«Платформа» йде шляхом порозуміння

Дух добра і розуміння — це відправний пункт діяльності ентузіастів, які прагнуть зробити безпечним і комфортним для проживання життєвий і людський простір Євразії і які з цією метою об’єдналися в «Платформу «Діалог Євразія».

Нагадаю, що ця міжнародна організація працює з 1998 року. Вона була створена зусиллями провідних євразійських мислителів, журналістів, вчених, культурологів, спрямована на об’єднання творчої інтелігенції, її спонукання до активного зміцнення взаємозв’язків, які часто були ґвалтовно перервано через політичні, ідеологічні чи релігійні розбіжності. Організацію створено в Туреччині. Нині її представництва діють у більшості країн Європи та Азії, зокрема і в Україні.

Українське представництво очолює відомий вчений Володимир Сергійчук. Свого часу в Києві пройшов форум «Роль освіти і ЗМІ в діалозі культур і співіснуванні народів». Хоча Україна не належить до тюркського світу, ми маємо багато спільного з Туреччиною. Зокрема, в мові. Звичними для нас є слова «хабар», «кайдани», «гайдамаки», «майдан», «табір», «килим», «таця», «гарба», «бунчук» тощо. Посуд, трубки, одяг, орнаменти і навіть булава є традиційними для обох культур. Ми могли б краще заохочувати турецький бізнес, тісніше співпрацювати в сільському господарстві, харчовій промисловості, розвивати інфраструктуру туризму і медичної сфери, використовувати досвід будівельних компаній.

«Платформа «Діалог Євразія» видає турецькою і російською мовами журнал «ДА», назва якого утворилася від скорочення турецькою «Dіylog Avrasya». Видання творить міст між культурами народів Євразії, публікує різноманітну корисну інформацію, а також активно співпрацює із представниками ЗМІ інших країн. Тісний зв’язок існує між українськими ЗМІ і координатором «Платформи» в Україні Гьокханом Деміром, який цього року запросив групу київських журналістів до Стамбула та Анталії.

У стамбульському офісі «Платформи» відбулася цікава зустріч із турецькими ентузіастами об’єднавчого руху. Заступник генерального секретаря цієї організації Шабен Гюль розповів про розгалужену діяльність «Платформи», яка розвиває зв’язки у мистецтвознавчій і гендерній площинах, спрямовує науково-дослідну діяльність, зміцнює медіадіалог, організує обговорення гострих проблем у рамках платформи Абант. Шабен Гюль підкреслив, що така структура дає змогу охопити найширше коло питань. Основне спрямування фіксується на розгляді, розв’язанні соціальних, а не політичних проблем. Пан Гюль зауважив, що ми одне одного не знаємо або ж знаємо неправильно. Ці слова збігаються з висловлюванням відомого українського дипломата Юрія Сергєєва: «Народи Євразії недостатньо знають один одного. Завдяки розвитку телекомунікацій сьогодні діалог між країнами відбувається набагато простіше і швидше».

Діалог між народами починається з діалогу інтелігенції, але вимагає істотної підтримки бізнесменів. Запрошення «Платформою» київських журналістів підтримала туристична компанія «Анекс-тур», яка входить до трійки лідерів з обслуговування туристів і приймає 15—20 тисяч гостей із 54 країн щорічно. Зустріч починається з усмішки, троянди в подарунок, келиха шампанського. І вже в аеропорту відчуваєш, що твій відпочинок — у руках професіоналів. Як зауважили менеджери компанії, подорожчання бензину майже не позначилося на цінах. Компанія закупила два літаки, щоб максимально поліпшити доставку туристів. Це надбання дає можливість проводити гнучку цінову політику, менше залежати від зовнішніх обставин. Надійність «Анекс-туру» вистояла перед випробуваннями ісландського вулкану. Що стосується готелів «Топкапи» і «Кремлін», де розміщує своїх гостей турфірма, то вони працюють під девізом: «Чекаємо з розкриленими руками і відкритими дверима». На жаль, одразу згадуєш кримський відпочинок, який катастрофічно програє турецькому.

Надзвичайне враження справляє Стамбул, який 2010 року названо культурною столицею Європи. Найперше захоплення викликає незліченна кількість тюльпанів. Можна сказати, що Стамбул — це тюльпанове місто. На 15 мільйонів мешканців висаджено 15 мільйонів тюльпанів, і не в парках, а просто дорогою, попід фортечною стіною, на набережній. Різних форм і кольорів. Для порівняння: у Кримському ботсаду колекція цих квітів налічує 200 тисяч одиниць.

Привертають увагу в чужій столиці дороги. Після жахливих вибоїн київських магістралей плавність стамбульського асфальту вражає. Вражає і кількість та обсяг муніципального транспорту. Ніхто не знищував стамбульський трамвай як вид міського транспорту, і довжелезний потяг успішно перевозить пасажирів, утім, як і в інших європейських та азіатських містах. Не поталанило тільки Києву.

Стамбул багатий на старовинні будівлі, житлові помешкання з історією. І на жодному з них не добудовано мансарду, жодний не знищено заради побудови сучасної багатоповерхівки. У житлових будинках не мешкають на першому поверсі. Кожен перший поверх віддано під магазини, офіси, ремонтні майстерні, де часто трудиться один майстер. Але перед будинком обов’язково ростуть квіти.

Заворожливо діє на гостей Босфор. Він помітний з різних куточків міста і дає відчуття твого входження в час. Адже цим проливом користуються з прадавніх часів, і навіть неможливо уявити, свідком яких численних подій він був. Історія і сучасність переплітаються зовсім несподівано. Під старовинною кріпосною стіною розбито невеликі городики. Комусь — прибуток, а стіні — догляд.

Легендарний і неповторний Стамбул, місто з тисячолітньою історією, місто, де й досі помітні сліди Римської, Візантійської та Османської імперій, зберігає цю історію в архітектурних пам’ятках. Весь світ знає про султанський палац Топкапи, Софію, Блакитну мечеть. Ці споруди вражають красою, величчю. Дивує Базиліка цистерна Yerebatan. Урешті, церкви, мечеті — це культові споруди, які не такої краси, але все-таки можна побачити в інших містах. Цистерна унікальна. Насправді це величезний підземний палац, занурений у землю і затоплений водою, а нагорі залишився тільки колодязь. Уявіть: підземне приміщення висотою 9 метрів, яке вміщує 100 тисяч кубометрів води, а стеля спирається на 336 мармурових колони. Тепер у напівтемряві мерехтить вода лише під містками, а в ній хлюпочуться відгодовані рибини, які свого часу визначали життєпридатність вологи.

Щемливе відчуття святості охоплює відвідувачів християнської церкви Животворного джерела, яке розміщується біля жіночого монастиря Баликли, що в перекладі означає червона риба. Храм сповнений спокоєм і благодаттю. Всередині нього — джерело чистої, цілющої води, яку служитель розливає в оригінальні пляшечки і безплатно роздає всім бажаючим, котрі сподіваються на допомогу. Внутрішній дворик храму в останні два століття став місцем вічного спочинку константинопольських патріархів. Існує легенда щодо назви храму. У неспокійні часи монахи смажили рибу, коли в обитель ввірвалися язичники. Риба підсмажилася лише з одного боку. Щоб вона не дісталася варварам, монахи викинули її з пательні у воду. Сталося диво. Риба попливла, а нападники так перелякалися, що залишили святу землю у спокої.

Перебування у Стамбулі показало нам справжню Туреччину, з’єднало уривчасті знання в цілісне полотно, утвердило в думці, що співпраця українців і турків сприятиме зміцненню полікультурного діалогу.