Нещодавно у Верховній Раді відбулися слухання «Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад». Ця тема є надзвичайно актуальною. Адже напрям і темпи розвитку нашої країни, її майбутнє здебільшого залежатимуть від способу формування органів публічної влади. Своє бачення розв’язання самоврядних проблем, зокрема щодо виборчого законодавства, на слуханнях висловили народні депутати, представники громад, асоціацій, науковці, представники уряду, міжнародні експерти. Що саме вони пропонують, якою бачать майбутню виборчу систему — дізнавайтеся із матеріалів розвороту. До уваги наших читачів пропонуємо уривки з виступів учасників засідання.
Володимир Литвин, Голова Верховної Ради України:
— Для цивілізованого структурування у політичному і партійному плані потрібно повернутися до мажоритарної виборчої системи на рівні області включно, а до Верховної Ради України як компроміс, розуміючи реалії, — за відкритими партійними списками. В іншому разі країну колотитиме безкінечно. Це добре, коли у країни є запас міцності. А у нас сьогодні запасу міцності немає, ми повинні жити і працювати виключно з коліс. Тому треба приймати радикальне рішення, наступивши на горло партійним інтересам.
Очевидно, що в умовах, коли розподіл мандатів між кандидатами залежить не від черговості розташування кандидатів у списках, визначеної партією, а встановлюється на основі отриманої кандидатами довіри виборців, обрані депутати зацікавлені у підтриманні зв’язків з виборцями з тим, щоб на наступних місцевих виборах мати більше преференцій. Разом з тим преференційне голосування за напіввідкритими, відкритими списками може застосовуватися лише за трьох умов. Перша — в окрузі розподіляється невелика кількість мандатів, друга — участь у виборах бере невелика кількість суб’єктів виборчого процесу, і третя — партійна система є стабільною, а суспільство більш-менш політично структуроване.
На виборах в округах, де кандидатури висуваються кількістю партій у 30 і 40, виборчий процес при застосуванні такої системи буде заблокований. Це однозначно. Адже до виборчого бюлетеня необхідно внести кілька сотень кандидатів, що зробить його незручним, а підрахунок голосів надзвичайно складним і тривалим.
Отже, в умовах багатопартійності чи не єдиний шлях застосування преференційного голосування полягає у зменшенні виборчого округу та кількості мандатів, що підлягатимуть перерозподілу, та величини списків кандидатів, проте невеликий округ унеможливлює застосування пропорційної виборчої системи.
Отож, попри всі негативи системи голосування за закритими списками, нині відсутні будь-які умови для персоніфікації пропорційних виборчих систем на місцевих виборах. За таких умов слід, очевидно, повернутися до мажоритарної виборчої системи.
Однією із цілей виборчої системи є формування ефективної системи місцевого самоврядування. На жаль, застосування мажоритарної системи відносної більшості на виборах місцевих голів часто призводить до гострого конфлікту між ними та місцевою радою.
Вважаю, що тут нам треба подумати і чітко визначити механізми: систему стримування і противаги. Найбільш ефективним засобом вирішення цієї проблеми, на мою думку, було б запровадження мажоритарної системи абсолютної більшості на виборах міських голів. На першому етапі, можливо, варто запровадити таку модель лише у великих містах, а в разі її ефективності, використовувати на виборах усіх місцевих голів.
Водночас вважаю за необхідне наголосити, що варіативність підходів до реформування виборчої системи на місцевому рівні має в будь-якому разі враховувати не тільки наш власний попередній досвід, а й спиратися на більш прийнятний нам, як з точки зору геополітичних пріоритетів, так і з точки зору історично ментальної наближеності, загальноєвропейський досвід. Реально проаналізований і узагальнений Венеціанською комісією, він уособлюється в п’яти засадничих принципах у сфері виборів, які мають бути: загальними, рівними, вільними, прямими і здійснюватися шляхом таємного голосування.
Ще одне питання, яке потребує вирішення, полягає в тому, що треба в прозорий спосіб, відповідально і демократично сформувати місцеві ради, виконкоми і позбутися такого явища, як протистояння на рівні місцевому, коли голова обласної адміністрації не розмовляє з головою обласної ради, а ті мізерні кошти, які надходять, неможливо розподілити. У зв’язку з чим виникає багато проблем.
