Геніальна Леся Українка, подорожуючи Вінницьким краєм, невипадково написала: «Красо України — Подолля!». Щедра, мальовнича, багата ця земля. Та головні її скарби — не лише славнозвісні подільські чорноземи та природні копалини, не чарівні ліси й річки, а передусім люди. Не один десяток тисяч синів і дочок Вінниччини навчаються, працюють у Києві, звили тут свої родинні гнізда. І серед діячів науки, освіти, культури, літератури і мистецтва, працівників урядових установ, промислових підприємств є чимало тих, ким пишається цей край. А згуртувати їх та окрилити добрими справами допомогло Міжнародне Вінницьке земляцтво. До речі, його першим серед земляцтв України зареєструвало в Києві 1995 року Міністерство юстиції України.

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з головою земляцтва Віталієм БЕЗНОСЮКОМ.
— Віталію Дмитровичу, 15 років для громадської організації в сучасній Україні — час немалий. Ви всі ці роки є незмінним керівником земляцької громади вінничан. Як народилася ідея згуртувати вихідців із Вінниччини?
— Вінниччина народжує людей не лише працьовитих, талановитих, а й мудрих, дотепних, які знають ціну і хлібу, і пісні, і гострому, дотепному слову. Зустрічаючись із багатьма земляками на різноманітних офіційних зібраннях, у час дозвілля, в родинному колі, ми й дійшли згоди об’єднатися у Вінницьке земляцтво. Мета такого об’єднання — допомога тим, хто живе і працює в рідних селах і містечках, організація підтримки діячів літератури і мистецтва, творчої молоді, сприяння популяризації нашої славної малої батьківщини.
Пам’ятаю, перше зібрання активу Вінницького земляцтва відбулося 27 квітня 1994 року. Тоді зібралися 89 подолян різного віку і фаху, але всіх нас об’єднували любов до рідної землі і «чуття єдиної родини», як писав поет.
Чимало сил і знань вклали у згуртування Вінницького земляцтва, у його становлення заступник директора Інституту геології НАН України Антон Мичак, тодішній начальник УВС у Київській області генерал Олександр Бевз та його колега генерал Микола Джига, академік Іван Курас, Микола Лясовий, начальник Головрибводу Роман Поєдинок, керівник Украгрохіму Анатолій Педос, президент «Укрреставрації» Микола Орленко, заступник начальника Національної академії Міноборони України генерал Василь Телелим, директор Інституту отоларингології Дмитро Заболотний. Перелік достойників, які не шкодували ні сил, ні знань, ні коштів для громадської справи, можна було б продовжити. Усім їм щира вдячність.
Усі вони зуміли розкрити свої таланти, організаторські здібності не лише на професійній ниві, а й у громадській діяльності, що спрямована передусім на подолання кризи, пришвидшення економічного і духовного розвитку українського народу, допомоги місцевим органам влади, сільським і міським громадам у найблагороднішій меті — щоб люди жили заможно, щасливо, з упевненістю в майбутньому.
— Важко перелічити всі ті добрі починання, з якими виступили наші земляки. Та в Києві знають: якщо акцію проводить Вінницьке міжнародне земляцтво, буде цікаво.
— Саме так. Узяти хоча б всеукраїнську акцію «Мистецтво одного села», що з ініціативи нашого земляцтва вже не перший рік проходить у Києві в найпрестижніших залах — Українському домі, Національному музеї літератури України.
Кияни і гості нашої столиці мали змогу ознайомитися з народною творчістю жителів сіл Буші, Клембівки, Стіни, Соболівки, Війтівки, Наддністрянського, Новоселівки.
Які чудові картини, скульптури, килими, вишиванки, мережива, вироби з каменю, лози, соломки, виготовлені руками сільських умільців, було представлено на цих виставках! Виступали перед вимогливими столичними слухачами місцеві співаки, поети, фольклорні колективи.
Акцію «Мистецтво одного села» підтримали Міністерство культури і туризму України, обласна і районні держадміністрації, обласний Центр народної творчості, місцеві органи влади. Віримо, що наша ініціатива буде більш активно підхоплена іншими земляцькими об’єднаннями.
