Десятки тисяч запоріжців отримали «листи щастя». Зворотна адреса — їхнє рідне підприємство ЗАЗ, яке, за неофіційною інформацією, вивільняє 21 тисячу працівників. Офіційна ж інформація буде доступна через місяць, коли прес-служба підприємства використає весь передбачений законом час на відповідний письмовий запит. Тим часом, за чутками, останній працівник велетенського ЗАЗу залишить його стіни у жовтні. До того ж розпочато продаж окремих цехів автомобільного гіганта.
Зауважимо, що новина не стала у місті сенсацією, адже, коли вірити статистиці, підприємство випустило у липні аж вісім машин. Тобто конвеєр відпрацював з годину, а люди — десь по хвилин п’ятнадцять. Тут, звичайно, можна сварити заводське керівництво та власника (і, мабуть, справедливо). Можна пошпиняти й державу, якій вітчизняний виробник абсолютно байдужий. Однак зауважимо інше. Сучасна війна — це «війна моторів». Зазвичай автомобільна галузь у воєнний період переживає справжній бум. Адже фронт — дуже ненажерлива штука! Однак це, схоже, не про нас. Судячи з тієї ж статистики, військове замовлення отримали всього кілька вітчизняних заводів, та й то на якусь сотню-другу автівок. ЗАЗ у число щасливчиків не потрапив, хоча має велику лінійку продукції, котра на фронті добряче знадобилася б.
Можливо, через пару місяців у державі казатимуть, що закриття заводу — це стратегічна помилка, й винуватитимуть якісь тендери... Але ЗАЗу на той час де-факто вже може й не бути...
Запоріжжя.