Юрій Ключковський, народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування:
— При обранні виборчої системи для тих чи інших виборів недостатньо обмежитися лише критерієм доцільності. Необхідно, насамперед, забезпечити дотримання конституційного статусу виборного органу — правовий критерій. На наше переконання, застосування пропорційної виборчої системи з єдиним закритим списком виключно партійним висуванням та ще й у поєднанні з партійно-імперативним мандатом депутатів місцевих рад не відповідає конституційному статусу виборних органів місцевого самоврядування.
Іван Куліченко, президент Асоціації міст України, міський голова Дніпропетровська:
— Україна — країна з молодою демократією, і у світі не вигадали іншого засобу розвитку демократії, ніж через розвиток місцевого самоврядування. Добре це чи ні, ми не знаємо, але Україна цим шляхом пройде.
Про що б ми не починали говорити на своїх зборах, завжди підходимо до грошей і фінансів, їх завжди немає. А сьогодні, мабуть, найгостріше питання, воно фінансово не зарегульоване, але політично його вирішити важко. Тому я зараз озвучу не свою думку, а рішення зборів Асоціації міст, в яких участь брало 400 міських голів, — система виборів в Україні має бути мажоритарною.
Мені було дуже приємно почути від Президента, що він визнає: пропорційна система виборів в Україні себе не виправдала. Тобто ще один, але вагомий політик на нашому боці. Треба йти, звертатись, працювати і домагатися свого.
Друге питання. Ми не говоримо, на який термін обирати — на чотири чи п’ять років — це не наша компетенція. У нас одне прохання: обирайте на один і той само термін і голів, і ради. Це і є запорукою того, що вони будуть працювати злагоджено.
Третє питання — перманентні вибори. Вибори рад усіх рівнів, міських, сільських і селищних голів — повинні відбуватися в термін, установлений законом. А якщо ти впроміж отримав таке право, значить, твій термін буде коротшим.
І ще одне. Є міста, в яких по два роки, по року не проводять вибори. Ми вважаємо, що треба встановити термін, в який рада повинна призначити наступні вибори, якщо не призначили, це встановлено законом.
І останнє — відкликання. Вважаю, це вже моя пропозиція, що відкликання має бути через референдум як депутата на тому окрузі, де його обирали, так і міського голови.
Микола Сорока, перший заступник міністра регіонального розвитку та будівництва України:
— Розглянувши позиції прихильників мажоритарної та пропорційної систем виборів, на нашу думку, уніфікованою системою виборів може бути змішана система. Безумовно, що при змішаній системі виборів процедура висування кандидатів у депутати місцевих рад за відкритими партійними списками має бути прозорою, зрозумілою і доступною виборцю, сприяти структуризації партійної системи, а не зростанню ролі окремих політичних лідерів.
Мінрегіонбуд вважає, що вибори до місцевих рад мають проводитися за змішаною системою виборів, мажоритарною та пропорційною із відкритими партійними списками, із вилученням виборчих блоків політичних партій з переліку суб’єктів виборчого процесу. Реалізація зазначених пропозицій сприятиме подальшій демократизацій місцевого самоврядування, запровадженню більшої свободи вибору для виборців, а разом з цим і підвищенню відповідальності обраних депутатів місцевих рад перед виборцями.
Григорій Пузан, селищний голова Калинівки Броварського району Київської області:
— За 24 роки перебування в органах місцевого самоврядування я переконався: гіршого способу формування влади на місцях, яка діє нині, придумати важко.
Хто сьогодні представляє інтереси територіальних громад на районному та обласному рівнях? Практично ніхто. Ми самі варимося у власному соку. Партійні фракції у радах — це практично закриті акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю, а точніше сказати, з повною безвідповідальністю. Депутати виконують волю лише своїх очільників, адже діє імперативний мандат. Це просто якийсь абсурд. Депутатами районних, обласних рад, які ніби представляють інтереси сільських громад, обираються люди, які не проживають у цих громадах, які про їхні проблеми нічого не знають. Інтерес у них один — чи не залишився в цих селах ласий шматок землі, який потрібно прихопити, особливо за межами населених пунктів, оскільки сільська громада нею не розпоряджається. Депутата обласної ради, який представляє інтереси нашого району в обласній раді, ми жодного разу не бачили, навіть не знаємо, хто це такий.
