Маяки аграрного успіху економіці на користь

На жаль, таких молочних островів на Рівненщині залишилося не так багато. Скажімо, в Сарненському районі таких господарств два. В одному з них — СГПП «Маяк» — ми й побували.

Уже те, що на прохідній ферми є людина, яка змусить вас пройти хоча б елементарну санітарну процедуру, — свідчення порядку й дисципліни. Чужі автомобілі тут не їздять. А тому з начальником управління ветеринарної медицини в Сарненському районі Ігорем Запухляком, завідувачем ферми Олександром Мельником та зоотехніком Зоєю Панасюк йдемо до тваринницьких приміщень асфальтованою доріжкою. І це ще одна ознака порядку на фермі.

Перше, що побачили, — як водій Олександр Мельник та пастух Юрій Пархомчук переливали з автомобільної бочки у стаціонарну брагу, привезену зі спиртозаводу. Саме ця брага і є поживним здобрювачем кормів. У раціоні корівок і кукурудзяний силос, і сіно, і мелене зерно. Усе змішується в міксері і тричі на добу згодовується худобі. Запарюють до цього ще й макуху з брагою. Також тричі на день доять корів.

— Та головне, — зауважує Ігор Запухляк, — тут постійно дбають про селекційну роботу. Генетичний потенціал худоби дав можливість створити на базі господарства племзавод.

— Саме завдяки цьому, — долучається до розмови зоотехнік Зоя Панасюк, — отримали торік по 5305 кілограмів на кожну корову в середньому. Маємо й рекордисток. Продуктивність Малини і Ластівки — більш як вісім тисяч літрів на рік, Синички — майже сім з половиною тисяч. Сподіваємося, що цьогоріч подолаємо п’ятитисячний рубіж.

А завідувач ферми Олександр Мельник повідомив, що доять механізованим способом і доглядають корів дванадцять доярок. У кожної до 40 голів чорно-рябої молочної. Одну доярку, яка саме чергувала, ми й зустріли. Це Людмила Федчук. Тут колись працювала її мама Поліна Антонівна. Взимку худобу доглядає чоловік. Прибігають допомагати матері і сини — Михайло, Петро, Микола. Дітей у родині Федчуків десятеро, виховують тут справжніх працелюбів. Людмилі Федорівні доручено надважливе завдання — вона роздоює первісток.

Загалом торік продано майже дві тисячі тонн молока, і все — першим сортом. Це й зумовило прибутковість галузі.

Інтенсивно розвивається і виробництво м’яса. Його також продано на 24 тонни більше проти 2008 року. Середня здавальна вага ВРХ становила 485 кілограмів. Тримають у господарстві також свиней і овець. Та якщо подивитися на економічні показники, то ще у 2007-му та 2008-му дотація за великовагову худобу становила 798 тисяч гривень, у 2009-му — лише 168 тисяч. Але навіть у такій ситуації тут не опустили руки. Керівником відгодівельного комплексу — ще досить-таки молодий хлопець Олександр Панасюк. На комплексі нині доглядають більш як 700 голів ВРХ. Весь світловий день кипить робота. Тут, зокрема, готують майбутніх корів. На 21 день після народження малюків відлучають від корівок. Для теличок — окремий раціон. Коли ж вони досягають певного віку і відповідають всім вимогам для поповнення стада, їх знову переводять до корів, штучно запліднивши. Загалом раціон і ВРХ, і свиней, і овець збалансований. Хоча собівартість центнера м’яса зростає, ощадливе господарювання все-таки приносить прибутки.

— Побільше б таких Остапчуків-керівників, — каже Ніна Панасюк. — Бо маємо роботу, зарплату, маємо, де пенсію заробити. Та й ставиться до нас по-людськи.

Нещодавно керівника СГПП «Маяк» Анатолія Остапчука призначено головою Сарненської райдержадміністрації. Господарі потрібні не лише в сільському господарстві, а й у районі. На зміну батьку в «Маяк» прийшов його син Ігор.

Рівненська область.