Податок на... хабар

Схоже, саме українці стали авторами такого нововведення. Факти були офіційно зафіксовано, а гроші справді сплачено.

Думається, питання, як таке стало можливо, має викликати не так зацікавленість, як серйозний аналіз економістів та фінансистів. Адже якщо держава дає добро на такі податки, значить, проблеми із наповненням її казни мають серйозний характер.

Факт міг би видатися просто кумедним, якби не мав сумного підтексту. Ну хто ще у світі додумався вимагати податок на злочин? Адже, поза сумнівом, отримання хабара — це кримінал. То кому спаде на думку добровільно зізнатись у ньому, а комусь ще й оподаткувати?

Насправді ніяких добровільних зізнань не було. Все мало вигляд набагато прозаїчніший: податківці отримали рішення судів, в яких визнано факт отримання хабара. Саме на цю суму, котра визнана додатковим джерелом прибутку, й було нараховано податок.

У цій історії можна говорити про конфлікт законодавства. Адже у злочинця, котрого суд визнав хабарником, уже автоматично вилучено всю суму. До того ж за злочин призначено й покарання. У такому разі про прибуток важко вести мову.

Утім, облишмо цю правову колізію для законодавців. Суть у тому, що чинна система оподаткування наче сама себе заганяє у глухий кут. Адже планку податкових надходжень уже піднято вище за можливі максимуми, натомість охочих чесно і вчасно сплачувати всі податки стає дедалі менше. І саме цей конфлікт найбільш небезпечний для всієї економіки.

Коли до багатомільйонних боргів у заробітній платі, які протягом останнього десятиліття не полишають офіційну статистичну звітність, додати ще й мінімальні заробітки, на які доводиться жити подолянам, може скластися враження, що край стоїть на межі виживання. У Городоцькому, Новоушицькому, Білогірському та ще цілій низці районів в останньому кварталі минулого року офіційно задекларована середньомісячна заробітна плата ледь перевищила тисячу гривень. І в тому, що мешканці райцентрів, а тим паче сіл, справді живуть в умовах, далеких від розкоші, можна не сумніватись. Але так само, хоча і документально не підтвердженим, безперечним є той факт, що тисячі людей мають доходи, котрі не проходять у жодних офіційних документах. Тіньові зарплати стали не тільки характерною рисою нашої економіки, а й однією з найбільших проблем, котру не вдається здолати роками. До того ж не тільки податковій службі, а й усім правоохоронним органам, котрі так само безуспішно борються з цим явищем.

Тільки на Хмельниччині наприкінці минулого року 30 відсотків юридичних осіб виплачували заробітну плату, котра була нижча за мінімальну. І лише за один квартал кількість таких підприємств збільшилась майже на чотири сотні.

Чому ж утворюється така парадоксальна ситуація, коли роботодавець, знаючи про адміністративну і навіть кримінальну відповідальність, не хоче офіційно платити, а робітник погоджується на таку платню, знаючи про те, що вона не дає права ні на зарахування трудового стажу, ні на нарахування пенсії в майбутньому?

Відповідь знають обидві сторони: ніхто не хоче платити зайвих податків. Наголошу на слові «зайвих», тобто великих за розміром, непідйомних для економіки підприємств та підприємців.

Адже переважна більшість керівників не просто погоджуються, а хочуть бути слухняними платниками податків, щоб не мати жодних проблем із законом. Але не можуть стати саме через нинішню систему оподаткування, котра просто фінансово знекровлює. Намагання всіх стригти під один гребінець, щоб отримати максимальне наповнення бюджету, зрештою, призводить лише до втрат. Скажімо, тільки від згаданого зменшення виплати зарплатні в області протягом одного кварталу бюджет втратив півтора мільйона гривень. Скільки втрачено від того, що пішло в тінь, залишається лише здогадуватись.

Якщо навіть забути про ринкові та економічні закони, то спрацьовує найпростіший закон природи: тінь з’являється тільки від певного об’єкта. І що він більший, то більша й тінь. То чи не сама податкова система «запаковує» зарплату в конверт?

Чимало керівників-практиків, економістів і підприємців переконані: набагато більше користі і грошей принесла б та податкова система, що працює за принципом: краще менше та... більше. Він означає лише одне: зменшення податкових ставок могло б збільшити кількість офіційних платників податків. І тут простір для діяльності просто безмежний.

Наприклад, в області зареєстровано близько 80 тисяч приватних підприємців, і лише трохи більш як 6 тисяч із них нараховують заробітну плату своїм працівникам. Та, за статистикою, навіть вони фіксують середньомісячну зарплату в розмірі лише 618 гривень. І це означає, що третина працюючих не отримують навіть встановленого законом мінімального заробітку. Про те, які податки сплачуються з цих сум, навіть говорити не доводиться — вони так само мінімальні.

Але все це офіційна статистика. Їй не тільки мало хто довіряє, але так само мало хто живе за такими цифрами. І це кожного разу підтверджується під час різноманітних перевірок, котрі проводять правоохоронці, контролюючі органи і податківці в тому числі.

Так, тільки з початку року за матеріалами податкової міліції області було виявлено десятки фактів порушень трудового законодавства, пов’язаних із виплатою зарплати в конвертах. За наслідками вжитих заходів було донараховано майже 2 мільйони гривень. Хіба це не свідчення того, що в тіні обертаються мільйонні і мільярдні кошти. Але найгірше те, що навіть найретельнішими перевірками і найсумліннішою роботою податківців цю тінь не здолати. Каральні методи, штрафи, донарахування хоча і дають певний тимчасовий ефект, проте не впливають на ситуацію докорінно.

Звичайно, можна було б казати і про те, що порушники закону, в тому числі і податкового, були і залишаються завжди. Однак, коли ці порушення набувають масового характеру, варто, очевидно, замислитись над їхніми причинами. Приміром, за минулий рік в області юридичні особи виплатили своїм найманим працівникам, котрі одночасно були ще й приватними підприємцями, 52 мільйони гривень. Усе б нічого, якби за цим не проглядалась уже чітко відпрацьована схема, коли в оборот йде необлікована готівка.

Такі схеми стали вже стандартними. До речі, як і низка інших, зокрема з відшкодуванням ПДВ. Сама система, створюючи економічно нездоланні умови для одних, утворює прогалини для інших, куди й провалюються необліковані мільйони. Золоте правило «закон — для всіх!», на жаль, за диференційованого податку залежно від статків не діє. Хто від цього виграє? Про це статистика мовчить. Натомість серед тих, хто програв, опиняється кожен із нас, коли втрачає свої надходження бюджет.

Хмельницький.