Таким чином, впровадження пропорційної системи виборів на місцевому рівні вкрай негативно відбилося на розвитку місцевого самоврядування. Замість передачі влади на місця, в районних, обласних радах почалося протистояння різних політичних сил. І як результат, замість плідної роботи з вирішення нагальних проблем життя людей — боротьба за владу і повноваження.
Ці питання неодноразово обговорювалися на різних форумах. Ми проводили «круглі столи», громадські слухання, соціологічні опитування. Всі наполягають на тому, що слід повернутися до мажоритарної системи виборів на місцевому рівні. Інтереси сільської територіальної громади мають представляти конкретні люди, обрані громадою, а не невідомі особи з партійного мішка.
І ще одна важлива пропозиція. У новій редакції виборчого законодавства передбачити положення, за якими сільський, селищний, міський голова може бути обраний депутатом районної ради. Так само депутатами обласної ради можуть бути обрані голови районних рад та голови міст обласного значення.
Така виборча система дасть змогу сформувати дієздатні органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, які повинні опікуватися насамперед проблемами громади та соціально-економічного розвитку територій, а не партійними протистояннями.
Окрім того, на нашу думку, слід скоротити терміни проведення місцевих виборів з 90 до 60 днів. На місцях усі знають один одного, знають, хто на що здатен. І не потрібно витрачати значні кошти бюджету на довготривалу виборчу кампанію. І, звичайно, термін повноважень місцевих рад і голів повинен бути п’ять років.
Андрій Магера, заступник голови Центральної виборчої комісії:
— Питання вибору виборчої системи — це політичне питання, яке має вирішуватися законодавчим органом у сесійній залі. Яка б не була обрана виборча система, хочу авторитетно заявити, що Центральна виборча комісія готова працювати і готова напрацьовувати відповідні роз’яснення, рекомендації щодо виконання вимог закону.
Хотів би звернути вашу увагу на те, що неприпустимою є ситуація, коли парламент призначає місцеві вибори, а згодом скасовує їх і переносить на іншу дату. В демократичній країні це є неприпустиме явище... Думаю, що так ми можемо занадто далеко зайти: сьогодні переносимо місцеві вибори, завтра — президентські, а післязавтра у когось може виникнути ідея перейти до монархії.
Думаю, що ми демократична держава і будемо дотримуватися усіх вимог Конвенції про захист прав і основних свобод та Європейської конвенції 1950 року.
Мирослав Пітцик, віце-президент з виконавчої роботи Асоціації міст України:
— Хотів би навести аргумент тим, хто за політичну структуризацію дуже піклується. Світ нині занепокоєний тим, що п’ять років тому в більшості країн членів партій було близько чотирьох відсотків, а зараз уже менше двох. Кількість партій в Україні зросла за цей час майже до 200. Уявіть собі відкриті списки у міську раду, де 60 депутатів, багатомандатний округ. Якщо хоча б 20 партій візьмуть участь у виборах. А візьмуть! 20 множимо на 60 — скільки отримаємо? 1200 кандидатів. Це хіба відкритий список? Це ніякі не відкриті списки. Це закритий той же список, бо ніколи мешканець не розбереться в ньому.
І таке. Врешті-решт, партії наші славні не тільки своїми програмами, а й людьми. То давайте, партії, покажіть тих людей, які зможуть реалізувати ці програми. І насамкінець. Місцеве самоврядування має діяти виключно в рамках закону і Конституції України. Яка тут політика? Політика реалізується через прийняття змін до законодавства чи прийняття нових законів. Яка може бути політика територіальної громади, як діяти в межах чинного законодавства? Наша партія одна, прапор наш — це колір асфальту і каналізаційної труби. Тому в мене прохання до всіх політичних сил: підтримати ті напрацювання, які зроблені у Виборчому кодексі та якнайшвидше його прийняти. Україна тільки подякує вам.
