Не хочеш хворіти — пий молоко. Дослухавшись до поради медиків, моя знайома півроку купувала його на столичному базарі. По 30 гривень за трилітрову банку. Нажахана повідомленнями про випадки фальсифікації «магазинного» продукту, вона не шкодувала коштів. Доки одного дня ми не завітали до місцевої ветлабораторії — щоб переконатися у високій якості «домашнього» молока.
— Жирність — три відсотки, — оголосила вирок жінка в білому халаті. — Молоко якісне, але, швидше за все, сепароване. Його прогнали через центрифугу.
Тобто спочатку з нашого молочка зібрали вершки — для продажу, а вже потім нам вручили все, що залишилося. Густина молока була нормальною (його не розвели водою, і на тому спасибі!), кислотність — теж (продукт свіжий), вітаміни й амінокислоти збереглися. У ветлабораторії молоко протестували ще й на коров’ячий мастит. Дякувати Богові, «годувальниця» (чи годувальниці?) нашої перекупки була здорова. «Коли купуєте молоко, питайте принаймні довідку про відсутність маститу» — порадила ветлікарка. Крім того, в корівки має бути ветеринарний паспорт. За його відсутності продавати молоко заборонено.
Моя знайома зраділа: все-таки її діти пили хоча й нежирну, але більш-менш безпечну для здоров’я рідину. От тільки чому за неї правили такі шалені гроші? Адже саме жирність впливає на ціну молока, в магазині літровий пакет із написом «3,5 відсотка» можна було придбати на дві гривні дешевше!
Подумки ми попрощалися з нашою спекулянткою-перекупкою й вирушили до іншої кругловидої продавчині, яка саме виставляла свій товар на прилавок.
— Чи можна з вами домовитися: ми платитимемо ту ціну, яку хочете, а ви привозитимете незбиране, несепароване молоко?
— Такого ви на цьому базарі не побачите. Скажу вам, дітки, чесно: невигідно його продавати. Ось я вершки, сметану, масло, сир привезла — матиму копійку. А з молоком — сама морока...
Удячні жіночці за відвертість, ми пішли з базару із твердим переконанням, що мешканців «міста-героя Києва» годують переважно відходами молочного виробництва. За що боролися?
— Якість молока під час сепарування не змінюється, під час цієї операції в центрифузі йде відділення так званих жирових кульок за рахунок великої швидкості обертання і створення відцентрової сили, — втішили у прес-службі Державного комітету ветеринарної медицини. — Проте на агропродовольчих ринках має реалізовуватися незбиране молоко домашнього виробництва.
Вимоги до нього прописані у Правилах ветеринарно-санітарної експертизи, затверджених наказом Держветмедицини від 20.04.2004 року. Серед іншого згідно з цим документом молоко на ринку мають досліджувати на бактеріальне забруднення (редуктазна проба) та на масову частку жиру. Проте якщо перекупка систематично реалізує молоко на ринку, такі дослідження проводять лише раз на місяць або раз на 10 днів — у теплу пору року.
Масова частка жиру в молоці має бути не нижча за 3,2 відсотка. Тож наше молоко не відповідало навіть цій не надто жорсткій нормі! До речі, знежирення базарного молока прирівнюють до підробки продукту.
— Забороняється реалізація молока та молочних продуктів з ознаками фальсифікації: для молока — зняття жиру, додавання води, крохмалю, соди, цукру та інших домішок; для сметани і вершків — домішки сиру, крохмалю, борошна тощо; для масла вершкового коров’ячого — домішки рослинних жирів; для кисломолочних продуктів — домішки соди тощо, — розповідає заступник голови Держкомветмедицини Віталій Башинський.
Нагадаю, що одним із таких заборонених методів і досі дурить покупців наша перекупка. До речі, на вимогу ошуканого споживача ветлабораторія мусить провести тестування молока «поза чергою». Тож любителям «парного» раджу хоч раз із цього скористатися.
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ (з архіву «Голосу України»).
