Безплатна таблетка за великі гроші

— Україна отримує практично всі медикаменти, які є у світі. Дорогі препарати закуповують за бюджетні кошти — здебільшого за рахунок місцевих бюджетів. Але, виявляється, (і про це напіввідкрито розповідають пацієнти) ліки, які мають надавати безоплатно за рецептами лікаря, хворим продають. Відкрито протестувати і скаржитися вони бояться — адже залежать від людей у білих халатах. Йдеться переважно про медикаменти тривалого застосування, які призначають онкологічним хворим, людям, що страждають на психічні розлади, — прокоментував ситуацію «Лікарняному листку» секретар Асоціації психіатрів України, правозахисник Семен Глузман.

Щоб зрозуміти, як працює схема перетворення бюджетних лікарських закупівель на дохідну статтю особистих бюджетів деяких ескулапів, ми звернулися до експертів в галузі медицини. Виявляється, в системі обміну ліків на гроші діє не одна, а кілька схем.

Відповідно до Конституції, у нас безоплатна медицина. І якщо лікування дитини коштує, скажімо, 600 доларів, то воно має бути безкоштовне. Насправді це далеко не так. Коли під загрозою здоров’я або навіть життя рідного чада, ніхто не торгується. І деякі медпрацівники цим користуються. Йдеться про безоплатні рецепти — рецепти лікаря, за якими у спеціальних аптеках пацієнт може отримати необхідні йому ліки безоплатно. Але, як відомо, безплатний сир буває тільки в мишоловці...

І тут виникає вилка: пацієнтові доводиться домовлятися з лікарем, щоб отримати цей рецепт.

Домовленість зводиться приблизно до такого: лікар виписує безоплатний спеціальний рецепт на ліки, які закуповують за рахунок бюджетних грошей, а половину вартості цього препарату пацієнт має повернути. Тобто хворий купує рецепт за півціни... або за повну вартість в аптеці. Йде відвертий шантаж. Хворому нікуди дітися, і дорогі ліки за півціни вже сприймаються як манна небесна, а ескулап — як благодійник.

Одержавши гроші на закупівлю дорогих, як правило, імпортних препаратів з місцевого бюджету, бізнесмени від медицини ставлять собі запитання: а навіщо взагалі купувати дорогі ліки?

З ними працювати нецікаво — відкоту немає. Ну, не платять американські фармакологічні компанії відкоти. Не заведено в них це. Тому простіше домовитися про поставку аналогічних препаратів (генериків) з індусами, пакистанцями. Ще краще — зі своїми, вітчизняними виробниками. У цьому разі взагалі працює система реального відкоту з кожної реалізованої упаковки. То хто винен, що гроші українських платників податків витратили не на ті ліки, на які їх було виділено? Звісно, сам пацієнт. Ось приклад. 

Cкажімо, приходять батьки хворої дитини до лікаря, а той їм каже: мовляв, звичайно, я випишу рецепт, але не на дорогий препарат, а на простіші ліки. Але батьки повинні написати розписку, що вони добровільно відмовляються від цих дорогих ліків і просять замінити їх генериком. Угоду укладено: пацієнт отримує безкоштовно аналог потрібного йому препарату.

Будь-який бізнес намагається отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Виробляти навіть вітчизняні препарати — дорого. Можна нічого не закуповувати взагалі. Купити тільки на папері. Наприклад, мільйони упаковок морально застарілих копійчаних ліків — і... нікому його призначати не треба. Провести закупівлю недорогих препаратів на паперах і навіть не забирати їх із аптеки.

Дехто пішов далі. Випустили партію «імпортних» дорогих ліків на українському підприємстві. І не підпільно, в підвалі, а на лінії... За оцінками експертів, питома вага фальсифікату на нашому ринку сягає 30—40 відсотків. Таблетки з лівих партій можуть бути, у кращому разі, вітчизняним аналогом заявленого бренду, або простим плацебо, пустишкою. Така практика діє вже не перший рік. Але останнім часом вона стала особливо цинічною.

Головний психіатр однієї з областей України якось полічив кількість психотропних ліків (аміназину), які закуповують для забезпечення психоневрологічних медзакладів. Після того, що було виявлено, заборонив ці «роздуті» закупівлі, і з’ясувалося: на зекономлені кошти спокійно можна лікувати хворих дорогими сучасними препаратами...

Ми дізналися ще про один спільний винахід фарміндустрії та медиків. Про такі собі магічні ліки. В анотаціях до такого диво-препарату може, наприклад, значитися, що виготовлено його з витяжок мозку тварин або щось у цьому роді. І допомагає він практично від усіх недуг. Навіть лікує невиліковну хворобу Дауна.

Курс, а це 4—5 ін’єкцій, коштує 3—4 тисячі гривень. Є підозра, що це плацебо. Але препарат має величезний попит. Багато лікарів настійно рекомендують його своїм пацієнтам, і ампули йдуть просто «з рук». А «дельта» по цих ліках, що її одержують ескулапи, котрі їх лобіюють і просувають у маси, обчислюється в мільйонах гривень...