Касетна «бомба» з фальшивою начинкою, або Скільки потрібно експертиз «плівок Мельниченка», щоб встановити істину?

Вище уже згадувалося, що у Чехії майор-утікач взявся освоювати комп’ютер. Але не тільки. У книзі «У центрі касетного скандалу» дружина Володимира Цвіля, яка 2001 року також прожила три місяці в Остраві, пригадує: «Мельниченко весь час сидів за комп’ютером і працював зі своїми записами. Я також інколи приходила і слухала їх. Було цікаво. СПЕРШУ майор розбирався у СПРАВІ ГОНГАДЗЕ. Він щиро цікавився цим і прослухав усі розмови, які стосувалися журналіста.

Потім Мороз почав замовляти йому, що ще потрібно знайти у записах. Микола слабо орієнтувався у політиці, а його просили знайти щось на Деркача, на Потебенька, на Волкова, інших людей із оточення Кучми. Після отримання замовлення, він щось СЛУХАВ, МОНТУВАВ, РОЗШИФРОВУВАВ. Сидячи в навушниках за комп’ютером, Микола працював по дванадцять годин на добу.

Усі побутові проблеми майора вирішував Болданюк: він передавав йому гроші, постійно допомагав з технікою — діставав компакт-диски, батарейки, касети, програми та інше, необхідне для комп’ютера...»

З чим важко погодитися з автором спогадів, то це що майор-утікач слабо орієнтувався у політиці. Адже майже вісім років він пропрацював в Управлінні державної охорони. І пройшов за цей час шлях від випускника одного з найкращих військових навчальних закладів зв’язку колишнього СРСР — КВІРТУ, лейтенанта, до майора. А це означає, що всі свої звання він отримував достроково. За ці роки він не міг не дізнатися, хто є хто в політиці, в оточенні Кучми. Тим більше, що він не тільки обстежував кабінет першої особи держави, щоб там не було записувальних пристроїв, а й працював під час виїздів Президента у регіони, на зустрічі з виборцями тощо.

Скоріше за все, напрошується ТАКА ВЕРСІЯ: ЗАПИСИ РОБИЛИ ІНШІ ЛЮДИ, а Мельниченка лише використали для того, щоб їх оприлюднити. Для достовірності його заяв і була створена фонотека, яку він і вивчав у Чехії, а також спробував свої сили у монтажі цих записів. Бо, як стверджує Володимир Цвіль, «ЗАПИСИ КУЧМИ опинилися на КОМП’ЮТЕРІ Миколи уже в Чехії — раніше він був порожній. А усі компакт-диски, які привіз майор, з найпершого дня ЗБЕРІГАЛИСЯ у Болданюка».

Із книги «У центрі касетного скандалу»: «17 січня 2001 року Рудьковський привіз у Київ два компакт-диски із записами із кабінету президента. Прокуратура влаштувала у його квартирі обшук, після чого він опинився у центрі уваги преси. Саме Рудьковському приписали фінансування касетного скандалу і фальсифікацію розмов Кучми. Справа в тому, що у привезених із Чехії записах справді містився монтаж. Заледве навчившись працювати на комп’ютері, Микола нагородив такого, що експерти у Києві схопилися за голову. Він ВИРІЗАВ із своїх записів окремі фрагменти, ПЕРЕСТАВЛЯВ їх місцями, при цьому ПЛУТАВ дати. МІСЦЯ МОЖНТАЖНИХ СКЛЕЙОК ВІН ТО ПОЗНАЧАВ, ТО ЗАБУВАВ ПРО ЦЕ. Це дало підстави Генпрокуратурі заявити про фальсифікацію приписуваних Кучмі висловлювань про Гонгадзе. ПРОТИ МИКОЛИ БУЛО ПОРУШЕНО КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ — його звинуватили у перевищенні службових повноважень і наклепі на найвищих державних діячів України».

Іще одним побічним доказом того, що за записами у кабінеті Кучми стоять інші люди, є свідчення уже згадуваного колишнього співробітника першого головного управління (розвідка) КДБ Юрія Швеця, який сказав в інтерв’ю для Інтернет-сайту «Трибуна»: «Понад те, він привіз у США компромат на Ющенка. Це дві сторінки в один інтервал, ДЕ ВКАЗАНІ ПОСИЛАННЯ НА ЗАПИСИ У КАБІНЕТІ КУЧМИ, в ході яких Ющенка обливали помиями. І ЦІ ЗАПИСИ З СІЧНЯ ПО ВЕРЕСЕНЬ 2000 РОКУ. З досвіду роботи із записами Кучми можу сказати, що ДЛЯ СКЛАДАННЯ ТАКОГО СПИСКУ ОДНІЙ ЛЮДИНІ МОЖЕ ЗНАДОБИТИСЯ ЩОНАЙМЕНШЕ МІСЯЦЬ РОБОТИ ПО ВІСІМ ГОДИН НА ДЕНЬ...

