Не торкаюсь низки соціально-економічних проблем, але усім зрозуміло, що доки повнокровно живе школа, доти існує село.
Перехід на 12-річний термін навчання став викликом часу для малокомплектних сільських шкіл. І не тому, що дванадцятирічка не доцільна, а через те, що про неї тільки теревенять.
Так, високопосадовець МОН, почувши думку про неготовність ЗОШ до профільного навчання, заявив: «Більшість шкіл готові. Для тих, хто неготовий, ми передбачили так званий універсальний профіль».
Але як переконати дев’ятикласників та їхніх батьків у необхідності збільшення терміну навчання заради так званого універсального профілю, особливо тих дітей, що не планують вступати до ВНЗ? Старшокласників пропонують орієнтувати на свідомий вибір професії, а на селі тим часом вони змалку залучені до продуктивної праці.
Згадайте досвід виробничого навчання, яке забезпечувало професійну підготовку старшокласників у 70—80-х роках минулого століття. Звичайно, були перекоси на кшталт: «Усім класом — на ферму» тощо. І все-таки...
Дванадцятирічка має забезпечувати в однокомплектній школі і профільне навчання, і професійну підготовку. Опоненти скажуть, що для цього є ПТНЗ, освітні округи (утім, вони поки що ще марево). Однак справжнього господаря для села не підготує в місті жодний навчальний заклад. Якщо випускник виїде із села, то малоймовірно, що він повернеться до рідного гнізда.
Необхідно в сільській однокомплектній школі загальноосвітню підготовку здійснювати за двома профілями: суспільно-гуманітарним і природничо-математичним, які в поєднанні з професійною підготовкою стануть комбінованою системою організації навчально-виховного процесу.
У карпатських селах, скажімо, випускники дванадцятирічки повинні оволодіти основами господарювання в гірських умовах та основами родинної економіки, а також однією-двома професіями (деревообробка, ткацтво, лісівництво, туризм). Отже, час переорієнтувати освіту з процесних на результативні засади.
Для здійснення цього ми не просимо готувати навчальні програми, посібники і підручники, бо це нереально зробити до нового навчального року. Не просимо коштів і для створення навчально-матеріальної бази. Ці проблеми для початку вирішуватимемо своїми силами.
Єдине прохання — дозволити створювати профільні групи в кількості не менше п’яти учнів. Цим ми врятуємо однокомплектну школу, а отже, і село.
Пропоную внести до пункту 3 статті 14 Закону України «Про загальну середню освіту» таке доповнення: «У 10—12 класах однокомплектних загальноосвітніх шкіл кількість учнів у профільних групах повинна становити не менше п’яти осіб».
Петро ЛОСЮК,директор ЗОШ, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук, кандидат педагогічних наук, народний вчитель України.
село Яворів
Косівського району
Івано-Франківської області.
