Виступ Голови Верховної Ради України Володимира ЛИТВИНА на засіданні Ради регіонів

Я особисто схвально сприймаю позитивний тон, який сьогодні домінує на засіданні. Тим паче що тут представлені люди, які сповідують різні політичні погляди. Але, цілком очевидно, що нас об’єднує визначальний чинник — держава, відповідальність перед суспільством та народом.

Негатив виснажив країну до межі. Отже, потрібно визначити, запропонувати і реалізувати позитивний сценарій розвитку країни. Такий сценарій, щоб кожна людина відчувала, що зміни відбуваються. Хай не швидко, непомітно, але неухильно. Це, на мою думку, ключова позиція, яку належить сповідувати, особливо виходячи з того плану роботи, який накреслив у своєму вступному слові Президент України. Сподіваюся, що Рада регіонів буде вдалою формою поєднання зусиль.

Маємо виходити з очевидного факту, що влада єдина, влада повинна бути цілісною. Так, є різні повноваження, різні гілки влади. Але про єдність і спільну відповідальність, на превеликий жаль, ми поки що мало говоримо. І мало в цьому плані робимо. Нам потрібен реалізм, і ми всі повинні відійти від того, що демонструємо роль Діда Мороза, роздаючи нездійсненні обіцянки і вводячи людей в оману.

Останні події показали, принаймні я так вважаю, що конфлікт не працює. Далі вибудовувати життя в Україні на основі конфлікту безперспективно. Нам усім треба загальмувати. Насамперед, звертаюся до голів обласних адміністрацій, до голів обласних рад, міських голів. І особливо з урахуванням того, що останні обрані всенародно на певних територіях і відповідають виключно перед людьми, які обирали.

Разом з тим, ще раз прошу зрозуміти, що нам треба зупинитися, зупинити політичні пристрасті. Бо якщо потрібно рухатися в іншому напрямі, то спочатку належить загальмувати і повернути туди, куди потрібно рухатися.

Сьогодні, як ніколи, треба поставити країну попереду партій. Зробити все, підкреслюю — все, щоб повернути довіру людей.

Поки що переважно змагаємося тільки в тому, кому люди більше не довіряють. По суті справи, вони не довіряють інститутам влади, а відповідно — не довіряють державі. Домінує тотальна зневіра.

Правда, повинен сказати й про те, що раніше були стурбовані — у нас в Україні і за межами України — відсутністю єдності у владі. Нині складається враження, що вже стурбовані тим, що така єдність постала.

Давайте усвідомимо свою відповідальність за те, що нам разом у рамках Ради регіонів слід робити, щоб вдихнути життя в країну.

Наголошую: вдихнути життя в країну.

Й далі просто пити чай в окопах вже не можна. Кажу це з огляду на ситуацію, що складається. Причому вкотре. Резолюції прийняли, затаврували центральну владу, відправили їх у Київ — Президенту, Верховній Раді і Кабінету Міністрів. Тут їх у кращому разі прочитали — відправили нижче. Що це дало у підсумку?

При цьому звертаю увагу на те, що з чутливих питань переважно приймаються рішення, які розколюють країну. А потім говоримо, що треба зберегти цілісність та єдність.

Тоді, як я переконаний, сьогодні усі ми свідомі — треба зберегти єдність країни. Свідомі! Але чому продовжуємо на одні настрої опиратися, а з іншими не рахуємося? Зобов’язані рахуватися із загальними настроями людей. Бачити країну цілісно. І у Севастополі, і у Львові, і в Донецьку, і в Полтаві. Слід відійти від домінуючих поки що намагань перетиснути один одного, у тому числі за допомогою організованих і простимульованих маніфестацій.

Цю хворобу хлоп’яцтва необхідно якомога швидше здолати і вийти на прийняття й реалізацію державних рішень.

А то у нас виходить як завжди — президентські вибори закінчилися, війна розпочалася.

Зверніть увагу: жодного разу в нас не було так, щоб не було війни після виборів.

Влада має бути ефективною, справедливою і забезпечувати порядок у країні. Досить весь час нагадувати бідну вдову, яка піддається всім вітрам. А в підсумку — країна на цідилку. Хто з села — знає, що це таке.

Вважаю, що в рамках Ради регіонів можна і потрібно вести усі державні дискусії і приймати державні рішення. Проте й солідарно виконувати їх.

Щодо ситуації у Верховній Раді, то вона стабільна у своїй складності. Втім, настрій на війну ще дає про себе знати чималим відлунням. Звісно, ми повинні вийти на серйозну розмову. Бо якщо зробимо вигляд, ніби нічого не відбулося 27 квітня, тоді завтра будуть стріляти з автоматів у Верховній Раді України. Не секрет, що окремі депутати ходять зі зброєю. Боронь, Боже, щоб комусь із них спало на думку використати її як останній аргумент в обстоюванні своєї позиції.

Гадаю, що для нормалізації обстановки багато важитиме позиція представників Ради регіонів. До керівників обласних рад, державних адміністрацій, міських голів, до міністрів прислуховуються. Тим більше що до вас ходять практично усі депутати для вирішення різних проблем.

Я не перекладаю свої обов’язки на інші плечі. Просто виходжу із спільного завдання — зупинити вакханалію в Україні.

Право на висловлення своєї позиції є абсолютним правом для кожного громадянина. Але воно повинно будуватися на основі аргументів, на основі логіки, на основі здорового глузду, на основі закону.

Досить принижувати країну.

Ключове завдання для Верховної Ради — підсилення ролі та рівня роботи її комітетів, зокрема й у співпраці з Кабінетом Міністрів України.

Щодо виборів. Конституційний Суд розглядає відповідний проект закону. Місцеві вибори запропоновано провести 27 березня 2011 року. Логіка в цьому очевидна, якщо виходити з необхідності уніфікувати терміни перебування на посадах міського голови і депутатів рад. Потрібна узгоджена позиція, щоб цей документ остаточно прийняти у вересні 2010 року. В іншому разі легітимність місцевої влади буде ставитися під сумнів і не виключені звернення до судів.

Виборча система. Дискусія в цьому плані триває. Вона отримає свій розвиток на парламентських слуханнях щодо виборчої системи для місцевого рівня. Ретельно готуємо до розгляду Виборчий кодекс. Проблемне місце в ньому одне — виборча система. Все інше — техніко-юридичні моменти. На засіданні Консультативно-дорадчої ради з питань місцевого самоврядування ми також обговоримо це питання. Треба, врешті-решт, поставити крапку у безкінечному процесі вибору прийнятної для України виборчої системи.

Ми всі повинні зрозуміти, що не можна пропонувати Україні політику «відрубності». Коли говоримо про незалежність, то маємо бути свідомі того, що сьогодні вже слід говорити про взаємозалежність світу, але на підставі міжнародного права і на підставі економічних законів та реалій. І, звичайно, з позицій обстоювання національних інтересів країни.

Стосовно бюджету. Критика щодо нього продовжує звучати, в тому числі і з вуст політиків, які його взагалі не читали.

Зрозуміло, бюджет складний. Надзвичайно складний. Зробити інший, фактично на марші, не було можливості. Тепер треба думати і працювати над його удосконаленням через піднесення економіки.

Вважаю, нам необхідно ухвалити принципове рішення: утримуватися від постановки питань про додаткові пільги. Треба забезпечити безумовне виконання того, що є, а тоді вже переходити до наступного етапу. Бо чинні закони не виконуються, люди звертаються в суди, а вони своїми ухвалами повністю знекровлять країну. Ми приречені виходити на консолідовані рішення. І саме цього вкрай потребує країна.