Бан’ян Дайан, експерт Ради Європи з питань місцевого самоврядування та гендерної рівності:
— Політика Ради Європи очевидна — збалансована участь чоловіків і жінок у прийнятті політичних рішень. Це забезпечує права людини, соціальну справедливість та необхідні умови для кращого функціонування демократичного суспільства. І ми вітаємо те, що ці питання отримають належну увагу. Президент висловив бажання переглянути ситуацію для того, щоб збільшити кількість жінок, представлених на місцевому рівні. Конституція також гарантує рівність прав і можливостей чоловіків і жінок. І Виборчий кодекс проголошує, що жінки мають такі самі можливості бути кандидатами на виборні посади, як і чоловіки.
Але ми знаємо — реальність інша, зовсім інша. У даний момент поточний проект не містить зобов’язань щодо сприяння гендерній рівності у виборчій системі. Парламентська асамблея Ради Європи вивчила наслідки виборчих систем для досягнення гендерної рівності. Найбільший прогрес у напрямі гендерної рівності забезпечує пропорційна списочна система з легальною квотою кількості жінок. Так звана система «Zіpper», коли у список іде чоловік—жінка, чоловік—жінка. Це має забезпечуватися шляхом ефективних санкцій. Тобто список не буде прийнято, якщо там не буде представників обох статей.
Мажоритарна система менш ефективна, що стосується рівності чоловіків і жінок. Це вимагає, щоб політичні партії висували кандидатів жінок для того, щоб виправити дисбаланс. Але жінки не хочуть висуватися, бо є якісь культурні відмінності, які їх стримують. Сама по собі система виборів не забезпечить рівності. Тож потрібно змінювати культуру, соціальне ставлення, суспільне ставлення до жінок. Але, звичайно, виборча система теж зможе зробити свій внесок.
Володимир Пристюк, голова Луганської обласної ради:
— Розмірковуючи про те, яка система виборів на місцевому й регіональному рівні сьогодні більше підходить Україні, я доходжу, здавалося б, суперечливого висновку. З одного боку, маючи парламент, сформований на пропорційній основі, було б логічно зберегти існуючу систему виборів до місцевих рад, що згодом змусить партії вибудовувати структуровану систему своїх первинних ланок на безпосередню роботу з виборцями на місцях.
З другого боку, вже історично в нашому суспільстві склалася така ситуація, коли виборці бачать у депутатові місцевої ради людину, до якої можна безпосередньо звернутися й чекати від неї допомоги у вирішенні конкретних соціально-побутових проблем.
За пропорційної системи виборів такий зв’язок втрачається, що викликає у виборців розчарування. Серйозною проблемою є й те, що за нинішньої системи виборів порушується Конституція. Постає запитання, як об’єднати інтереси виборців і територіальних громад і при цьому не втратити вже напрацьований досвід застосування пропорційної системи? Вихід тільки один. Застосування змішаної системи, коли половина ради обирається за партійними списками, а друга половина — за мажоритарною або по багатомандатним округам. При цьому вважаю за необхідне встановити диференційований підхід до кількості мандатів у мажоритарному окрузі залежно від чисельності населення, що проживає на його території. Напевно, неправильно, коли представництва сільського району й обласного центру однакові.
Великою проблемою, з якою ми зштовхнулися під час останніх виборів, стало формування селищних і особливо сільських рад. Де до останнього моменту ми не могли заповнити виборчі округи, висунути на них бодай по одному кандидату.
Вирішити проблему вдалося шляхом угод. А точніше — принизливих упрошувань. Як результат, сьогодні насилу доводиться збирати пленарне засідання рад через відсутність кворуму.
Гадаю, буде правильно зменшити кількість мандатів у сільських і селищних радах, попередньо обговоривши це питання в самих же радах.
Мабуть, уже час чесно визнати й інше, що сьогодні в селах і селищах з населенням, скажімо, менше тисячі чоловік, немає потреби формувати ради. Давайте тут обирати, не важливо, як назвемо, голову або старосту, важливо, які функції права будуть за ним закріплені, яка буде система звітності перед виборцями, контроль за його діями.
Останнім часом точаться дискусії з приводу виборів міських голів у два тури, мотивуючи це тим, що в ряді випадків вони обираються незначною частиною виборців. Вважаю ці міркування зовсім неправильними, оскільки у разі недостатньої явки в другому турі може взяти участь ще менша кількість виборців. І в нас такі приклади були.