... Але... коли я питав Миколу, що там, на записах, він не міг конкретно пояснити. У нього був блокнот, і він у нього постійно заглядав... ... Чи то пам’ять у нього погана, чи то читав конспект вказівок».

Власне так можна охарактеризувати спроби експертів встановити істину у «справі Георгія Гонгадзе» за допомогою «плівок Мельниченка». (Вони, як ми вже писали, тривають і досі.) Що цікаво, ніхто не збирається порахувати, скільки ж уже проведено експертиз. За підрахунками автора цієї публікації, П’ЯТЬ! Нині триває ШОСТА.

А першу експертизу записів у кабінеті Президента провели голландці ще у листопаді 2000 року, до того, як їх оприлюднив лідер соціалістів Олександр Мороз. Місцева журналістка Корін де Вріс і редакція газети «Волкскрант», у якій вона працювала, вирішили допомогти встановити істину і передали запис нібито розмов Леоніда Кучми про Георгія Гонгадзе на експертизу тамтешній організації TNO. Однак голландські фахівці не взяли на себе сміливість стверджувати, що «голоси на плівці належать людям, про яких казав Олександр Мороз». (Цитую за газетою «2000», №11, 2001 рік.) Як вони пояснили Корін де Вріс, «якість запису надто погана», а відтак «РЕЗУЛЬТАТИ НЕ МОЖУТЬ БУТИ АБСОЛЮТНО ТОЧНИМИ». (Обов’язково зверніть увагу на словосполучення «АБСОЛЮТНО ТОЧНИМИ», оскільки про це мова йтиме іще не раз).

Однак, попри НЕГАТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ експертизи, Олександр Мороз оприлюднив плівку, з якої і ПОЧАВСЯ «касетний скандал». (Зверну увагу і на таке. Й досі вважається, що плівку на експертизу передав лідер соціалістів. Але Корін де Вріс в інтерв’ю, яке ми цитували, спростовує це твердження. Вона стверджує, що «познайомилася з ним, коли він знаходився у Будапешті... Але був ще один контакт з ЛЮДИНОЮ, імені якої вона не може назвати... Бо «пообіцяла не робити цього.» Ця людина, схоже, і передала плівку голландській журналістці. Не виключено, що цій людині вона телефонувала після експертизи і сказала: «Вибачте, ЦЕ НЕМОЖЛИВО. ЦЕ НАДТО ВІДПОВІДАЛЬНО. НАЯВНІСТЬ АУДІОКАСЕТИ ІЩЕ НІ ПРО ЩО НЕ ГОВОРИТЬ. Мені треба точно знати, кому належать голоси. Нехай про ЦЕ СКАЖЕ МОРОЗ або ХТОСЬ ІНШИЙ, кому вони добре відомі...» Одначе й досі ім’я тої людини покрите таємницею, хоча воно могло пролити світло на тих, ХТО стояв за касетним скандалом»).

Наступну експертизу на початку 2001 року проводив віденський Інститут вільної преси. Цитую за книгою Володимира Цвіля: «Тепер Микола великі надії покладав на експертизу його записів у Відні. Йому здавалося, що визнання їх автентичності означатиме перемогу над Кучмою. Одначе висновки експертизи, проведеної віденським Інститутом вільної преси на замовлення парламентської комісії, були невизначеними. ОДНОЗНАЧНОЇ ВІДПОВІДІ експертиза не дала, обмежившись констатацією: «Складно ПОВІРИТИ у те, що така велика кількість документальних доказів могла бути змонтована або сфальсифікована». Решта формулювань були ще більш розпливчастими. Довідавшись про такий вердикт, Мельниченко дуже розстроївся. Він вважав, що ЕКСПЕРТИЗУ ПРОВАЛИЛИ ДЕПУТАТИ».

Проте Мельниченко не полишав надії знайти заклад, який довів би автентичність записів. Володимир Цвіль пише: «Як відомо, ні голландська, ні віденська експертизи не змогли дати стопроцентну гарантію їхньої оригінальності. А тому потрібна була нова експертиза, яка б, нарешті, однозначно підтвердила аутентичність записаних розмов Кучми. Про це давно турбувався Купчинський (Роман Купчинський у ті часи керував українською редакцією радіостанції «Свобода» — В. К.)»

