Включити волинський серпанок до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО ініціює Рівненська ОДА та громадська організація «Центр дослідження відродження Волині». Він може стати візитівкою Рівненщини. Уперше в України ткалям майстерні ручного ткацтва «Легенди Волині», що у місті Радивилові на Рівненщині, вдалося відродити технологію ткання серпанкового полотна, для чого їм знадобилося чотири роки. І вперше за сто років в Україні ними було здійснено реконструкцію серпанкового жіночого вбрання — аналога початку ХХ століття. Нині ткалі з «Легенди Волині» завершують роботу над власною колекцією серпанкових костюмів з їх регіональними особливостями. «Це копітка робота, яка потребує максимальної зосередженості й терпіння. Однак результат того вартий. Україна матиме ще один «бренд» — волинський серпанок», — каже керівник громадської організації «Центр дослідження відродження Волині» Володимир Дзьобак.
Рівне.
Ось такий вигляд мала наречена у серпанковому одязі.
Радивилівські майстрині-ткалі Мар’яна Олійник та Наталія Пуха (праворуч) представляють серпанковий костюм, виготовлений ними.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
