Зерно залишається основною валютою

Хоча з окремих полів ще не встигла піти посівна техніка, а в області вже почали думати над тим, як провести жнива, і де зберігати майбутнє збіжжя. Попри всі проблеми, пов’язані насамперед з поганим фінансуванням, господарства відсіялись і мають добрі прогнози на врожай. Зате надії на фінансовий успіх не такі оптимістичні.

Якби не минулорічні врожаї, хто знає, яка б ситуація нині склалась на полях. Без власних грошей і майже повною відсутністю банківських кредитів навряд чи кому вдалось посіяти і десяту частину того, що є, коли б не зернові запаси. З огляду на те, що хліб був і залишається одним із основних джерел прибутку для господарств, на нього знову зробили основну ставку.

Майже 240 тисяч гектарів пшениці піднімається на полях. Після складної зими посіви все-таки порадували агрономів. Хоча на окремих ділянках вони й зріджені, проте загальна картина доволі оптимістична. Допомогла цьому не так природа, як старання господарників. Адже план підживлення було виконано на 130 відсотків. Та й кількість площ, на яких внесли фунгіциди та гербіциди, зросла більш як на п’ятдесят тисяч гектарів порівняно з минулорічними. Така активна робота не минула марно: поки що за доволі обережними прогнозами, бо хто знає, які сюрпризи може принести погода, в області очікують на мільйон тонн хліба.

Практично завершена і сівба кукурудзи, для якої нинішньої весни відвели близько ста тисяч гектарів. В окремих районах до цієї культури поставились з особливою увагою. Так, в Городоцькому попередньо заплановані показники перевиконали ледь не вдвічі. Збільшувати площі взялись переважно ті, хто наперед знає, як розпорядиться врожаєм. А його сподіваються зібрати близько шестисот тисяч тонн. До загального балансу вже включено і 130 тисяч гектарів посіяного ячменю. З цих площ теж сподіваються зібрати не менш як 430 тисяч тонн зерна.

У цьогорічній посівній структурі помітно збільшилась частка сої, яка вже зростає на шістдесяти тисячах гектарів. Починає освоювати подільські поля і соняшник, котрий раніше зустрічався переважно в південних районах.

Єдиною проблемною культурою виявився ріпак. Із майже ста тисяч гектарів осіннього посіву до весни залишилось менше половини. Тож майже дванадцять тисяч гектарів замінили ярим. Але до торішньої позначки у 230 тисяч тонн зібраного ріпаку все одно не вдасться дотягнутись. У господарствах будуть раді й половині цієї кількості.

Взагалі аграрії рахують обережно, знаючи, що якраз на жнивну пору синоптики прогнозують сезон дощів. Тому і середню врожайність закладають дещо нижчу. Та навіть при цьому очікують, що загальний вал зерна має бути не меншим від торішнього і становити близько 2,3 мільйона тонн. А коли так, то вже тепер треба подбати про те, як його збирати. І найголовніше — де зберігати.

Проблеми із зернозбиральною технікою відчують насамперед невеликі господарства, чий технічний парк уже не справляється із теперішнім валом. Адже старенькі «Дони» та «Єнісеї» давно не можуть конкурувати з сучасними комбайнами. Дедалі частіше їх доводиться списувати. Тож вже тепер відомо, що порівняно з минулим роком на жнива вийде на три сотні комбайнів менше.

А от замінити їх на нові буде проблематично. Вже торік темпи закупівлі нової техніки різко впали. Якщо ще два роки тому в агроформуваннях поповнили свій парк майже на півтори сотні комбайнів, то минулоріч змогли купити лише трохи більше сорока. А нині про такі придбання взагалі намагаються не згадувати, адже всі власні фінансові та матеріальні ресурси сільгосппідприємствам доводиться направляти передусім на виконання польових робіт, а не на оновлення технічної бази.

Щоб зібрати минулий урожай, господарствам краю довелось позичати у сусідів понад триста комбайнів. З врахуванням технічних втрат тепер цифра ця буде ще більшою. Тож уже нині варто домовлятись із тими, хто готовий буде надати допомогу в гарячу жнивну пору.

Так само, як і з тими, хто візьметься зберігати зібране. Наразі в області діє близько трьох десятків зернозаготівельних підприємств, серед яких і кілька сучасних елеваторів, збудованих найбільшими аграрними інвесторами. Але всі разом вони зможуть розмістити трохи більше мільйона тонн збіжжя. А оскільки врожай очікується вдвічі більший, то проблема його зберігання стає очевидною.

Вони стали серйозною проблемою для деяких зерносховищ. Залишки на хлібоприймальних підприємствах нині становлять 340 тисяч тонн зерна. Причому на деяких досі зберігається збіжжя ще три-чотирирічної давності й становить воно майже третину всіх залишків. Так, ємності «Хмельницькхлібопродукту» ще й досі практично стовідсотково завантажені. І хоча підприємство має нові потужності, розраховані на 80 тисяч тонн зерна, проте дотепер ці сховища не сертифіковані відповідним чином.

На найбільших комбінатах хлібопродуктів у Дунаївцях та Богданівцях від 20 до 60 площ так само завантажені старим зерном. Переважно це запаси Аграрного фонду, викупити які вже котрий рік не вдається через відсутність фінансування. Уряд знову пообіцяв, що проблему буде розв’язано, але чи справді так станеться, покаже час.

У період посівної більшості господарств довелось використати практично всі свої хлібні запаси. Не було б їх — ні про які добрі надії нині й мови не можна було б вести. Однак складається враження, що сільгосппідприємствам доводиться ходити по одному й тому ж зачарованому колу: вирощене важкою працею йде на те, щоб знову виростити новий врожай. А вкладений у зерносховища «хлібний депозит» не приносить жодних прибуткових відсотків.

За таких умов фінансові установи просто банкрутують. Та виявляється, селянська «валюта» має більший потенціал. Бо всі кризові явища разом і труднощі кожного господарства зокрема так і не змогли зупинити процес. Основи нового врожаю закладені добрі. Тож залишається дочекатися жнив.

Хмельницький.