Сьогодні Україна живе під знаком Євро-2012. Підготовка до проведення заключного етапу чемпіонату Європи з футболу визначає багато напрямків економічного розвитку як країни в цілому, так і окремих галузей, стратегічно важливих у цьому зв’язку підприємств. Про те, як готується до Євро Південна залізниця, наш кореспондент розмовляє з її начальником Героєм України Віктором ОСТАПЧУКОМ.

— Вікторе Миколайовичу, якщо судити з Харкова, Південна дорога до Євро-2012 уже готова. Адже за останні роки всі залізничні вокзали міста буквально на очах оновилися, і, впевнений, тут буде комфортно найвибагливішим нашим гостям. Та й в області зміни очевидні. Недавно був у Куп’янську й можу сказати зовсім щиро: новий вокзал цього районного центру зробив би честь будь-якому місту, причому не тільки України.

— Якщо вже заговорили про залізничні вокзали, то вони оновилися не тільки в Харківській області. За останні роки ми їх обновили повсюдно: в обласних центрах — Харкові, Полтаві, Сумах, у невеликих містах і селищах абсолютно всіх регіонів, які обслуговуються Південною залізницею. Багато які з них стали справжньою окрасою своїх населених пунктів, їх візитівками. Це та робота, яку видно. Без сумніву, вона дуже значима, бо вокзали — обличчя і залізниці, і країни.

Водночас оновлення вокзалів — лише мала частина, видима верхівка величезної, системної та цілеспрямованої діяльності з модернізації всієї інфраструктури, якою ми займаємося останні десять років. Для пасажирів вона багато в чому залишається «за кадром», хоча в стратегічному відношенні саме технологічна модернізація є запорукою успіху будь-якого підприємства — як, втім, і в цілому держави, яка не хоче опинитися на узбіччі цивілізації.

Хочу особливо наголосити, що програми з модернізації залізничної інфраструктури, над реалізацією яких ми сьогодні працюємо, були заплановані ще міністром транспорту та зв’язку Георгієм Миколайовичем Кірпою, який був і назавжди залишиться для мене й всіх українських залізничників найяскравішим прикладом справжнього патріотизму та професіоналізму. Завдяки Георгію Миколайовичу галузь зробила «вертикальний зліт», вийшла на зовсім інший рівень, іншу орбіту... При ньому наймасштабніші проекти реалізовувалися у немислимо стислі терміни. До речі кажучи, Ви, напевно, знаєте, що до Євро-2012 планується запровадити швидкісний рух між Києвом і Харковом. Отож ще восени 2004 року Кірпа підписав наказ, відповідно до якого це завдання треба було виконати до 4 листопада 2006 року, до Дня залізничника. І я цілковито впевнений: якби Георгій Миколайович був живий, потяги зі швидкістю 200 км на годину вже давно б курсували між двома столицями. Точно так само ми б уже напевно закінчили будівництво третьої черги приміського термінала «Б» нашого Південного вокзалу у Харкові, що дало змогу б втілити сучасні підходи до міжнародного залізничного сполучення — коли всі митні та прикордонні процедури проводяться на вокзалі, і в потягах людей не піднімають серед ночі для проведення перевірок...

Але я також переконаний, що Євро-2012 — наш шанс зробити другий «вертикальний зліт». Методами і темпами Георгія Миколайовича ми можемо й повинні впроваджувати нові технології, приводити нашу інфраструктуру до європейських зразків.

— Чи враховуються при цьому потреби пересічного українця, для якого, приміром, можливість із комфортом доїхати до своєї присадибної ділянки не менш важлива, ніж уся підготовка до Євро?

— По-іншому й бути не може. Абсолютно все, над чим ми сьогодні працюємо, робиться в інтересах наших, українських, пасажирів і вантажовласників. Модернізація інфраструктури, що проводиться у рамках підготовки до чемпіонату, необхідна насамперед самим жителям України, а Євро-2012 — лише привід прискорити цю роботу.

Що стосується приміських перевезень, то, хоча вони традиційно збиткові, однак у соціальному плані залишаються для нас дуже значимими. І те, що останнім часом ми освоїли у цій сфері чимало новинок, гадаю, краще тому підтвердження.

Зокрема, наша магістраль є піонером у впровадженні рейкових автобусів, завдяки чому у Сумській області (там на маршрут виходять шість автобусів) ми змогли успішно реалізувати сучасну концепцію приміського обслуговування — «комфорт, швидкість, безпека, економічність». До речі кажучи, деякі з дільниц, де зараз курсують рейкові автобуси, раніше взагалі використовувалися тільки для вантажного руху. Ми, певна річ, відремонтували колію, підвищили швидкість руху у два-три рази... Самі рейкові автобуси — дуже комфортні, при цьому вартість проїзду у них набагато нижча, ніж у маршрутках, звідси і їхня величезна затребуваність серед сумчан.