Було обрано експерта Брюса Кенніга, про якого ми вже писали. Схоже, через те, що саме його фірма «БЕК ТЕК» засвітилася у любовному скандалі тодішнього Президента США Білла Клінтона і практикантки Білого дому Моніки Левінськи. Вона проводила експертизу плівок із записами телефонних розмов Моніки із її знайомою Ліндою Тріп. А тому фірма була на слуху, що додавало їй авторитету.

Володимир Цвіль пише: «Коли взявся за роботу, американець попередив клієнтів, що наполягає на наданні оригіналів — цифрового диктофону і чіпів. Такої апаратури у Мельниченка при від’їзді із України не було. Усе це з’явилося уже в Америці (див. главку «Клонована «Тошиба» — В. К.)...

...У подальшому фрагменти, які мали піддатися експертизі, СПЕЦІАЛЬНО ПЕРЕПИСУВАЛИСЯ на «Тошибу» з комп’ютера Мельниченка. Дуже просто: по дроту, через вихід для навушників. Так з’являлися «оригінальні записи», які потрапляли до «БЕК ТЕК». Щоправда, при цьому виник один казус: чіпи, які ВИКОРИСТОВУВАВ Микола, були куплені в Америці і виготовлені у 2001 році». (Зауважу: Юрій Швець у вже згадуваному інтерв’ю стверджує, що Микола Мельниченко «... десять дисків... продав у Фонд громадянських свобод — там усі файли DMR формату (тобто файли «Тошиби») датовані одним днем. І це свідчить, що всі ці файли робилися в один день. Якби оригінальні записи були зроблені «Тошибою», як стверджує Коля, то файли були б датовані різними днями...»

Висновок «БЕК ТЕК», попри наведені факти, був такий: «Проте, базуючись на проведеному аналізі, компанія «БЕК ТЕК» вважає, що п’ять вказаних відрізків у двох файлах запису Q1 цілісні і не піддавалися змінам. Будь-які цифрові маніпуляції із записом вкрай малоймовірні, але якби вони мали місце, найбільш імовірний сценарій їх застосування — втрата даних, а не добавлення змісту чи його монтаж».

Однак, як з’ясувалося, інші експерти з акустики не погодилися з цим. Так, тижневик «2000» 25 жовтня 2002 року надрукував результат експертизи доктора Френча і його колеги Харрісона, які визнали висновки «БЕК ТЕК» про автентичність плівок Мельниченка НЕДОЛУГИМИ. В інтерв’ю тижневику (№44, 2002 рік) Пітер Френч заявив, що «готовий направити доповідь про результати роботи Брюса Кенніга щодо досліджень плівок Мельниченка в суд... Готовий особисто виступити в суді». Окрім того, він зауважив: «Питання навіть не в тому, як плівку МОНТУВАЛИ. Багато що залежить від того, ЯК був ЗРОБЛЕНИЙ ОРИГІНАЛЬНИЙ ЗАПИС». А наприкінці інтерв’ю додав: «Хочу ще раз підкреслити, що БУДЬ-ЯКІ категоричні ТВЕРДЖЕННЯ ПРО БЕЗУМОВНУ АВТЕНТИЧНІСТЬ ЦИХ ПЛІВОК — так як це було представлено у висновку Брюса Кенніга, НІЧИМ НЕ ОБГРУНТОВАНІ. Українці повинні покладатися на здоровий глузд і на те, що істина коли-небудь восторжествує. Повторюю, що СУЧАСНА ТЕХНОЛОГІЯ ДОЗВОЛЯЄ РОБИТИ МОНТАЖ У ЦИФРОВОМУ ФОРМАТІ НА ТАКОМУ РІВНІ, ЯКИЙ ВИКЛЮЧАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ ЙОГО ЕКСПЕРТАМИ, і тому може успішно використовуватися зловмисниками».

А ось свідчення Юрія Швеця Інтернет-сайту «Трибуна»: «Далі з Кеннігом я почав спілкуватися регулярно. І ось що з’ясувалося: Микола йому дав копії на компакт-дисках. І Кенніг йому сказав: Миколо, щоб 100-відсотково точно провести експертизу, потрібні оригінали. На крайній випадок —клон. А копія практично не піддається експертизі. А тому в майбутньому давай мені оригінал.

Приходить «Кольчуга» на CD — звичайно, копія. Потім з’ясувалося, що Микола здав Кеннігу смарт-карту з «Кольчугою», стверджуючи, що це оригінал. Він про це і Жиру як голові парламентської комісії сказав: віддав оригінал. Кенніг — експертизу: все нормально.

