Віктор Янукович має на Буковині унікальний шанс не тільки приглушити західний радикалізм, а й дібрати значний відсоток прихильників. Якщо, звичайно, братські обійми з Медведєвим не призведуть до серйозної анексії українських територій та ймовірної втрати незалежності.

І на те є кілька підстав. Перша і основна — це те, що пересічний буковинець стомився і зневірився від політичних балакунів і врешті-решт хоче жити для себе та своєї родини. Отож солодкі слова прем’єра Миколи Азарова про краще життя у кінці чергового тунелю загал сприймає з надією. Проте кредит цієї довіри нічим не довший за попередні.

Усі хочуть бути вожаками
Після 70 днів каденції Президента Януковича політичний спектр Чернівецької області зблід. БЮТ дуже повільно оговтується від шоку, нашоукраїнці шукають роботи у таборі переможців. Комуністів на Буковині небагато, соціалісти після смерті цементуючого місцевого лідера Михайла Мельничука та чергового програшу Мороза — у політичній прострації. Політична сила Арсенія Яценюка, котра у Чернівцях могла починати як штурмовики у Мюнхені, теж у політичному ауті, і все більше нагадує клуб за інтересами чи масонське ложе місцевого штибу. Час від часу з приводу Табачника чи російського флоту виступає з негустими мітингами під Будинком з левами, де нині сидить ставленик Януковича Михайло Папієв, ВО «Свобода». Ще рідше і малолюдніше це робить Блок національних сил Буковини, куди входять партії правого спектру. Навіть реанімація вождя усіх народів на комуністичному подвір’ї у Запоріжжі, харківські угоди щодо пролонгації присутності російського військового чобота у Криму місцевий політичний бомонд, як то у Львові чи Франківську, у Чернівецькій області помітно не зворухобили.
Буковина, хоч і багатонаціональний, та все ж західний терен. Тому політична мотивація у кожній селянській хаті дуже швидко може взяти гору над шкурними економічними очікуваннями. Це у Києві треба розуміти. Тим більше, що на краще наша економіка наразі не вирулює, а експерти вже вголос говорять про третій, найбільш агресивний, виток наявної кризи десь у вересні—жовтні. Ця політична правда — на устах у чернівецьких бютівців, котрі переживають нелегкі часи. Боротьба за електоральне виживання у них поєднується з жорсткою війною за булаву місцевого лідера та кілька козирних місць у майбутніх списках до місцевих рад, а головно до Ради Верховної. Багаторічний лідер Петро Гасюк зараз перебуває у стані постійних атентатів на себе з боку однопартійців, які стомилися чекати, доки Акела схибить. Заручившись підтримкою Турчинова та інших супутників мегазірки, вони активно плетуть кулуарні інтриги, змови, влаштовують демарші. Чим активно спростовують слова відомої пісні Володимира Висоцького, бо справжніх буйних у них якраз немало, і всі хочуть бути вожаками. Окрім того, значний відсоток місцевих білосердешних не проти попрацювати на ворожу владу, і окремі уже там у фаворі. Такий стан справ призвів до того, що попри серйозні намагання при своєму голові обласної ради бютівці 12 травня не тільки не змогли вплинути на процес прийняття місцевого бюджету, а й не протягнули через раду, де вони у тотальній більшості, звернення до Президента Януковича щодо «харківських угод», присутності російського флоту і, що навіть смішно сказати, про неприпустимість встановлення пам’ятників Йосипу Сталіну. Догралися.