Вінницьке міжнародне земляцтво стало першим і в заснуванні всеукраїнських літературно-мистецьких премій, якими відзначаємо кращі здобутки майстрів слова і сцени.
Коли десять років тому ми святкували 60-річчя від дня народження видатного поета-земляка Володимира Забаштанського, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, виникла ідея заснувати Всеукраїнську літературно-мистецьку премію, якою б Рада земляцтва відзначала не лише помітні здобутки у творчості, а й подвижницьку працю діячів літератури і мистецтва в ім’я утвердження незалежності України, духовності рідного народу, високих гуманістичних ідеалів. Премію вирішили назвати іменем нашого земляка, видатного українського письменника, Шевченківського лауреата Євгена Гуцала.
Диплом першого лауреата на ювілейному вечорі у столичному Будинку вчителя було вручено Володимирові Забаштанському. У жовтні нинішнього року йому виповнилося б 70 років. До цієї дати з ініціативи нашого об’єднання буде видрукувано книжку спогадів. Запрошуємо до участі в її створенні й виданні всіх, хто пам’ятає цю мужню, прекрасну людину, незламного патріота України, чия життєва стежка починалася у селищі Браїлові Жмеринського району. Там нині створено музей славетного поета-земляка.
В антології ХХ століття «Сто поетів Вінниччини за сто років», видрукуваній нашими зусиллями і переданій бібліотекам і навчальним закладам Вінниччини, є такий вірш ще одного високоталановитого співця Подільського краю — Анатолія Бортняка:
Ліс, блакить, сивина  споришу,
дружній сміх чи античні Афіни...
Все, про що я писав 
й напишу, —
це синоніми до України.
Все, що тільки в душі ожива, —
це вона, незабутня, нетлінна.
І не серце, і не голова,
а болить мене вся Україна.
Ушановуючи пам’ять цього поета, перекладача, мовознавця, вихователя творчої зміни, ми заснували цього року ще одну Всеукраїнську літературну премію — імені Анатолія Бортняка. Нею щороку відзначатимемо автора кращої книжки ліричних поезій, які тематично були б суголосні творчій палітрі незабутнього майстра слова.
Щоквітня в селі Жабокрич Крижопільського району, в якому минули дитячі роки поета, за підтримки місцевих органів влади, творчої інтелігенції проводитимемо літературно-мистецьке свято «Бортнякова весна».
Першим лауреатом премії імені Анатолія Бортняка став відомий поет із Києва народний депутат України І—ІІ скликань Петро Осадчук за збірку віршів «Родинний спадок».
27 квітня 2010 року до Жабокрича приїхали письменники з Вінниці та Києва. На майдані біля місцевої школи зібралися вчителі, учні, представники сільської громади, щоб ушанувати пам’ять вірного сина Подільського краю, патріота, талановитого майстра слова. Диплом лауреата премії імені Анатолія Бортняка вручено Петрові Осадчуку. Спогадами про Анатолія Бортняка, високоталановитого поета, діяльного патріота, чуйну і добру людину, поділилися односельчани, а також члени Національної спілки письменників України — заступник голови Міжнародного Вінницького земляцтва Ніна Гнатюк, доцент Вінницького педагогічного університету імені М. Коцюбинського Тетяна Яковенко, народний депутат України V скликання Олена Вітенко, вчителька української мови і літератури з Крижополя Наталя Струтинська, представники місцевої влади.
У наступні роки запросимо на літературно-мистецьке свято «Бортнякова весна» митців не лише з Вінниці та Києва, а й з інших областей України, творчу молодь. 
— Так, добрий слід у пам’яті земляків залишають кожне свято вінничан, кожна акція. На деякі з них приїжджають люди з усієї України.
— Зимовим варіантом знаменитого Сорочинського ярмарку є Дні сатири і гумору на батьківщині Степана Руданського — в Хомутинцях і Калинівці. Це яскраве, веселе, наснажене давніми народними традиціями свято збирає найкращих гумористів зі всієї України, серед яких і автор знаменитого сатиричного роману «Аристократ з Вапнярки» Олег Чорногуз, невтомні майстри веселого цеху в літературі Віктор Мельник, Олександр Височанський, Володимир Рабенчук, Володимир Красиленко, їхні колеги з інших областей Євген Дудар, Гриць Гайовий, Василь Довжик, Микола Білокопитов.
