Товар дешевшає, життя дорожчає

Законопроект, який, за розрахунками уряду, має забезпечити щорічне надходження в держбюджет 16,2 мільярда гривень додаткових доходів, викликав зливу емоцій. Йдеться передусім про бензин, спиртне й цигарки, а також збільшення платежів за спеціальне водокористування (для виробництва напоїв), індексацію за користування надрами, зборів на геологорозвідувальні роботи. Швидше за все, в цілому документ затвердять уже цього тижня.

Водночас заява міністра, буцімто підвищені акцизи на бензин не спричинять їх подорожчання, мала ефект, як від звістки про квітневу дефляцію. Хоч як важко було повірити, що природні сили посприяли зниженню цін на товари продовольчої групи, у благотворний вплив рукотворних сил — нафтопереробних компаній — не вірилося геть-зовсім. Тим паче, що ще не забулося, як торік ставки акцизу зросли з 60 до 110 євро за тонну нафтопродуктів, що обернулося зростанням цін на АЗС. Тепер, на думку директора консалтингової групи «А-95» Сергія Куюна, літр пального має подорожчати щонайменше на 60 копійок. Оператори ринку й не приховують того, що перекладатимуть зростання витрат на гаманці споживачів.

Потребу підвищити акцизи виправдовують незначною їх часткою в ціні бензинів порівняно з Білоруссю і Литвою. Але при цьому випускають з виду, що на кінцеву роздрібну ціну в нашій країні впливає зо два десятки чинників, серед яких акцизний — не головний, але дуже чутливий для кишені. Втім, те саме можна сказати й про ПДВ, який ми сплачуємо в цінах товарів і послуг щодня, і надходження від якого становлять левову частку податкових надходжень до держбюджету. Федір Ярошенко вбачає у квітневому податковому врожаї (на 4,6 мільярда гривень більше, ніж о цій порі торік) наслідки природного відновлення економіки. Але неприродні тенденції, як-то — схильність підприємств до різного роду маніпуляцій, пов’язаних з ухилянням від оподаткування, відкатів та корупційних схем, самі по собі не зникнуть. Мало того, з набранням чинності нових податкових змін (вкотре з порушеннями Податкового кодексу), цілком ймовірно, що неприродне почне брати гору над природним. Адже зауважень назбиралося на 18 сторінках! Усіх обурює втручання податкових органів у регулювання трудових відносин, що провокує появу поліцейських методів у роботі з платниками. Асоціація українських банків застерігає: новий порядок резервування під кредити може призвести до віртуального прибутку з відповідними податковими зобов’язаннями. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко вимушений заспокоювати «спрощенців», мовляв, уряд не збирається скасовувати фіксовані податки. Дехто вважає, що зміни до адміністрування ПДВ перетворюють його на податок з обороту, що дивовижно — через ставку в 20 відсотків, тощо. Розібратися у тому, що природне, а що ні — ще той клопіт, бо в кожної політичної сили свій погляд на податкове навантаження, бо зосередитися заважають задекларовані надходження і дефіцит бюджету та часу — чергова місія МВФ тестуватиме урядові плани на реалістичність. Зрештою, новій владі конче треба довести платникам податків, що її діяльність набагато ефективніша, ніж було. Але виходить не дуже то й оковирно. Законопроект подали на заміну антикризового, він базується на прогнозі економічного зростання, але... закріплює з 1 січня 2011 року авансові сплати ПДВ і акцизних зборів, за що недавно розпікали попередній уряд.

Уряд поінформував парламент через Першого віце-прем’єра Андрія Клюєва про перелік міждержавних угод, підготовлених до підписання в ході офіційного візиту в Україну російського Президента Дмитра Медведєва. Це проекти щодо демаркації україно-російського кордону, співпраці в галузі використання і розвитку навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС, з міжбанківського співробітництва між «Укрексімбанком» та «ВТБ», між Міносвіти та науки України та Міністерством освіти та науки РФ, між Мінкультури і туризму України та Мінкультури РФ. Одразу скажу, що урядова опозиція не повірила в те, що цим обмежиться, хоч то була свого роду публічна відповідь на запитання місяця: «Чи є межа проросійським крокам українського уряду?» Тепер зрозуміло — є. Як з огляду на інтереси великої політики й великого капіталу — це логічно. Але ніхто ні з промовців, ні зі слухачів у парламенті не здатен гарантувати збереження статус-кво надалі. Бракує консолідованої позиції, без якої неможливо проводити довготривалу конструктивну стратегічну політику. Заважає недовір’я одне до одного на рівні села, міста, регіону, сесійної зали. Зрештою, хто б сумнівався у тому, що ця рука не підпише жодного паперу всупереч національним інтересам? Мабуть, той, хто свідомий того, що ці інтереси тлумачать на Сході й Заході по-різному. Хто розуміє різницю між об’єднанням і поглинанням стратегічних активів, між паритетним і нерівноправним партнерством під «дахом» будь-яких утворень. Мало сказати, що створення тристороннього газового консорціуму за участі України, Росії та ЄС в інтересах країни, це треба довести всім політичним таборам і регіонам країни, як то кажуть, не тільки до відома, а й до розуму.

Уряд проголосив намір з 2011 року повертати заощадження вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР, що передбачено змінами до Закону «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». На думку міністра фінансів Федора Ярошенка, це підвищить ефективність використання бюджетних коштів (замість готівкової тисячі задіють безготівку) і прискорить процес погашення держборгу. Гроші сплачуватимуть в установах Ощадбанку в однакових розмірах, незалежно від суми заощаджень. У яких розмірах і відколи, як на мене, залежатиме від динаміки економічного зростання і погашення бюджетного дефіциту. Чи варто нагадувати, що саме через брак бюджетних коштів «прокололися» на реалізації цієї ідеї попередники нинішнього уряду. Але популізм у нашій країні явище нетлінне.

До слова, чимало експертів уже іронізує з цього приводу: до вкладників колишнього Ощадбанку СРСР черга дійде тільки в тому разі, якщо уряд стабілізує ситуацію з виплатами заробітних плат і пенсій.