Дрейф до біло-голубих
Другою істотною підставою є призначення на посаду голови облдержадміністрації Михайла Папієва. Він місцевий, має репутацію виваженого, толерантного, інтелігентного лідера. Папієв — неконфліктний і особисто знайомий з лідерами політичних партій та блоків з табору опозиції. Це їх обеззброює. Бо те, що в Києві війна непримиренних, у Чернівцях — тусовка людей, готових до компромісів. Чи не тому за керівні крісла у новій владі так активно поборолися нашоукраїнці і дехто з них отримав навіть більше, ніж мав за Ющенка. Остання сесія обласної ради, де Папієв у новій якості був присутній вперше, засвідчила: значна частина чужого війська вже ходить під ним. Це солідний результат. Свою гру Михайло Папієв зіграв блискуче, залишивши досвідченого майстра інтриги голову облради Івана Шилепницького з носом. Прийняття бюджету було першою спробою з боку голови облради заявити перед новим очільником ОДА свої права на владу і розподіл фінансів. Він був переконаний, що голосів для прийняття такого необхідного фінансового документа не вистачить, а тому доведеться розраховувати винятково на його авторитет. Проте Шилепницький забув, що Папієв має серйозний досвід з прийняття необхідних законів у Верховній Раді, де похибка могла бути лише у кілька голосів. Голосування показало, що і цього разу очільник області не схибив — за бюджет проголосували навіть ті, у кому голова облради не сумнівався.
Дуже може бути, що процес піде, і ті, хто перебував у недавно правлячих партіях за наймом, передрейфують у біло-голубий спектр. Отож на місцеві вибори Папієв зможе ставити перед собою реальні завдання.
Щодо інших учасників броунівського руху, то під час недавніх червоних свят на горизонті були помітними хіба що комуністи. Вони для місцевої влади — не проблема, а так, погуляти вийшли. Їхній вплив на маси мінімальний, хоча риторика іноді може дратувати. Як це було на мітингу з нагоди святкування Першого травня, де місцеві комуністи щедро поливали ненормативною партійною лексикою Партію регіонів та Віктора Януковича, який, за їхніми словами, «злигався з бандерівцями». Де і чого — ніхто присутнім бабусям та дідусям так і не роз’яснив, але позичене у помаранчевих гасло «Ганьба!» колективно прозвучало. Ось і все.

Карти на майбутні вибори
Якщо ж робити проекцію на майбутні місцеві вибори, то, звісно, у Чернівецькій області вони за політичним забарвленням особливо не вирізнятимуться. Бютівці, швидше за все, «шкіру невбитого ведмедя» Петра Гасюка так і не поділять, схаменуться, знайдуть мотивації і пройдуть до рад. У меншій, звичайно, кількості. «Наша Україна», якій саме час замовляти кадіш — єврейську «відхідну», може значно більше сумніватися у своїй затребуваності. Інтриги та альянси з правлячими можуть взагалі залишити на узбіччі. На місця у радах можуть розраховувати і свободівці, кількість зрекрутованих антиросійськими настроями зростатиме. На цій же хвилі вірогідно пройдуть у ради представники Блоку національних сил, якщо справді об’єднаються, що ніколи у них раніше не виходило. Вірогідною завдяки місцевому керівництву є і перспектива проходження у ради партії Литвина. Це все за умови, якщо нинішня влада в особі Михайла Папієва не придумає для національно налаштованого буковинця якусь нову об’єднуючу політичну силу в складі авторитетних місцевих людей з різних сфер діяльності, і не нашпигує прохідний список тими, хто заважає їй у конкурентних політичних силах.
Щодо самої місцевої Партії регіонів, то вона, схоже, ще не скоро оговтається від ейфорії та неочікуваної роздачі слонів достойним і не дуже. Якщо такий міцний фестивальний дух затягнеться до закінчення сезону відпусток, то накладені на економічні негаразди настрої електорату можуть дуже підвести владу у виборчих сподіваннях. На згаданій сесії, до речі, частина бютівців та нашоукраїнців підтримала голову ОДА чіткіше, ніж деякі його однопартійці. Отож Михайлові Папієву до господарських проблем після переходу на роботу у Верховну Раду колишнього місцевого лідера регіоналів додається ще й проблема модернізації та розбудови дрейфуючого осередку ПР. Тим більше, що Микола Романюк з цього приводу зайняв невизначену, якщо не деструктивну, позицію.

Сергій СУЛИМА.
Чернівецька область.