За що можуть постраждати «генерали»

У гранично складний період фінансово-економічної кризи в Україні населення вугільних регіонів Луганщини переживало особливий стан. Не дай Боже, знову залишитися без зарплати, без коштів для існування, як це було в буремні 90-ті. Люди вірили й не вірили словам керівників країни, котрі обіцяли соціальний захист і підтримку вугільному краю. У певному сенсі підтримка справді була. Принаймні свою зарплату шахтарі одержували регулярно, хоча і з затримкою на кілька днів. Що ж стосується інших виплат, то їх нібито «заморозили». Але, що дивно, свої регресні й страховки гірники вимагали відносно пасивно. Можливо, вони розуміли складність ситуації в країні, а, може, свою роль відіграли оптимістичні запевнення уряду про пошук «нетрадиційних шляхів» вирішення фінансових проблем держави. І тільки згодом, коли «нетрадиційні шляхи» привели підприємства вугільної галузі до великої заборгованості перед трьома основними фондами країни, стало зрозуміло, що передусім від таких дій постраждають самі шахтарі.

Як відомо, протокольне доручення колишнього Кабміну давало можливість державним вугільним підприємствам не сплачувати податки до Пенсійного фонду, а також до фондів з безробіття й соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань. У результаті державні вугільні підприємства Луганщини загалом заборгували головним соціальним фондам країни близько 1,5 млрд. грн. Термін дії цього протокольного доручення минув 1 березня поточного року. Сьогодні у владі нові люди, у яких своя тактика й стратегія в розв’язанні проблем галузі. Величезними боргами вуглярів зацікавилася прокуратура.

— Півторамільярдну заборгованість насамперед породили такі провідні державні підприємства, як «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Луганськвугілля». Меншою мірою — ДП «Антрацит», — коментує ситуацію перший заступник прокурора області Анатолій Рева (на знімку). — Сьогодні прокуратура розбирається по кожному підприємству й не можна виключати, що за результатами перевірки буде порушено кримінальні справи. Я курирую цей вид нагляду й можу сказати, що перевірятимемо всіх. І ті підприємства, які недавно вийшли з-під «державного даху» і працюють самостійно. Як, наприклад, шахта «Білоріченська». Маю зазначити, що ситуація склалася справді непроста. За великим рахунком, згадане протокольне доручення ніби мало рекомендаційний характер. Уряд не взяв на себе відповідальність в обов’язковому порядку звільнити вугільні підприємства від сплати податків у певні фонди. З боку вугільних «генералів» це мало скоріше ... «добровільний» характер. Крім того, зазначу, що 1,5 млрд. грн. заборгованості вуглярів повинні були поповнити не державну скарбницю, а фонди, які грають істотну соціальну роль для нашого регіону. Загалом постраждала не держава, а люди, які втратили соціальну допомогу. Хто в цьому винен? Виходить, що керівники вугільних підприємств. Згадане протокольне рішення діяло до 1 березня і з цього дня вуглярам треба погашати борги, що накопичилися. Як, за рахунок чого? Адже в жодному рішенні не було сказано, скільки часу визначено на повернення цієї заборгованості.

Розібратися в ситуації заборгованості вуглярів перед соціальними фондами — це сьогодні головне питання на порядку денному в роботі обласної прокуратури.

Тема незаконної розробки надр уже набила всім оскомину. Скільки в області не борються з «копанками», а вони все з’являються, причому із завидним промисловим розмахом. За два роки прокуратурою порушено більш як 200 кримінальних справ, вилучено 50 одиниць важкої кар’єрної техніки — екскаватори, бульдозери, вантажні автомобілі тощо, понад 350 тонн вугільної маси. Але процес не стихає. На думку Анатолія Реви, котрий переймається цією проблемою, однією з причин незаконного видобутку вугілля є природні умови регіону. У Луганській області вугільні шари активно виходять на поверхню й досить доступні для розробки. Другою причиною заступник прокурора називає масове закриття шахт і безробіття серед гірників, а третьою — недосконале законодавство, що сприяє появі цього правопорушення.

— Раніше, до того, як в області закрилося чотири десятки шахт, із проблемою «копанок» ніхто не зіштовхувався, отже, законодавством такий вид злочинної діяльності зазначено не було, — пояснює Анатолій Рева. — Одна справа — видобувати вугілля для себе, своїх побутових потреб, як це робили люди в 90-х роках, і зовсім інша — промисловий видобуток, поширений сьогодні. Працюючи без ліцензії, такі підприємці обкрадають державу, завдають непоправної шкоди екології, природі.

До честі прокурора Реви треба сказати, що він не стоїть на тих позиціях, що «всіх треба карати й саджати». Він дотримується тієї думки, що у всьому має бути порядок і розумний підхід до справи. Наприклад, ліцензію на розробку надр повинен видавати не Київ, а місцева влада. У цьому разі можна контролювати й рекультивацію земель, щоб природа не перетворювалася на «місячний ландшафт» і, крім того, мати гроші в місцевому бюджеті.

— Відповідно до закону за невиконання рекультивації землі навколо «копанок» прокуратура може покарати тільки за наявності в підприємця ліцензії на розробку надр. Якби місцева влада видавала таку ліцензію, було б більше порядку. Хоче людина добувати вугілля чи камінь «дикун» — нехай цим займається, але на законних підставах і під наглядом. Плати податки й після себе залишай порядок без шкоди природі. Не виконав договір — покарати його за це. Скажімо, позбавити такого підприємця техніки або доходів, за рахунок яких і буде проведена рекультивація. Будь-яка хаотичність, будь-яке неподобство відбувається через те, що воно некероване.

За великим рахунком, місцеві органи влади зацікавлені в появі на своїй території «копанок», оскільки їхні власники певною мірою інвестують розвиток соціальної сфери села чи селища. Є випадки, коли вони купували корову для багатодітної родини, ремонтували міст, допомагали відкрити амбулаторію тощо. Можна сказати, що органам самоврядування не резон конфліктувати із розроблювачами надр, які працюють без ліцензій. Анатолій Рева має рацію: державі по-справжньому треба взяти розв’язання цієї проблеми у свої руки.

Свого часу прокуратура області зіштовхнулася з тим, що у шламонакопичувачів, яких на території регіону кілька десятків, по суті, не було господарів. А оскільки ці чорні нагромадження вважалися нічийними, то і відповідальність за забруднення навколишнього середовища, зрозуміло, нести не було кому. Заповзятливі люди одразу зміркували свою вигоду й почали розробляти нічийні вугільні шлами, поки суд не визнав їх безхазяйними й не визначив у господарство ДПА. Можна вважати, що тут порядок наведено. Складності з’явилися в іншому.

— Ми зіштовхнулися з тим фактом, — розповідає Анатолій Рева, -що за документами під вугільний відвал відведено, скажімо, два гектари, а реально територія набагато більша. Адже відвал розробляється й поступово розширює свою площу. Наприклад, «Краснодонвугілля» свого часу так багато прихопив не відведеної йому землі, що довелося відшкодовувати селянам заподіяну шкоду. З другого боку, до кінця ще не урегульовано питання оплати землі, яку відведено під відвали. Цим прокуратура області також займається сьогодні.

За словами Анатолія Реви, йому і його колегам сьогодні вистачає прокурорських повноважень, кваліфікації, щоб розслідувати кримінальні справи з посадових злочинів. Ефективно працювати допомагає й законодавча база.

 

Луганськ.