«Судове засідання продовжувалося три години, від перенапруги у мене піднявся тиск, що вплинуло на слух, тому до кінця судового засідання я не зміг чути голос судді... Суддею була проявлена неприкрита упередженість, неприязнь та зневага до мене, старої людини, інваліда війни першої групи, учасника бойових дій (поранений під Сталінградом)». Це витяг із листа, з яким до редакції звернувся пенсіонер, економіст із 51-річним стажем Гаврило Якович Грушин. Він проживає у місті Дніпрорудному Василівського району Запорізької області. Через незгоду з порядком і формою нарахування оплати за теплову енергію ветеран відмовився сплачувати місцевим тепломережам борг на суму 989 гривень 86 копійок. Крім того, пенсіонер віднайшов кошти і взагалі відмовився від послуг цього комунального підприємства, перейшовши на автономне опалювання своєї квартири.
КП «Дніпрорудненські теплові мережі» звернулися з позовом до Василівського райсуду про стягнення заборгованості. У свою чергу, Г. Я. Грушин звернувся до того ж суду із зустрічним позовом. У якому, згідно з підрахунками, що враховують недопостачені 6 гігакалорій теплової енергії, не він винен, а йому винні 404 гривні 51 копійку. Однак Василівський райсуд не переконали аргументи пенсіонера Грушина, і 16 лютого поточного року він визнав правомірними вимоги саме комунального підприємства. Гаврило Якович звернувся зі скаргою до Апеляційного суду Запорізької області.
Головним із його клопотань, до речі, підтриманих прокуратурою Василівського району (на судовому засіданні Апеляційного суду була присутня представниця обласної прокуратури), було обов’язкове витребування судом від «Дніпрорудненських теплових мереж» документів, що підтверджують правомірність позову щодо боргу. У свою чергу, пенсіонер Г. Я. Грушин підготував повну калькуляцію трьох опалювальних сезонів (2006-2009 років) не тільки для своєї квартири, а й по всьому місту Дніпрорудному. Під час засідання 16 лютого поточного року вже з іншим суддею (першому судді, який розпочинав розгляд справи, В. Я. Грушин дав відвід через ігнорування його процесуальних прав), комунальне підприємство так і не виконало головну вимогу позивача (по зустрічному позову) і не надало «головного доказу (як написав нам В. Я. Грушин) розрахунку середнього тарифу з калькуляцією планової собівартості 1 гігакалорії теплової енергії, за так званим двоставковим тарифом, а у цьому вся суть».
На жаль, і Апеляційний суд не підтримав клопотання пенсіонера Грушина. Бо так вимагає закон, і це раз. Адже пункт угоди на постачання теплової енергії справді містить посилання на те, що зміни тарифів можливі згідно з рішеннями міськради. А два — це те, що принцип змагальності сторін, як здалося, Апеляційний суд взяв до уваги найбільше. Бо це, як вдалося зрозуміти, не проблема суду запрошувати експертів, які з витребуванням згадуваних документів чи без цього встановили б порушення (чи не встановили їх) прав Гаврила Яковича Грушина. Конституційний же принцип, що «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави», не стали на засіданні визначальними. Навіть за фактичної вимоги прокуратури... Тобто знову-таки, як нам здалося, принцип, що громадянин ПРАВО МАЄ, не став того дня домінуючим. Хоча, може, нам це лише так здалося?
До того ж тут питания, може, й не до суддів, у котрих своя, до речі, чітка аргументація, яку вони виклали у запитаннях до учасників процесу, а до законодавця. Так, не суд має наймати експерта, але, на наше тверде переконання, і не пенсіонер Грушин — як сторона процесу. Бо ця сторона, як у нашому випадку — на двох костилях і без фінансових можливостей найняти адвоката, навряд чи в змозі, як того вимагає закон, оплатити послуги ще й експерта. Тут як нам здається, можна знайти якийсь інший правовий вихід — особливо за наявності у державі найрізноманітніших контролюючих інспекцій на будь-який «чих» нашого життя. Може, на підставі згаданих нами вимог Конституції законодавець повинен би передбачити, що суд чи прокуратура мали б бути ЗОБОВ’ЯЗАНИМИ задіяти подібні організації, а ті не МАЛИ Б ПРАВА ВІДМОВИТИ пенсіонеру Грушину у його вимозі?
А поки що інвалід війни першої групи Гаврило Якович Грушин справу програв і тепер збирається апелювати до Верховного Суду. Це у перервах на грім оркестрів з нагоди 65-річниці Перемоги... Щоправда, його може втішити те, що й не таке в судах трапляється — у нас якось чиновники успішно виграли у дворічного(!) хлопчика 13 тисяч гривень. І знадобилися рішучі дії громадськості й депутатів, щоб із втратами, але хоч основна частина суми, яка належала дитині за фактом її народження, все-таки малюку дісталася...
Запоріжжя.