А до цього мені телефонує Микола і просить: зателефонуй Омельченку і попроси, щоб він купив мені у Києві смарт-карти. Я телефоную Гриші, Гриша купляє, присилає, я віддаю Миколі. А там уже експертиза по «Кольчузі» пішла. Він мені знову телефонує: попроси іще. Я знову телефоную Гриші. Гриша знову купляє чіп, але на цей раз на 32 мегабайти. Микола каже: не годиться. Я — як же так? Нормальна карта на 32 мегабайти. А він: розумієш, у 2000 році не було карт на 32 мегабайти, були тільки на 16 мегабайт!

— Так. Тобто він СФАЛЬШУВАВ РЕЧДОК по кримінальній справі, що є дуже серйозним КРИМІНАЛЬНИМ ЗЛОЧИНОМ».

Іще дві експертизи відбулися в Україні. За підсумками першого дослідження експерти, за словами директора Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції Олександра Крутя, дійшли такого висновку: «Ці записи є змонтованою копією, і ідентифікувати голоси на них неможливо». Другу проводили фахівці зі Служби безпеки України. Про її результати майже нічого невідомо. Твердження екс-голови СБУ Олександра Турчинова про те, що вдалося довести автентичність записів, спростував його наступник на посаді керівника Служби Ігор Дріжчаний в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня».

Її висловив в інтерв’ю одному з видань завідуючий лабораторією комп’ютерних досліджень і цифрових технологій Київського НДІ судових експертиз Кирило Усков іще 19 липня 2005 року:

— Для того, щоб реально оцінити записи майора Мельниченка, ТРЕБА ВИТРЯХНУТИ із нього УСЕ ОБЛАДНАННЯ, яким він користувався, і щоб він пояснив, ЗВІДКИ ВІВСЯ ЗАПИС. Якщо записи не могли бути отримані тим способом, як він стверджує (а поки що з його слів мало що підтверджується), тоді постає інше запитання: ЗВІДКИ ВОНИ ВЗЯЛИСЯ? Особисто у мене виникає великий сумнів в участі Мельниченка у тих записах. В УСЯКОМУ РАЗІ ВІН СЛАБО РОЗБИРАЄТЬСЯ В ТОМУ, ЩО, ВЛАСНЕ, У НЬОГО ЗАПИСАНЕ.

— Ми проводили масу експериментів, і однозначно можу сказати — не під диваном. Можливо, якась частина запису і була отримана там, але далеко не весь. Судячи зі звуку, диктофон знаходився ближче до столу, аніж до дивана. ЗНОВУ Ж ТАКИ, ДИКТОФОНА ТАМ МОГЛО І НЕ БУТИ, ЦЕ МІГ БУТИ ЖУЧОК. Ось коли свідчення Мельниченка, як це конкретно робилося, «зростуться» з експериментальним відтворенням, тоді можна буде про щось говорити. Єдиний висновок, який можна зробити: ХТОСЬ ЩОСЬ ЗАПИСУВАВ, І ГОЛОС НА ПЛІВЦІ СХОЖИЙ НА ГОЛОС КУЧМИ».

Під таким заголовком тижневик «2000» опублікував минулого року статтю Володимира Сенчихіна. У ній йшлося про деякі чергові висловлювання Миколи Мельниченка. Автор також звернув увагу, на те, що у рамках справи про вбивство Георгія Гонгадзе відбудеться комплексна судово-фоноскопічна експертиза, для якої обрано «троє європейських фахівців із двох країн». 

Володимир Сенчихін пише: «Водночас варто відзначити, що у європейській практиці прийнята ЙМОВІРНА форма висновків експертів. А от вітчизняні спеціалісти в області фоноскопії стверджують, що в Україні існує методика досліджень цифрових носіїв на предмет автентичності, причому наші експерти за прийнятної якості запису можуть зробити СТОВІДСОТКОВИЙ ВИСНОВОК про те, кому саме належить той чи інший голос. Чому ж ПЕРЕВАГУ надано ЗАКОРДОННИМ ФАХІВЦЯМ?

При цьому варто не забувати, що в епоху цифрової техніки деякі «спеціалісти» можуть ТАК ЗМОНТУВАТИ запис, що голосом Папи Римського буде лунати відверте богохульство».