А харків’яни, пасажири напрямку Харків — Козача Лопань, першими оцінять переваги іншої новинки. Буквально днями у нас на Південній стартує пілотний проект з використання у приміському сполученні глобальної навігаційної супутникової системи GPS/GLONASS. На сьогодні дванадцять електросекцій Харківського моторвагонного депо вже оснащені бортовими інтелектуальними комплексами локомотива (БІКЛ), а на станціях Харків-Пасажирський, Дергачі, Слатине й Козача Лопань установлені табло, на яких з’являтиметься інформація про розклад руху електропоїздів, а також — виходячи з реальної дислокації електропоїздів — відомості про відхилення від графіка їхнього руху. Трохи пізніше, у червні-липні, такі табло з’являться на зупинних пунктах цієї дільниці — Цуповці, Нових Дергачах і так далі.

— А хто розробляв саму систему, фахівці Південної залізниці?

— Ні. Ще три роки тому технічна рада «Укрзалізниці» вирішила для відпрацьовування взаємодії систем супутникової навігації з інформаційними системами на залізничному транспорті України прийняти за базову автоматизовану систему «Навігація. Інформація. Управління» (АС «НІУ»), розроблену харківською фірмою «Хартеп». До речі, кістяк групи розроблювачів становлять фахівці, які раніше займалися створенням систем управління для об’єктів ракетно-космічної галузі.

Тоді ж було ухвалено рішення провести випробування дослідних зразків АС «НІУ» на Південній залізниці — адже саме на нашій магістралі традиційно проходить апробація нових розробок з автоматизації технологічних процесів. На базі Інформаційно-обчислювального центру Південної залізниці, лозовського локомотивного депо, харківського электровозного депо «Жовтень» і дорожнього центру управління з перевезення вантажів та пасажирів було створено дослідницький полігон освоєння супутникових технологій.

За час, що минув, системою супутникової навігації обладнані локомотиви, що курсують на сімох напрямках, у тому числі від Лозової до Харків-Сортувального, Полтави, Мерефи та Краснограда, Нижньодніпровського вузла Придніпровської дороги, від Харкова до Сімферополя, Іловайська, Красного Лимана... Перспективи її застосування величезні: від можливості надавати клієнтам відомості про точне місцезнаходження дорогих вантажів у режимі он-лайн (для цього АС «НІУ» встановлюється у вагонах) до надійного забезпечення техніки безпеки наших дорожніх бригад (за допомогою навігаторів системи «НІУ», що заздалегідь інформують колійників про потяги, що наближаються). А щоб Ви більш наочно зрозуміли, наскільки ефективна ця система, наведу лише два факти. Інформаційна підтримка локомотивній бригаді, що її надає БІКЛ, дає можливість машиністу 3 класу забезпечити керування локомотивом на рівні режиму машиніста 1 класу. За цього на одному електровозі ми можемо заощадити електроенергії на суму до 40 тисяч гривень на рік, на одному тепловозі дизельного палива — до 350 тисяч гривень на рік.

— Очевидно, впровадження системи GPS/GLONASS — лише один із багатьох прикладів оновлення Південної залізниці. А яке завдання з модернізації залізниці Ви вважаєте найголовнішим, так би мовити, питанням number one?

— Питання номер один — це, звичайно, електрифікація напрямку Полтава — Кременчук. Причому це завдання, без усякого перебільшення, державної ваги. По-перше, переведення на електротягу цією дільниці дасть змогу підвищити конкурентоспроможність України на ринку транспортних послуг — за рахунок зниження собівартості перевезень і підвищення їхньої безпеки. У минулі два роки ми електрифікували дільницю Кременчук — Бурти з виходом на Одеську залізницю, у вересні 2007-го було закінчено електрифікацію дільниці від Харкова до Полтави. Таким чином, із закінченням робіт на дільниці Полтава — Кременчук вантажопотоки широтного ходу кордон РФ — Куп’янск — Основа — Харків — Полтава одержать повністю електрифіковану дорогу до українських чорноморських портів. І якщо виважено підійти до розміру портових зборів — до нас гарантовано прийдуть і російські, і казахські перевізники, а з ними й мільйони гривень в українську скарбницю...

По-друге, сама залізниця зможе заощаджувати експлуатаційні кошти у сумі 17,1 мільйона на рік.

По-третє, перехід на електричну тягу дасть можливість знизити техногенний вплив на довкілля, а викиди шкідливих речовин, у тому числі вуглекислого газу, будуть зведені до нуля.

По-четверте, це один із масштабних інфраструктурних проектів, що формують промисловий внутрішній попит. Адже ми не обмежуємося власне електрифікацією, тобто встановленням опор і монтажем контактної мережі. Зараз дільниця Полтава — Кременчук, образно кажучи, переживає друге народження. Ми будуємо другу колію на одноколійних перегонах, зводимо нові мости, реконструюємо станції, будуємо нові пости електричної централізації, впроваджуємо сучасні системи автоблокування з тональними рейковими ланцюгами тощо. Природно, при цьому використовуються в основному вітчизняне обладнання та конструкції. Цього тижня, приміром, на тяговій підстанції Полтава—Південна ведеться монтаж другого силового трансформатора потужністю 40 мегаватів, виготовленого в Україні.

