Два світові винаходи у бджолярстві зробили наші пасічники

Про них вони повідомили на «бджолярському крузі» у селі Коханівка на Вінниччині. Почесний пасічник України Василь Соломка з Києва запропонував новий вид рамки для вуликів, а Юрій Гуслій з Черкащини — незвичний, але дуже простий метод сушіння бджолиного пилку за допомогою... меду.

Приймав учасників «бджолярського кругу» — так пасічники називають свої щорічні зібрання — місцевий пасічник Валерій Лохов. Зробити це було непросто — більш як триста бджолярів з більшості регіонів держави з’їхалися до нього. На подвір’ї, поруч з пасікою, господар встановив великий намет, лави для сидіння, підключив мікрофон, почепив екран для відеозображення. Бджолярі взяли участь у майстер-класі з апробації нових пилкоуловлювачів. Демонстрували нові досягнення у вдосконаленні бджолярської справи. Деякі з них не мають аналогів у світі. Принаймні так стверджує керівник зібрання, Почесний пасічник України, провідний експерт Мінохорони здоров’я, кандидат технічних наук, головний редактор журналу «Бджолярський круг» Василь Соломка. У 90 відсотків пасічників «зірвані» спини.

Уже два перевидання витримала книжка Миколи Горніча «Медові вина України». Щоразу її перевидавали з більшим накладом. За словами автора, відродження виробництва медових вин у нас почалося з 2000 року. Відтоді не зафіксовано жодного випадку отруєння, як це часто буває після вживання міцних алкогольних напоїв. Навіть голова не болітиме від медового вина. На цьому особливо наголошує співрозмовник. У радянські часи «медовух» не виготовляли. Пан Микола каже, що мед тоді був дефіцитним продуктом. Тільки наприкінці 90-х зафіксували його перевиробництво. Це й наштовхнуло пасічників на думку відродити медові напої. Їх ще за часів Київської Русі вихваляли і в нас, і за кордоном. Наші «медовухи» славилися тому, що маємо мед кращий, ніж в багатьох інших країнах. Якість меду залежить від грунтів і рослин, на яких вони ростуть. Саме ці компоненти роблять наш мед багатшим на мікроелементи порівняно з таким само продуктом в інших країнах.

Незважаючи на те, що жоден з пасічників не має ліцензії на виробництво слабоалкогольних медових напоїв, Василю Соломці таки вдалося організувати першу виставку-конкурс «медовух». Її провели у 2004 році в Києві. Попит на них перевершив сподівання.

— Навіть дехто з народних депутатів купував тоді медові вина, — каже Микола Горніч. — Після того я особисто бачив тих самих депутатів на багатьох інших сільськогосподарських виставках. Їм до смаку наші напої. Можливо, саме вони стануть ініціаторами змін до закону. Немає у пасічників таких грошей на ліцензію. Треба здешевити її для пасічників.

Придбати медові вина можна тільки на великих сільськогосподарських виставках. Їх організатори надають пасічникам дозвіл торгувати такими напоями. Отримати ліцензію на їх виготовлення бджолярі не мають можливості — за документ треба заплатити державі 500 тисяч гривень. 

Такі вина виготовляють приблизно за такою самою технологією, як і виноградні. Відмінність хіба що в тому, що основою є натуральний продукт — мед. При виробництві виноградних вин, як відомо, здебільшого використовують порошок.

— Мед у чистому вигляді не бродитиме, — каже автор книжки «Медові вина України», — тому його змішують з водою і варять. Такі вина називають варені. За іншою технологією виготовляють без варіння. Тоді вино має назву ставлене. Далі пасічники використовують класичну технологію з процесом бродіння. Соки додають на власний розсуд — хто яблучні, хто виноградні. Від того залежить не лише смак, а й колір напою.

Загалом до медових вин може входити 12 інгредієнтів. Такі вина належать до слабоалкогольних напоїв. Вони мають міцність від 11 до 18 градусів. Під час виробництва обов’язково дотримуються правила п’яти смакових компонентів. Досягають їх завдяки використанню, зокрема, лимонної кислоти, інших інгредієнтів, бо ж мед продукт дуже солодкий...

Вино, яким частував нас пан Микола, на вигляд мало червоний насичений колір завдяки додаванню виноградного соку. Напій був густим, дуже приємним на смак.

Валерій Лохов раніше працював інженером у Вінниці. Коли придбав хату в Коханівці, захопився бджолами. Спочатку, каже, мав один вулик, потім три. «Відтоді, як на заводі все пішло шкереберть, повністю переключився на пасіку, — каже пан Валерій. — Фактично бджоли нас врятували. Бо і дружині, як і мені, перестали платити зарплату. Треба було думати, як і за що жити далі. Тепер всі на пасіці! Гладимо бджолам спинки і дружина, і двоє синів. Маємо двісті вуликів. Живемо з пасіки. Крім меду, велику увагу приділяємо бджолиному пилку — неоціненному продукту, аналогів якому нема в природі. Під час майстер-класу ми отримали можливість знайомитися з новими пристроями для його збирання, обмінялися схемами їхнього виробництва...»

Найкращий полівітамінний комплекс містить в собі не більш як 40 компонентів. У бджолиному пилку їх налічують понад 300... (Інформація з книги Василя Соломка «Пилок квітковий і наше здоров’я»).

Василь Соломка, Почесний пасічник України, кандидат технічних наук, ініціатор щорічних зібрань пасічників:

— На такі зібрання з’їжджається еліта пасічників України. Найперше хочу від учасників нинішнього «бджолярського кругу» висловити щиру подяку пасічнику Валерію Лохову і його сім’ї не тільки за дружний прийом, а й надання можливості провести майстер-клас на власній пасіці. Ми апробували декілька варіантів нових уловлювачів бджолиного пилку. Їх виготовили і привезли Іван Григорчук з Одеси, В’ячеслав Неліпа з Дніпропетровської області, Іван Волоха з Полтавщини. А Юрій Михайлович Гуслій з Черкащини запропонував новий метод сушіння пилку за допомогою... меду. Мед має властивості відбирати вологу. Як кажуть, все просте — геніальне. Це світове відкриття. Коли він мені сказав про це по телефону, ніч не спав. Ще одна новинка — рамка для вуликів. Її виготовив ваш покірний слуга. Відрізняється від традиційної тим, що складається без використання стамески. По-друге, засновується дротом не за 4—5 хвилин, як раніше, а за 15 секунд. Фіксується у вулику теж простіше. Ми перші їх придумали. Пасічники інших країн не мають таких. Господар зібрання Валерій Лохов порадував виготовленим разом з синами підйомником для вуликів. За статистикою, у 90 відсотків пасічників «зірвані» спини. Попереки болять від того, що постійно треба піднімати вулики. Вони важать нібито небагато — приблизно тридцять кілограмів. Але якщо вуликів 300—400, а в нас є такі, що мають і по тисячі...

Вінницька область.

На знімках: автор рідкісної книжки «Медові вина України» Микола Горніч знає більше двадцяти рецептів виготовлення вина з меду; Валерій Лохов демонстрував гостям власноруч виготовлений пристрій для збирання бджолиного пилку.