Мріяти не шкідливо

Про що свідчать черги в поліклініках? Про кволість громадян, насамперед. «Здоров’я нації — багатство країни» — гасло вчорашнє. Нинішнє покоління досить субтильне. Часи, коли держава відносно ситно годувала соціальну сферу, у тім числі медицину, безповоротно канули в Лету. Так, колись вона «балувала» пацієнтів дефіцитом ліків і устаткування. Окремі слуги Гіппократа нехтували деонтологією.

Сьогодні пропозиція медичних препаратів і техніки випереджає попит. А лікарі часом поблажливо посміхаються на відверте хамство відвідувачів. Хворі, що з них візьмеш.

Але беруть. Благодійні внески. На ремонти, обладнання, інструменти, видатковий матеріал. На все, чого не одержують від держави, яка задекларувала безоплатність медичних послуг і залишила галузь один на один з пацієнтами. Вона, дихаючи на ладан, має гостру потребу в ін’єкціях, які одержує, немов із крапельниці.

Як виживає система загалом — знає, мабуть, міністр і його команда.

Як зводить кінці з кінцями окремо взята медустанова?

Із цим запитанням я прийшов до головного лікаря однієї із найкращих поліклінік регіону Тамари Дубинець (на знімку).

До зустрічі з нею, до слова, депутатом Миколаївської міськради, пройшовся сприяючими одужанню світлими чистими коридорами. Здивувався згадуваним чергам біля кабінетів і числу аптечних кіосків. І те, й інше — свідчення того, що здоров’я людей таки кволе.

— А уявіть, у всіх кабінетах, лабораторіях найсучасніше обладнання, завдяки якому в найкоротший термін обстежуються застраховані пацієнти, надаються якісні послуги, — відриває від грішної землі Тамара Іванівна.

Отож... А чому б і не помріяти? В Європі, куди ми так рвемося, на медобслуговування жителів виділяється від 500 до 2000 доларів на рік. У Миколаєві — 370 гривень. Там лікарська ставка... Ні, не дратуватимемо наших, які отримують після інституту 1150 гривень. У Білорусі, Молдові платять у 5 і 4 рази більше відповідно.

Соромно зізнатися: поліклініка фінансується на 62 відсотки від потреби. З них 80 відсотків — так звана зарплата, решта — оплата електроенергії й медикаментів.

— У нас для надання першої допомоги є все, — з гордістю кажуть керівники медустанови.

А на другу допомогу? «Спустіться на перший поверх в аптеку...».

Держава поводиться стосовно медицини як мачуха, але в другій поліклініці, відчувається, є міцний хазяїн. Зрозуміло, це головлікар. Але де він знаходить кошти на ремонти даху, приміщень; фіброгастродуоденоскоп, плівку для рентгена? Дякувати міськраді, яка реалізує свою «Програму здоров’я 2007—2011», і спонсорам, котрі дбають про здоров’я земляків. На ці джерела сподіваються медики, мріючи про комп’ютерний томограф, стоматологічні установки... А, може, з держбюджету «манна» виплеснеться — адже флюорографи і рентгенапарати останніми роками на держкошти закуплено...

Так хочеться створити умови, за яких не відправляли б хворих в інші медустанови через відсутність того чи іншого апарата або приладу.

А позамежне бажання — забезпечити всім необхідним п’ять сімейних амбулаторій. Ще 1989-го в Кульбакіно відкрилася перша в області. Тепер у кожній з них працює лікар, медсестра; функціонують стаціонари денного перебування, процедурний, фізіотерапевтичний, стоматологічний кабінети.

— Людям дуже зручно, — зазначає Тамара Іванівна. — І показники СА гарні: менше випадків інсультів, інфарктів і хворих на туберкульоз. Є можливість ефективніше контролювати здоров’я дітей і матерів. Якби амбулаторії забезпечили апаратами УЗД, рентгенапаратами...

У планах керівництва відкрити СА в Широкій Балці, шукають кошти для купівлі будинку. До слова, гуртожиток на 12 родин поліклініка вже має. Заселяти є кого — лише останнім часом дружний колектив поповнився 12 лікарями й 14 медсестрами. А потрібні ще... 

— Кадрове питання у нас — одне із найгостріших, — каже депутат Дубинець. — Дільничними терапевтами, скажімо, міські медустанови укомплектовано на 64 відсотки. Не вистачає педіатрів, лікарів-лаборантів, рентгенологів. Депутати порушують питання про відкриття філії медуніверситету. У нас працює кафедра підготовки сімейних лікарів і лікарів-інтернів. Може, на її базі створити медичний факультет?  Добре, що керівництво не сліпе і не глухе до медицини. Отже, згодом миколаївці матимуть власну кузню кадрів...

Що ще болить депутату? У місті показники захворюваності на туберкульоз зашкалюють. Припускають, тому, що влада й медики не приховують результати виявлення, а вони досить високі. При «мерові» працює координаційна рада із проблем туберкульозу і СНІДу.

Зроблено багато, але погано те, що хворі не бажають лікуватися.

— Необхідно прийняти нормативні акти про примусове лікування рознощиків палички Коха, — вважає Тамара Іванівна. — У нашому місті вже завершується будівництво спецзакладу для ізоляції пацієнтів. Щоб їх туди помістити на лікування, потрібні відповідні санкції.

Гадаю, турбуватися про права хворих — отже, наражати на небезпеку здоров’я й життя тисяч оточуючих. Адже вони удень і вночі перебувають поруч із джерелами зараження...

— Що відволікає від лікувального процесу? — цікавлюся у Тамари Іванівни.

— Перевіряльники (їх у першому кварталі було 12) створюють відчутний дискомфорт. Контроль у нашій сфері — справа свята, але міра у всьому потрібна.

На жаль, напруження створюють не тільки головлікареві. Її колег, знаю, відволікає від роботи «дев’ятий вал» звітів, які вимагають вищі бюрократи в місті, області, столиці. «Коли нас звільнять від рутинної, нікому не потрібної паперової відписки?» — запитують лікарі. І невесело жартують: «Нам хворі вже заважають працювати».

Помріємо ще про одне: міністр взяв і скасував необґрунтовані перевірки й безглузду звітність. Мріяти для здоров’я не шкідливо...

Миколаїв.