Інститут законодавства Верховної Ради України продовжує започатковану серію тематичних науково-практичних семінарів з питань кодифікаційної діяльності в Україні.
Так, нещодавно відбувся «круглий стіл» на тему «Проблеми кодифікації соціального законодавства України».
Метою обговорення учасників «круглого столу» було вирішення питань: законодавчих пріоритетів соціальної політики України, наукового супроводу кодифікації соціального законодавства України, проблем адаптації соціального законодавства України до законодавства Європейського Союзу, перспектив кодифікаційної діяльності у сфері соціального забезпечення.
У роботі «круглого столу» взяли участь: провідні науковці, представники органів державної влади, наукових установ, вищих навчальних закладів, громадських організацій.
Досліджуючи проблемні питання кодифікації соціального законодавства, учасники «круглого столу» виходили з того, що в юридичній науці і практиці під кодифікацією, як правило, розуміють діяльність, спрямовану на переробку чинного законодавства шляхом підготовки та прийняття нового, узагальнювального, юридично цілісного і внутрішньо узгодженого кодифікованого акта, в якому на підставі єдиних принципів досягається правове регулювання відносно однорідних і достатньо стабільних суспільних відносин.
Зокрема, директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко наголосив на необхідності вдосконалення правового регулювання державної соціальної політики як основного напряму діяльності українського парламенту та зауважив, що наявність значної кількості нормативно-правових актів у цій сфері сприяє науковій дискусії щодо визначення шляхів упорядкування соціального законодавства України. Водночас було вказано на те, що спрощене розуміння кодифікації законодавства як механічного скупчення певного масиву правових норм, а також інтенсивна, подекуди поспішна кодифікаційна діяльність не забезпечує вирішення її основного завдання — стабільності законодавчого регулювання певних суспільних відносин. Тому кодифікаційні процеси в Україні вимагають виваженого, системного цілісного підходу, спрямованого на досягнення бажаного результату.
Перший заступник директора інституту, доктор юридичних наук, професор Олег Зайчук звернув увагу присутніх на те, що основним завданням та пріоритетом сучасної соціальної політики є докорінна реструктуризація всієї системи соціальної інфраструктури суспільства та недопущення руйнації існуючих соціальних надбань.
У свою чергу, заступник завідувача секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Віктор Новіков підкреслив актуальність прийняття Трудового кодексу України, проект якого позитивно оцінено експертами Міжнародної організації праці, та зазначив, що оновлене трудове законодавство відіграє ключову роль у забезпеченні матеріального і культурного рівня населення, його подальшого розвитку як соціально захищеної нації.
Начальник відділу з питань соціального захисту департаменту соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції України Тетяна Гліб погодилась із необхідністю забезпечення узгодженості й компактності національного законодавства, звільнення нормативного масиву від застарілих норм, що не виправдали себе, а також вказала на проблеми кодифікації соціального законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема в частині запровадження в Україні єдиного соціального внеску, що має забезпечити зосередження функцій, пов’язаних з формуванням страхових коштів, в єдиному органі.
Також було приділено значну увагу структурі і змісту проекту Соціального кодексу: предмету кодифікації, суб’єктам соціальних правовідносин; засадничим положенням соціального права тощо. Учасники «круглого столу» дійшли згоди, що вибір назви та сфери правового регулювання проекту повинні здійснюватись виходячи із структури норм Європейської соціальної хартії та Європейського кодексу соціального забезпечення, які передбачають встановлення базових громадянських прав щодо основних видів соціального ризику та законотворчої практики європейських країн. В основі ж предмета правового регулювання мають бути права громадян за певним видом соціального ризику, а формування організаційно-правової форми щодо регулювання соціальних відносин — обумовлюватись необхідністю забезпечення цих прав.
У контексті кодифікації пенсійного законодавства України, зокрема прийняття Пенсійного кодексу, особливий інтерес та жваве обговорення викликало питання щодо встановлення критеріїв диференціації видів пенсійного забезпечення, зокрема граничних вікових меж.
Крім того, учасники «круглого столу» висловили конкретні пропозиції та зауваження до: проекту Трудового кодексу України (в частині оплати праці); чинних законів України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про відпустки», «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС» та інших нормативно-правових актів.
Підсумовано, що процес кодифікації соціального законодавства України покликаний об’єднати, гармонізувати й розвивати норми і принципи суспільних відносин, визначених у національному законодавстві; враховувати ратифіковані Україною міжнародні договори; легалізувати позитивний досвід у сфері соціальних відносин, загальнолюдські цінності, визначені в Статуті ООН, Декларації прав людини, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, рекомендаціях Ради Європи та Міжнародної організації праці й інших загальноприйнятих міждержавних нормативних актах, які сьогодні виступають у ролі стандартів, що визначають цивілізованість не лише окремої країни, а й світового співтовариства в цілому.
Учасники «круглого столу» узагальнили свої думки про перспективи кодифікації соціального законодавства та виробили рекомендації щодо забезпечення правової системи України якісними нормативно-правовими актами у сфері державної соціальної політики, які буде враховано Інститутом законодавства Верховної Ради України у подальшій законопроектній роботі.
