«Бомжова» доля музею

Влада в районі та селищі останніми роками змінювалась. Молоді керівники не дуже в курсі цієї задавненої проблеми — вони ще в школу ходили, коли районному музею була підготовлена «бомжова» доля. Однак знайшлася людина, яка змогла пролити світло на проблему. Це Олексій Ковальчук, котрий працює завідувачем районного відділу культури тридцять три роки.

— У 1986-му Рокитнівський районний краєзнавчий музей був серед кращих в області, — згадує Олексій Сергійович. — Він мав чимало експонатів, які розміщувались у п’яти кімнатах. Уже не пригадую, які були мотиви, але згодом експонати музею передали місцевому професійно-технічному училищу. А під сам музей почали зводити нове приміщення в центрі міста. Але коли воно було практично готове, на нього стала претендувати районна бібліотека, яка досі розташовувалась у старому й занедбаному одноповерховому будинку. Шальки терезів тоді переважили на користь читальні.

Схоже, влада розмірковувала тоді, що послугами бібліотеки користуються більше людей, а музей може й почекати. Зрештою, згодом під музей вирішили віддати старе приміщення Ощадбанку. Подейкують, що влада мала намір на цьому місці (воно ж бо в центрі селища) звести новий будинок під музей. Щоправда, коштів ніхто не виділив, відтак реалізація цього благородного наміру залишалась під великим запитанням. Саме ж рішення нагадувало бажання влади приспати думку громадськості, яка вряди-годи наважувалась цікавитись долею музею.

Тим часом у приміщенні, де мав бути музей, «поселились» комунальники та соціалісти, облаштувавши тут свій невеличкий партійний офіс.

До влади приходили різні політичні сили, змінювались ідеологічні пріоритети. На жаль, ніхто поки що не домігся, щоб музею в селищі Рокитне нарешті дали притулок, щоб поповнити його новими експонатами, щоб сюди йшли люди з бажанням спізнати історію свого краю. До речі, у школах району кімнати бойової слави замінюють етнографічними. А чому б не залишити й ті, й ті? Адже того, що було, не замовчати. Та й який у тому сенс?