Й останнє. Необхідно законодавчо підвищити відповідальність суб’єктів виборчого процесу партії або блоків за своїх представників у виборчих комісіях. Мало того, що вони часто, м’яко кажучи, некомпетентні, то ще й блокують роботу комісії. Необхідно передбачити в законі можливість спрощеного порядку виведення таких членів зі складу комісій аж до заміни представниками інших партій, а у разі відсутності таких пропозицій — кандидатурою, яку внесено головою ради.
Євген Карташов, міський голова Запоріжжя:
— Вважаю, що сьогодні ми повинні дати оцінку депутатам цього парламенту, які не хочуть прислухатися до місцевого самоврядування. Ви подивіться, до якої міри розриву людських почуттів приводять будь-які вибори? Скільки бруду ллється сьогодні на виборах? Не відрами, — тазиками кидаються. Закуповують спеціальні канали. Формують відповідну свідомість, брешуть жителям міст. Це все є свідоцтвом того, що на сьогодні не дотримуються законів тут, у парламенті. Як хочуть, так їх і змінюють.
Хіба можна доводити сьогодні державу до такого протистояння одне з одним? Президент чітко і ясно сказав: перше і головне — консолідувати сьогодні суспільство, тобто вибори проводити за мажоритарною системою. Було в нас 18 кандидатів у президенти. Назвіть мені хоч одного кандидата, який балотувався і казав, що хоче йти за змішаною системою виборів або за пропорційною. Жоден кандидат у президенти не декларував цю позицію.
Анатолій Матвієнко, народний депутат України:
— Система формування органів місцевого самоврядування дуже важлива. Але ми маємо відповісти на запитання: «А яке воно те місцеве самоврядування?». Без відповіді на нього те, що ми зараз обговорюємо, кардинально нічого не змінить. Нічого по суті для члена громади це не дасть, і для самої влади в тому числі.
Маємо скласти концепцію комплексного бачення, що таке місцеве самоврядування, включаючи систему виборів, і відповісти на це. І вище політичне керівництво має сказати, що воно це підтримує. І тільки з урахуванням такого комплексного бачення маємо розглядати і вибори. Якщо ми цього не робимо, то ми просто граємося в піддавки.
Тому я виступаю — найперше, — щоб ми звернулися сьогодні не тільки з тим: мажоритарна система чи якась інша, — а з тим, що ми вимагаємо від влади політичної волі провести серйозну місцеву реформу. Якщо ми її не проведемо, то вибори нічого не вирішать. Мало того, ми вступили в дуже велике протиріччя. Будь-яка революція (ми перманентно в ній перебуваємо ще з «горбачовських» часів) вирішує дві проблеми: власності та влади. З власністю ми вирішили, децентралізували її, стала вона переважно приватною, а влада в нас — монопольна держава.
Друге питання: по виборах. Я за мажоритарну систему, за те, щоб, правда, зберегти преференції партіям, щоб усе-таки політично структурувати якоюсь мірою нашу владу і відповідальність підвищити. Але я хочу сказати: якщо ми не вирішимо проблему корупції, яка сьогодні використовується під час виборів, якщо ми цим акцентам не приділимо уваги у виборчому законодавстві, то, даруйте мені, що пропорційна, що мажоритарна.
Василь Титарчук, голова Сквирської районної ради Київської області:
— В органах місцевого самоврядування працюю вже п’ять скликань поспіль. Але поліпшення так і не дочекався.
Як можна бути повноправним господарем на відповідній території, якщо: то компетенція твоя — за межами не твоя, гроші твої — гроші не твої і так далі. Люди цього не розуміють. Розуміють тільки фахівці місцевого самоврядування. Ця проблема шкандибає десятиліттями, але ж нічого не змінюється, абсолютно нічого.
Коли ми найбільш любі? Тільки тоді, коли вибори. Нас знають: чи то політики, чи не політики, де ми, яка наша адреса, вулиця. Вони знають найменшу сільську раду, і не тільки дорогу до неї, а навіть стежку. Але, коли минають вибори, на нас ніхто навіть увагу не звертає.
Стосовно районних і обласних рад. Це специфічні форми рад, які не мають своїх виконавчих органів. Як можна, щоб рада формувала, приймала бюджет, а після його затвердження не мала до кошторису доступу. Навіть заробітну плату мусиш випрошувати і для себе, і для колективу. Хіба це самоврядування? Тут немає ні логіки, ні системи. Навіть ніякого людського ставлення немає.