Уже традиційними стали Стусівські читання, що проводяться в обласній науковій бібліотеці імені 
К. Тімірязєва і рідному селі визначного поета-політв’язня — Рахнівці Гайсинського району.
Презентацію книжки Василя Стуса «Листи до сина» проведено в багатьох навчальних закладах Вінниччини за сприяння народного депутата України попередніх скликань Олександра Шпака. Він придбав для навчальних закладів кількох районів області близько тисячі примірників цього цінного видання. У зустрічах з нагоди презентації книжки взяв участь син поета доктор філологічних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, директор благодійного фонду «Україна Інкогніта» Дмитро Стус. А книжку «Листи до сина» видрукувано завдяки підтримці народного депутата України, президента благодійного фонду «Україна Інкогніта» Анатолія Матвієнка. Створений ним фонд долучився також до ще однієї благородної справи — відкриття пам’ятника Василю Стусу в його рідному селі Рахнівці Гайсинського району та меморіальної дошки на родинній хаті Стусів. Вклонитися землі, що народила Василя Стуса, напитися води з їхньої криниці люди приїжджають звідусіль.
— Справдилися рядки Василя Стуса, написані далеко від рідної землі, в мордовських таборах: «І в смерті з рідним краєм поріднюсь».
— Так, Василь Стус лише після своєї мученицької смерті поріднився з рідним краєм, де пройшли його перші дитячі роки. Маємо намір упорядкувати і видрукувати книжку спогадів про Василя Стуса. Вкрай необхідно проводити під час Стусівських читань обміни делегаціями між Вінниччиною і Донецькою областю, де тривалий час жив і працював митець, поховані його батьки, живе сестра Марія з родиною. Ім’я поета, його творчість мають працювати на консолідацію всіх регіонів України, на утвердження національної ідентичності, державності української мови.
— Як бачимо, чи не найактивнішими членами земляцтва є діячі літератури і мистецтва.
— Вінницьке земляцтво, як зазначено в його Статуті, є некомерційною, неприбутковою організа-цією. Усі кошти, що йдуть на ті чи інші заходи, надають благодійники за покликанням душі. А витрачаємо їх здебільшого на популяризацію кращих творів своїх земляків, підтримку книговидання, проведення виставок майстрів пензля. Творчі вечори відомої української поетеси Ганни Чубач, художні виставки лауреата Національної премії України Віктора Наконечного із села Клембівки Ямпільського району, заслуженого художника України Олександра Ковальчука, професора, народного художника України, ректора Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Андрія Чебикіна та відомих майстрів пензля Василя Корчинського, Володимира Козюка — до цих та багатьох інших заходів долучилося Міжнародне Вінницьке земляцтво. А скільки проведено творчих вечорів не лише у престижних столичних залах, а й у районних і сільських школах, бібліотеках! Дякуємо за цю повсякденну працю членам Національної спілки письменників України Ганні Чубач, Ніні Гнатюк, Валентині Сторожук, Наталії Струтинській, Тетяні Приймасюк, директору обласної філармонії Анатолію Левицькому, директору Центру народної творчості Тетяні Цвігун, директору обласної наукової бібліотеки імені К. Тімірязєва Наталії Морозовій та заступнику директора бібліотеки Поліні Цимбалюк — усім талановитим, активним, щедрим душею людям, які чимало сил і знань віддають громадській роботі. Ці добротворці постійно докладають зусиль для того, щоб добра слава про нашу землю, її кращих людей лунала в усій Україні.
— А які найцікавіші заходи у планах земляцтва нинішнього року?
— За нашого сприяння вже проведено в січні Стусівські читання у Вінниці, творчий вечір подільських поетес у Національній спілці письменників у Києві, великий творчий вечір Ганни Чубач у столичному Будинку вчителя.
Знаменною подією в культурному житті всієї України стала презентація подарункового видання історичного роману Ліни Костенко «Берестечко». У комплекті з чудовим виданням — і компакт-диск із записом цього твору, здійснений нашим земляком, диктором Українського радіо Петром Бойком. Цьому видатному митцеві у червні виповнюється 80 років. Матимемо за честь долучитися до його ювілейних торжеств і в Києві, і на малій батьківщині юбіляра.
