Чи є захист від незаконних забудовників?

Однієї із форм незаконного використання землі, яким послуговуються недобросовісні забудовники, є самовільне захоплення земельної ділянки без жодних правовстановлюючих документів. Загарбники ставлять перед собою мету якнайшвидше розпочати будівництво, а вже потім, після його завершення, узаконити право на землю.

Узаконення здійснюється шляхом отримання рішення суду, що встановлює право власності на збудовану споруду. Після чого, маніпулюючи нормами законодавства (зокрема, ст. 120 Земельного кодексу та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, особи, що набули права власності на споруду, набувають право власності й на земельну ділянку, що розташована під спорудою), зловмисники отримують вже наступне судове рішення, на основі якого стають повноправними власниками землі. Варто відзначити, що найефективніше протидіяти такій схемі можна лише на початковій стадії, коли немає жодного документа та ще не розпочато будівництво.

Контроль за законним використанням земель в Україні покладено на Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) — центральний орган у системі виконавчої влади. Саме інспектори Держкомзему покликані перевіряти підстави використання землі та протидіяти її незаконному захопленню. Дії по захопленню землі та самовільному будівництву вважаються адміністративними правопорушеннями, а в деяких випадках — злочином.

Так, якщо самовільне будівництво не завдає значної шкоди суспільству та окремим громадянам — штраф накладається на підставі Кодексу про адміністративні правопорушення та становить від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) для громадян, та від двадцяти до ста н. м. д. г. (від 340 до 1700 гривень) для посадових осіб.

Якщо незаконне будівництво завдає шкоди, що в сто і більше разів перевищує суму в розмірі 44200 гривень, такі діяння визначаються як злочин та винного притягують до кримінальної  відповідальності — штрафу від трьохсот до п’ятисот н. м. д. г. (від 5100 до 8500 гривень) або обмеження волі на строк до трьох років.

Інспектори Держкомзему у разі виявлення фактів захоплення землі зобов’язані:

 скласти на порушника протокол про адміністративне правопорушення та накласти відповідний адміністративний штраф;

 у разі неможливості встановлення особи порушника, доставляти осіб, причетних до захоплення, до відділень  міліції;

 передати до правоохоронних органів матеріали про діяння, що містять ознаки злочину;

 звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки тощо. Про результати розгляду кримінальної справи прокуратура інформує орган Держкомзему, від якого надійшли матеріали, протягом 10 днів.

У разі відмови порушника самостійно звільнити незаконно зайняту земельну ділянку, це примусово робить  виконавча служба на підставі відповідного судового рішення.

Будівництво на землях, що знаходяться під охороною держави, дуже часто здійснюється на підставі незаконних рішень місцевої ради. Отримавши рішення місцевої ради про виділення землі під будівництво, не становить проблеми отримати і всі необхідні ордери та дозволи (оскільки їх видають структурні підрозділи виконавчого органу місцевої ради). Тож  забудовник забезпечує себе всіма документами, необхідними для здійснення будівництва. Однак, навіть за їх наявності, будівництво залишається незаконним, якщо воно ведеться на землях рекреаційного та історико-культурного призначення.

Органом, що покликаний здійснювати нагляд за додержанням законності при ухваленні рішень органами місцевого самоврядування, є прокуратура України. Прокурор має право впливати на місцеві ради шляхом внесення протесту на їх рішення (готується з власної ініціативи, на підставі скарг чи проявів громадського невдоволення). У протесті прокурор може вимагати протягом десяти днів скасувати незаконний акт або внести в нього необхідні зміни. У разі якщо місцева рада ігнорує протести прокурора (не внесла зміни до акта, не скасувала його або не надала відповідь на протест протягом 10 днів), на окремих посадових осіб ради може бути накладено штраф. Наприклад, може бути притягнутий до адміністративної відповідальності секретар місцевої ради, який не виконує вимоги, заявлені в протесті та не вносить у порядок денний відповідне питання. Розмір штрафу передбачений ст. 185-6 Кодексу про адміністративні правопорушення та становить від п’яти до восьми н. м. д. г. (від 85 до 136 грн.). Утім, розмір штрафу — просто дріб’язок порівняно з можливими прибутками від тіньових схем із землею, тому навряд чи може вважатися дієвим інструментом.

У разі, якщо місцева рада ухиляється від розгляду питання та відмовляється повертатися у правове русло, прокурор повинен звернутися до суду із заявою про визнання відповідного рішення незаконним. За результатами судового розгляду виконавча служба звертається безпосередньо до виконавчого органу місцевої ради та примусово скасовує реєстрацію права власності чи права користування земельною ділянкою. За результатами такої процедури забудовник залишається без жодних правових підстав на користування землею та вважається таким, що самовільно зайняв земельну ділянку.

Якщо ж співробітники прокуратури ігноруватимуть вимоги громадськості щодо скасування незаконних рішень органів місцевого самоврядування, то їх може бути притягнуто до дисциплінарної чи, навіть, кримінальної відповідальності.

На жаль, не завжди в нашій країні торжествує справедливість та не завжди законодавчо встановлений механізм боротьби із земельними оборудками спрацьовує. Причиною цьому дуже часто є особиста матеріальна зацікавленість депутатів місцевих рад, працівників правоохоронних органів та багатьох інших, хто особисто бере участь у тіньових схемах, або ж просто заплющує очі на земельні зловживання.

Тому нам з вами залишається одне — не бути байдужими і наполегливіше    апелювати до державних органів з вимогою виконувати свої функції. Звертатися можна до:

 Регіональних управлінь Держкомзему та інформувати про факти порушення земельного законодавства. У разі їх бездіяльності необхідно надсилати звернення до центрального апарату Держкомзему у Києві.

 Органів прокуратури на місцях. Якщо це не дає результатів,  звертатися і скаржитися до районної, обласної, Генеральної прокуратури.

 Судових органів. По захист порушених прав до суду можна звернутися в будь-який час і на будь-якій стадії. 

Питанням реалізації судового рішення займаються органи Виконавчої служби України.