Сподіваюся, що все-таки Верховна Рада України прислухається до наших зауважень, пропозицій і навіть до нашого крику. Бо це дуже нам болить і пече.
І насамкінець, не хочу нікого образити, але в законі про місцеве самоврядування має бути передбачена якась базова освіта для голови. Повірте, це скликання, яке сьогодні є, мучить і себе, і громаду.
Сергій Мельник, міський голова Хмельницького:
— Для того, щоб справді обстоювати інтереси громади, спочатку треба напрацювати інструментарій. Тому що, як казав колись мій батько, після виборів, як після весілля, — не завжди отримуєш те, що хотів.
На асоціації ми прийняли рішення щодо повернення до мажоритарної системи. Але не до тієї мажоритарної, яка була. Сьогодні сільські ради залишилися на мажоритарній системі. Що, краще стали працювати чи краще стало? Що змінилося у сільських радах?
Треба зважити всі плюси і мінуси. Треба дати можливість рівного конкурентного середовища. Хай це по формі буде мажоритарка, а по суті як би змішана.
Наступне. Вважаю, що міський голова, за якого, наприклад, проголосувало 40 відсотків виборців чи 50, має право бути обраним депутатом обласної ради.
І ще одне питання — це блоки. Це взагалі якась суміш «бульдога з носорогом».
Є партія, нехай і працює. Або давайте ми бар’єр піднімемо трошки, щоб не було партій, які створюються, продаються. Тобто, як на мене, ми спочатку повинні створити інструментарій, який би не дозволяв робити усі ці речі.
Михайло Кривко, голова постійної комісії Рівненської обласної ради з питань освіти, науки, молодіжної політики і фізичної культури і спорту:
— Коли ми говоримо про вибори, повинні думати про те, що паралельно з напрацюванням законодавства, маємо обов’язково подумати і про систему влади. Я прихильник місцевого самоврядування і того, щоб була мажоритарна система. Як мінімум, дві речі ми вирішимо: по-перше, виборці будуть знати свого депутата в обличчя. По-друге, не буде таких викривлень. Все-таки хтось має обстоювати інтереси громади. Бо сьогодні в Рівненській обласній раді більше половини — це представники обласного центру.
Анатолій Федорчук, міський голова Борисполя Київської області:
— Один із народних депутатів, який сьогодні ратував за пропорційну систему, сказав таку фразу, що міські голови виступають за мажоритарну систему тільки через те, що вони не мають впливу на депутатів.
Я не хочу мати вплив на депутатів, я хочу мати нормальну співпрацю з депутатами, які будуть обрані не за закритими списками по партійній системі, а, справді, будуть авторитетні люди в громаді. Ми сядемо за стіл і завжди знайдемо компромісний варіант і вирішимо ті питання, які будуть, дійсно, на користь громаді.
Сьогодні виборча система призвела до того, що сталася підміна понять. Ми вибрали не депутатів, а політичну партію. А якщо правильніше, то ми вибрали політичного лідера, який мав у тому чи іншому регіоні більший імідж і підтримку.
Абсолютно згоден зі своїм колегою, хмельницьким міським головою, що мажоритарна система — це не панацея від усіх бід. Водночас я також виступаю за мажоритарну систему. Але при прийнятті цього закону необхідно передбачити, щоб ця система була відповідальною. Сьогодні міський голова відповідальний перед кримінальним та адміністративним кодексами, перед громадою. Депутати ж відповідальні лише частково перед політичною партією.
У Борисполі ми запровадили таку практику (і я дуже дякую депутатам, які погодилися з цим), що сьогодні кожен із них закріплений за округом, але це, знову ж таки, суперечить Конституції.
Друге. Сьогодні міський голова несе повністю відповідальність за все комунальне господарство, за ситуацію в місті. Водночас він не може обирати своїх заступників, тому що обов’язково повинен погоджувати це із депутатами міської ради. Існує так звана партійна квота: захочуть — проголосують, захочуть — ні.
І останнє. Міський голова може бути звільнений з обійманої посади лише громадою, яка його обрала. Якщо депутати висловлюють йому недовіру, подальший крок — це проведення референдуму та наступні вибори. А не так, як є в багатьох регіонах — дві третини обранців безпідставно голосують.
