цього приміщення! — сказали.

— Буде!

Справді, у грудні молоко високої якості від 300 корів пішло по-новому, без впливу зовнішніх чинників, у холодильну камеру.

— Одразу у нас почали приймати на Менському сирзаводі продукцію за 4 гривні 10 копійок за літр, — розповідає. — А нині ми здаємо Прилуцькому молокозаводу по 3 гривні 40 копійок (раніше було по 1 гривні 90 копійок. — Авт).

Нині поряд з новітнім просторим корівником, де тварини перебувають цілодобово, маючи достатньо поживного корму, будується новий, аби доїльний зал працював на 600 корів. Щоб тваринницька продукція була екологічно чистою, на землі під кормові культури вноситься тільки гній.

На жаль, цінова політика в державі й досі вражає колишнього авіатора, а тепер — господарника.

— Я менше ризикував, коли літав, стрибав з парашутом, ніж тепер, займаючись селом, — зізнається він. — В Україну в лютому завезено велику кількість дешевого простроченого м’яса. Це —вигідно м’ясокомбінатам. А нам, виробникам? Нині продати свинину по 12,5 гривні доволі проблемно.

Частково на ці виклики ентузіаст-підприємець намагається відповісти облаштуванням власного забійного виробництва, збільшенням навантаження на ковбасний цех, торгівлею свіжим м’ясом у Прилуках, селах, Києві. Адже це і людям вигідно, бо без посередників немає традиційної «накрутки». Водночас і господарство має, по суті, удвічі більше за одиницю тваринницької продукції.

Одне слово, реалії змушують винахідливого колишнього військового офіцера вишукувати нові шляхи, аби сільськогосподарське виробництво було прибутковим і давало роботу людям на селі. А нині його фірма, яка фактично стала аграрною, забезпечує постійною працею більш як 320 сільчан. Ще 200 залучаються на посівну, збір урожаю.

 

Чернігівська область.