Жителі села Матюші Білоцерківського району Київської області, котрі працюють у ТОВ «Агрофірма Матюші», називають її наш колгосп. Що в їхньому розумінні — разом. Потрібно просто працювати, тоді буде і достаток, і повага.
Про економічну кризу тут знають лише з екранів телевізорів і радіо. В Україні таких господарств раз-два, та й усе. Простіше знищити сільгосппідприємства й завозити продукти з Китаю чи Польщі, невідомо як вирощені. У Матюшах усе навпаки.
— Наше господарство основний акцент робить на тваринництво, — каже директор ТОВ «Агрофірма Матюші» Анатолій Федорченко. — Більш як 610 голів дійної череди, яка дає майже 20 літрів на добу на корову. А є ще такі, що видають по 50 літрів високоякісного «білого золота». У радянський час таким дояркам давали медалі й ордени.
Вирощуємо бичків і коней. Торік вирішили придбати романівських овець. Уже маємо майже двадцять ягнят. А ще свинокомплекс — наша гордість. Усю цю живність потрібно добре годувати й доглядати. Тому більшу частину своїх земель відводимо під корм — кукурудза, зернові, буряк та інші культури.
А догляд за тваринами у нас на найвищому рівні. Люди працюють для себе. Зарплата в середньому по господарству від 2,5 тис. до 3,5 тис. грн., а це для села, вважаю, непоганий показник. Такі наші механізатори, як Віктор Чупира, Володимир Влагущенко, телятниця Надія Дрозюк і багато інших — гордість агрофірми та її опора.
На загальних зборах вирішили перебрати на себе забезпечення безплатними обідами дитячий садок і школу. Та і будь-яке соціальне питання намагаємося розв’язати. За свої земельні паї люди одержують зерно, цукор, корм для домашньої худоби. Допомагаємо з оранкою городів.
Робочий день на селі починається о шостій годині ранку. Хто поспішає на ферму, хто на тракторну бригаду. Кожний знає своє місце й кожний відповідає за свою ділянку роботи. Так має бути всюди — на будь-якому підприємстві. Тоді держава буде сильною і багатою.
Фото автора.