Денис Ковриженко, директор з правових питань громадської організації «Лабораторії законодавчих ініціатив»:
— Що стосується питання про реформування виборчих систем. Безперечно, ми погоджуємося з тим, що насамперед має забезпечуватись можливість самовисування кандидатів на виборах, і це, власне, відповідатиме кращій європейській практиці.
Стосовно оптимальних систем, про які говорилося, тобто змішана, мажоритарна, пропорційна і так далі, наша позиція в узагальненому вигляді полягає в тому, що система має бути персоніфікована. Але, з другого боку, особисто я схиляюсь більше до мажоритарної системи в багатомандатних округах з декількох причин.
По-перше. На сьогодні система з відкритими списками в умовах існуючої кількості партій не може бути технічно застосована в багатьох випадках.
По-друге. Досвід змішаної системи у нас уже існував на парламентських виборах 2002 року. Наслідки відомі. Якщо брати систему відносної більшості одномандатних округів, то пропадає значна кількість голосів. Мажоритарна система в багатомандатному виборчому окрузі дозволяє компенсувати частину цих недоліків.
Підсумовуючи, наголошу: власне, сама по собі зміна виборчої системи не вирішить те завдання, про яке ми сьогодні говоримо, — це задоволення інтересів територіальних громад. Причина полягає в тому, що, скажімо, ці інтереси — це певна споруда, яка тримається на стовпах. Тобто одним із них є безпосередньо виборче законодавство. Другий аспект — це якість самих політичних партій і режим їх фінансування. Якщо ми змінюємо без перегляду правила гри в частині діяльності політичних партій, так би мовити, сходини, на яких тримається система, тому перейдемо до того, що зараз гроші за місце в списках віддають керівництву партії, завтра їх віддаватимуть безпосередньо в округ виборцям. Тобто фактично політична корупція зберігається.
Крім реформування законодавства про вибори, про партії необхідно також важливу увагу приділити адміністративно-територіальній реформі, реформуванню місцевого самоврядування тощо.
Микола Томенко, заступник Голови Верховної Ради України:
— Я б не був таким категоричним, як міські голови, що от вони точно знають, яка система правильна. Я, наприклад, точно не знаю, яка система правильна. Бо в наших умовах, навіть якщо ухвалити ідеальний закон, через місяць виявиться, що він не працює, або його не хочуть виконувати. Тому тут потрібно шукати компроміс.
Як його шукати? Звичайно, неправильно, коли депутати Верховної Ради будуть говорити, який закон кращий. Але не правильно, якщо і міські голови будуть казати, який закон кращий. Тому що є суспільство. Є фахівці. Є місцеве самоврядування. Є органи центральної влади, які теж шукають баланс. Напевно, треба реагувати ще й на якісь суспільні запити.
Я противник теперішньої системи і закритих партійних списків. І незалежно від рішення фракції буду голосувати за зміну цієї системи. Оскільки абсолютно переконаний, що без дієвої системи місцевого самоврядування нам нема чого чекати від усієї центральної влади, бо тільки система місцевого самоврядування може тиснути на центральну владу в хорошому сенсі та змушувати її приймати якісь рішення.
Загалом, вважаю нашу дискусію конструктивною та ефективною. Але сьогодні парламент без позиції Президента, уряду, коаліції не прийме відповідного рішення. Треба, щоб сьогодні була зрозуміла позиція і тих людей, які перебувають при владі, і щоб вони розуміли, що є опозиція і суспільство. Тільки тоді ми зможемо вийти на це рішення.
Часу мало. Якщо ми зараз не почнемо і на осінній сесії не приймемо стратегічних рішень, я не вірю, що ми взагалі змінимо виборчу систему ближчим часом. Тому, я думаю, парламентські слухання дають можливість трошки змусити і уряд, і Міністерство юстиції, бо я знаю, що Президент дав завдання і Міністерству юстиції працювати над цим, і, відповідно, нашим комітетам зактивізуваться.
Переконаний, ми зможемо отримати спочатку цивілізовану відповідальну систему місцевого самоврядування, а після того вже і цивілізовану відповідальну Верховну Раду України, яку колись з гордістю будемо називати український парламент.
Розворот підготувала Олена ГОРБУНОВА.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
