Пошуковці сільгосппідприємства розкопали літаки

Про події жовтня 1943 року випадково дізнався директор СТОВ «Прикордонне» Михайло Кондратенко, який з 1998 р. очолює місцеве сільгосппідприємство. Він майже 17 літ пропрацював газозварювальником у Білорусії. Але захворіли батьки, і він повернувся додому, щоб їм допомогти. Тут якраз розвалилося місцеве господарство, і ільмівчани попросили його взяти «цього важкого плуга». Рік за роком у «Прикордонному» з новим керівником справи пішли на лад. СТОВ має чотири нові трактори, багато сільгоспінвентарю, 120 голів худоби. Одне слово, працює.

— Якось у косовицю я поїхав перевіряти, як іде укладання прес-підбірником сіна на заливному лузі, — згадує керівник. — Тут мені й розповів наш працівник Володимир Нитченко, що поблизу, в урочищі Шия, лежать два літаки. Я попросив його показати цю місцину, яку й назвали так тому, що вода буває по шию. Невдовзі ми спостерігали велику воронку та в іншому місці — чималу латку землі без трави. Як з’ясували пізніше, земля там уся товстим шаром просочена авіаційним мастилом.

У 2003 році була засуха, і у село приїхали незнайомці питати, де лежить літак. Це підштовхнуло місцевих ентузіастів самим знайти збиті машини. Михайло Федорович організував людей, виділив техніку. Так з вересня по 20 жовтня він з місцевими жителями розкопував першого літака.

— Коли метр прокопали, то нічого не знайшли, — розповідає. — А вже далі почали натрапляти на різні частини літака. Двигун знайшли на позначці 5 метрів 20 сантиметрів.

Розкопки продовжили і в 2004 році. У 2009 році господарство придбало міношукач, і це сприяло пришвидшенню пошуку уламків літаків. Щоправда, місце, де знайшли свій вічний спокій пілоти, заболочене. Можна працювати лише у посушливі роки. Та й з технікою з відкачування води. Адже тільки пошуковці викопають котлован, як він швидко заповнюється водою.

— Спочатку ми думали, що знайшли гітлерівського літака, бо у ньому був німецький двигун. Але насторожувало, що поряд лежав фрагмент обшивки із зіркою. Та й у кабіні була газета з промовою Сталіна. Пізніше з Подольського архіву нам надійшло повідомлення, що у 1940 р. Червона Армія за договором Молотова—Ріббентропа отримала 1140 німецьких літаків. Тому цю суперечність у деталях було усунуто.

Для Михайла Кондратенка відкопування залишків літаків, пошук інформації про них в архівах стало справою життя. Коли одна із жінок з Вінниці, дізнавшись про його пошук, висловила припущення, чи це не її брат тут загинув, то невдовзі отримала відповідь із фотографіями місця загибелі офіцера-пілота. М. Кондратенко розшукав його місце захоронення у Лоєві Гомельської області, відвіз туди на її прохання вінок.

— Пошук триває, — зазначає голова Городнянської районної ради Олександр Верхуша. — Нині у Городні вже розпочинає роботу музей. Знайдуть тут своє місце й частина уламків літаків. Працівники музею за номерами літаків постараються визначити імена загиблих пілотів.

Як з’ясували ільмівські дослідники, у жовтні 1943 р. винищувачі супроводжували бомбардувальники у бік Лоєва. Але фашисти атакували цей великий підрозділ радянської авіації і збили два літаки.

Слід зазначити, що М. Кондратенко, турбуючись про пам’ять про війну, не забуває про єдиного ветерана в селі Василя Леоновича Григоренка. Йому вже 92 роки, та він ще господарює. Тож ентузіаст-пошуковець допомагає йому чим може, обов’язково на 9 Травня заходить з подарунком.

Городнянський район.