Плануємо також зініціювати проведення художнього пленеру в мальовничому селі Дмитрашківка Піщанського району, де торік відкрито меморіальний будинок-музей Героя України, професора, видатного диригента Павла Муравського. Слава Богу, 95-річний Павло Іванович досі працює над втіленням головної мрії свого життя — записати з хором усі твори Тараса Шевченка, покладені на музику.
Нещодавно опубліковано указ Президента України В. Януковича про відзначення 200-річчя від дня народження геніального лікаря і вченого, талановитого педагога і громадського діяча М. Пирогова. Останні 20 років вчений жив і працював у садибі Вишня під Вінницею. Цей період був одним із найплідніших у його житті: тут створено класичні праці з воєнно-польової хірургії, написано чудовий документ вітчизняної історії, науки і культури «Щоденник старого лікаря». Тут, у сільській глушині, він відкрив перші на Поділлі лікарню й аптеку. Йому майже щоденно доводилося оперувати, приймати хворих.
У складі Міжнародного Вінницького земляцтва є чимало відомих вчених — медиків, лікарів. У дні відзначення ювілею цього славетного світила медичної науки члени нашого земляцтва побувають у Національному музеї-садибі М. Пирогова, зустрінуться з викладачами і студентами Вінницького національного медичного університету імені М. Пирогова, візьмуть участь у традиційних Пироговських читаннях, а також в інших ювілейних заходах у Києві та на Вінниччині.
— Успішному виконанню цих та інших заходів, сподіваємося, сприятиме підписання генеральної угоди про співпрацю між Вінницькою обласною держадміністрацією і Міжнародним Вінницьким земляцтвом.
— Усі ми дуже раді, що з перших днів роботи новий голова Вінницької облдержадміністрації Володимир Демішкан виявив бажання підписати генеральну угоду про співпрацю з метою налагодження тісніших контактів місцевої влади, трудових і навчальних колективів області з тими вінничанами, які живуть і працюють у столиці нашої держави. Зважаючи на те, що в лавах нашого земляцтва чимало народних депутатів України, урядовців, відомих діячів науки, культури, літератури і мистецтва, необхідно сповна використовувати цей великий людський потенціал на благо економічного і культурного розквіту нашої рідної землі, в ім’я консолідації українського суспільства, піднесення його духовності.
Цей документ — не лише декларація про подальшу співпрацю: у ньому також чимало конкретних справ, виконання яких потребує наших спільних зусиль у майбутньому. Це, зокрема, щорічне оздоровлення дітей з Вінниччини, які проживають у радіологічній зоні; облаштування й відкриття постійно діючого представництва області у столиці України; започаткування і підготовка телерадіопрограм «Наша Вінниччина — краса України».
І це далеко не всі наші заходи, виконання яких передбачено генеральною угодою про співпрацю між облдержадміністрацією і Радою земляцтва.
У наших планах — безкоштовна передача книжок і компакт-дисків школам і бібліотекам Вінниччини, творчі вечори видатних митців, підтримка талановитої молоді, благодійна допомога у виданні книжок місцевим авторам. Віримо, що обласна і районні державні адміністрації, управління культури та освіти, міська рада Вінниці та інші міські й сільські ради, обласні й районні бібліотеки, редакції газет, радіо й телебачення, керівники партій, інших громадських організацій сприятимуть роботі Міжнародного Вінницького земляцтва в найблагороднішій меті його діяльності — турботі про розквіт економічного і духовного життя Вінниччини, сприянні розвитку трудового і творчого потенціалу жителів області, зростанні авторитету нашого краю, дбайливому збереженні тих безцінних пам’яток історії і культури, якими пишається щедра, мальовнича земля понад Бугом, Дністром, Россю.
Принагідно хочу привітати всіх ветеранів Великої Вітчизняної війни, особливо земляків, з великим святом — 65-річчям Перемоги, побажати всім доброго здоров’я, благополуччя, родинного затишку, віри в те, що Батьківщина не забуде про їхній подвиг, а вдячні нащадки зроблять усе, щоб рідна Україна розквітала, здобувала міжнародний авторитет як незалежна держава, в якій люди живуть у мирі і дружбі.
Інтерв’ю взяв Тарас КОВАЛЬСЬКИЙ.