Звичайно, якби програма з модернізації дільниці Полтава — Кременчук фінансувалася в необхідних об’ємах, робота велася б зовсім іншими темпами... Однак усі ми розуміємо, що робити її однаково необхідно, тому що це справді внесок у завтрашній і післязавтрашній день незалежної держави Україна. Це робота, плодами якої користуватимуться наші діти, онуки та правнуки.

— До речі, про дітей. На початку травня по «Інтеру» пройшов сюжет про те, як у нас у країні відчужують територію, закривають і перепрофілюють дитячі табори. Південній залізниці вдалося зберегти дитячі табори та соціальну сферу в цілому?

— Так, ми зуміли зберегти все хороше, що було у минулому, — й не просто зберегти, а й примножити. Приміром, нами отримані «у спадок» піонерські табори, побудовані за типовими радянськими проектами, сьогодні по праву вважаються найкращими й комфортними у своїх регіонах. За останні кілька років у них реконструйовано корпуси, побудовано сучасні басейни з підсвічуванням, підігрівом і фільтрацією води, спортмайданчики з необхідним обладнанням, різні атракціони, альпійські гірки тощо. При цьому реконструкцію, приміром, «піонерських» корпусів у нашій євпаторійській «Мрії» можна сміливо порівнювати з новим будівництвом... На початку нинішнього дитячого оздоровчого сезону тут буде відкрито останній із трьох оновлених корпусів, у яких замість багатомісних палат із загальним туалетом у кінці коридору для дітей обладнані двомісні номери класу «люкс» з усіма зручностями, холодильником і телевізором.

Щоліта у шести дорожніх таборах оздоровлюються понад сім тисяч дітей працівників магістралі. Причому комфортний, змістовний відпочинок дитини абсолютно необтяжливий для батьківського бюджету (наприклад, торік за вартості путівки у табір «Молода гвардія» Полтавської дирекції 1580 грн. батьківський внесок становив 240 грн., у табір «Зміна» Харківської дирекції — відповідно 1952 грн. і 293 грн.; у «Мрію» — 2160 грн. і 440 грн.).

Кардинально оновлено і дитячу залізницю Мала Південна, де азам залізничних спеціальностей безплатно навчаються більше тисячі дітей. Сьогодні вона оснащена за найостаннішим словом техніки, краще, ніж навіть «великі» залізниці, а її вихованці мають можливість всебічно розвиватися, подорожувати Україною й навіть їздити ділитися досвідом до закордонних однолітків. Завдяки такій невтомній турботі Південної залізниці наша дитяча магістраль беззмінно, шість разів поспіль ставала переможцем всеукраїнського огляду-конкурсу.

У принципі, про соціальну сферу Південної дороги неможливо сказати двома словами. Тому що нам є чим пишатися — й дорожніми санаторіями, євпаторійським і миргородським, які останнім часом вийшли в лідери вітчизняної курортології. І проведеною величезною роботою із соціального захисту наших шановних ветеранів. І Палацами культури (вони тепер називаються Будинками науки та техніки), в яких художньою самодіяльністю й прикладною творчістю займаються тисячі «жителів півдня» та їхніх дітей. І спортивним комплексом «Локомотив» імені Героя України Георгія Миколайовича Кірпи, в якому проводяться найзначиміші змагання національного та міжнародного рівня, успіхами наших спортсменів, у тому числі волейбольної команди «Локомотив», нині десятикратного чемпіона України...

— Вікторе Миколайовичу, зізнаюся, що я один із давніх і вірних шанувальників харківського «Локомотива». Користуючись нагодою, від усієї душі вітаю Вас із черговою перемогою нашої чудової команди у чемпіонаті країни, а також із виходом до суперліги другої команди. Для всіх харків’ян-любителів волейболу це велика радість!

— Дякую. У свою чергу, запрошую Вас, як відданого вболівальника та журналіста, у гості в ДФСК «Локомотив». Там є що подивитися й про що написати. Адже у нас не тільки найсильніші в Україні волейболісти. У нас краща школа синхронного плавання у країні, її вихованки — учасниці Олімпійських ігор у Пекіні, призери європейських і світових турнірів. Та й команда з міні-футболу, в активі якої значних перемог поки що не дуже багато, теж ще себе покаже... Можна подивитися й наш чудовий дитячий оздоровчий центр «Сонячний», що використовуватиметься під час Євро-2012 як тренувальний центр. У рамках підготовки до чемпіонату там з’являться нові об’єкти, у тому числі два басейни. Один із них ми плануємо використовувати потім для тренувань майстрів синхронного плавання і створення «Театру на воді», в якому виступатимуть після того, як підуть з великого спорту, наші чудові дівчата-синхронниці.

— Обов’язково скористаюся Вашим запрошенням... Ви знаєте, під час нашої розмови про підготовку Південної залізниці до Євро-2012, про її виробничу та соціальну діяльність, згадалося визначення принципу золотого перетину — вищого прояву структурної й функціональної досконалості цілого і його частин у мистецтві, науці й техніці. Напевно, це тому, що, як мені здається, саме за цим принципом працює Ваша магістраль.

Успіхів Вам і спасибі за змістовне інтерв’ю.

Фото В’ячеслава ЛИТВИНОВА.

Харків.