На запитання автора статті, чому експертиза проводиться за кордоном, спробуємо все-таки дати відповідь. Хоча й він сам до певної міри відповів на нього. Ті, хто замислював спецоперацію і втілював її у життя, добре знали про те, що іноземні експерти не дадуть, скористаємося терміном голландських фахівців, АБСОЮТНО ТОЧНОГО ВИСНОВКУ про те, кому належать голоси. Саме тому майор Мельниченко вимагав проводити експертизу в Європі під егідою Парламентської Асамблеї Ради Європи. Адже за таких умов можна стверджувати і про 50-відсоткову, і про 65-відсоткову упевненість, що записані голоси належать тим, на кого вказує пальцем колишній майор. І ті, хто підказав колишньому майору наполягати на експертизі за кордоном, добре про це знали. Бо ІСТИНА їм була не потрібна. Хоча, як стверджував у вже згадуваному інтерв’ю англійський фахівець Пітер Френч: «У судовій акустиці — як НАУЦІ ТОЧНІЙ — немає американських чи англійських стандартів».

Окрім того, загостримо увагу на одному епізоді із книги Володимира Цвіля «У центрі касетного скандалу». У розділі «Світанок на Манхеттені» автор розповідає про те, як вперше прилетів у США, щоб зустрітися з Миколою Мельниченком. Там була і головний редактор «Української правди» Олена Притула. Не буду переповідати усі подробиці, зупинюся лише на одному епізоді: «У цей час у Притули задзвонив мобільний телефон. На зв’язку була ведуча журналістка України Юлія Мостова. Притиснувши трубку до вуха, Олена швидко заговорила:

— Юля, я у Нью-Йорку. Це все правда. Я ж казала тобі, що Мороз не здатний брехати. Я бачила живого Мельниченка і слухала його записи. Це все правда.

Потім наступила пауза. Вислухавши запитання, Притула добавила:

— Це — М. Він вирізав звідти М.

Журналістка мала на увазі, що саме М. натравлював Кучму на Гонгадзе, а потім, МОНТУЮЧИ свої ЗАПИСИ, Мельниченко видаляв із них голос М.». 

Тобто, з усього випливає, що плівки, як і записувальні пристрої, далеко не оригінальні. І піддавалися вони різним маніпуляціям неодноразово. Тож виникає запитання: ЩО Ж МОЖУТЬ після цього ВСТАНОВИТИ ІНОЗЕМНІ ЕКСПЕРТИ, на яких так сподівається Олександр Медведько?

Ми вже писали про те, що Генеральна прокуратура порушила справу проти майора Мельниченка. Однак на початку 2005 року тодішній Генеральний прокурор Святослав Піскун закрив її. На нашу думку, даремно. Бо, як бачимо, касетну «бомбу» з фальшивою начинкою таки пробують використати з певною не вельми, скажемо м’яко, благородною метою.

З другого боку, як випливає з книги «У центрі касетного скандалу», компакт-диски Мельниченка потрапили до рук працівників Федерального бюро розшуку. Зокрема, Володимир Цвіль стверджує: «Кампанією з розкрутки «кольчужного» скандалу займалися Швець і Купчинський... Особливо старався Швець. Для нього не було ніяких перешкод — він був готовий «мочити» Кучму будь-якими методами. Державні секрети України його абсолютно не турбували. Навпаки, він щиро гордився тим, що ЗДАВ ОТРИМАНІ ВІД МАЙОРА ЗАПИСИ у ФБР».

Одначе нас найменше цікавить, що ЗРОБИВ Юрій Швець. Носієм українських державних секретів останній не був, як і не був ГРОМАДЯНИНОМ України. Найбільша вина за те, що державні секрети нашої країни «гуляють» за океаном, лягає саме на майора Мельниченка. З його «легкої руки» розгорівся скандал довкола радіолокаційної станції «Кольчуга», американські експерти довідалися, де їх виробляють в Україні, і тому подібне. Мельниченко не тільки володів НЕСАНКЦІОНОВАНИМИ записами розмов у головному кабінеті країни, він не тільки ЧУДОВО РОЗУМІВ, що записи МІСТЯТЬ ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ, але й СПРИЯВ тому, не буду стверджувати — умисно, що нею заволоділи працівники спецслужб США. А можливо, й ІНШИХ КРАЇН. Не можна виключати, що рано чи пізно вони знову можуть відгукнутися для країни у майбутньому. Власне саме тому Микола Мельниченко повинен постати перед українським судом. Тим більше, що норми закону про РОЗГОЛОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ ніхто не відміняв. Сподіваюся, Генеральна прокуратура відреагує відповідним чином на нашу публікацію і порушить карну справу проти Мельниченка за відповідними статтями закону.